
- •Основи теорії мовної комунікації
- •2013-2014 Навчальний рік
- •Теми практичних занять (заочне відділення)
- •Практичне заняття № 1
- •Методичні рекомендації
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Практичне заняття № 2
- •Методичні рекомендації
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •Методичні рекомендації
- •Види навчальної діяльності студентів
- •Форми звітної документації студентів
Питання для самоперевірки
В чому полягають особливості теорії мовної комунікації? Які базові поняття ТМК?
Яке прикладне значення цієї науки? Охарактеризуйте зв’язки ТМК з іншими науками.
Якою є роль курсу ОТМК в підготовці вчителів-словесників?
Які співвідношення існують між поняттями «спілкування» і «комунікація»? Яке з них є більш загальним?
Які ще теорії і моделі комунікації вам відомі (з літератури, із Інтернету, з інших джерел)?
Якою є роль комунікації в суспільстві? Сформулюйте найважливіші особливості сучасного спілкування.
Чому спілкування вважають різновидом діяльності?
Дайте визначення мовленнєвого акту (далі – МА). Хто запропонував цей термін і типологію МА?
Чи збігаються поняття «речення» (як одиниця синтаксису) і МА (як мінімальна одиниця комунікації)? Свою думку обґрунтуйте.
Чому МА називають трирівневим утворенням?
Прокоментуйте висловлювання: «Розуміння МА передбачає правильну інтерпретацію його ілокутивної сили».
Які переваги і недоліки теорії МА? Назвіть інші одиниці комунікації.
Які висловлювання називаються перформативними? Якого граматичного значення повинні набути дієслова, щоб стати перформативними?
В чому відмінність перформативних висловлювань від неперформативних?
Дайте визначення мовленнєвого акту і мовленнєвого жанру. В чому відмінність між мовленнєвими актами й мовленнєвими жанрами?
На основі яких критеріїв Дж. Сьорль класифікує мовленнєві акти? Назвіть види МА.
Література
Базова: Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. – К., 2004. – С. 7 – 53, 68 – 82. Додаткова: Кашкин В.В. Введение в теорию коммуникации. – Воронеж, 2000. – С. 3 – 27. Лингвистический энциклопедический словарь /Под ред.В.Н. Ярцевой. – М., 1990. – С. 233, 412-415. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. – 2-ге вид., доп. – К., 1999. – С. 7-40.
Штерн І.Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики: Енциклопедичний словник. – К., 1998. – С. 187-190.
Практичне заняття № 2
Тема: Комунікативна поведінка і вербальний контакт. Підсумковий контроль.
Мета: усвідомити поняття референта і референції, експліцитних й імпліцитних складниках смислу висловлювання, знати прагмасемантичні характеристики референційного значення, його складники; формувати вміння визначати фатичні й інформаційні акти, усвідомити суть і значення коду у структурі КА, роль і призначення стереотипів і прагматичних кліше; навчитися визначати прямі й непрямі МА, стереотипи й прагматичні кліше, формувати вміння доречно використовувати у мовленнєвій діяльності код.
План
Комунікативний акт і висловлювання. Значення і смисл. Інформаційні й фатичні акти. Референт, пресупозиція і імпікатура як компоненти інформації.
Суть референції. Види референції. Вибір і презентація референта. Типи мовленнєвої інтенції: позитивна, негативна, нейтральна.
Канали комунікації. Комунікативний шум. Мова і код. Вербальні й невербальні засоби передачі інформації.
Суть і призначення стереотипів. Засоби стереотипізації мовленнєвого досвіду. Прямі й непрямі мовленнєві акти.
Соціальні й комунікативні ролі учасників спілкування. Комунікативні позиції співрозмовників. Суть комунікативних ролей мовця й адресата.
Комунікативні стратегії й тактики, їх складники. Основні стратегії мовця (адресанта) й адресата. Комунікативні невдачі (девіації) співрозмовників. Типологія комунікативних невдач (девіацій).
Контрольна робота.