Питання для самоперевірки

1. В чому полягають особливості теорії мовної комунікації? Які базові поняття ТМК?

2. Яке прикладне значення цієї науки? Охарактеризуйте зв’язки ТМК з іншими науками.

3. Якою є роль курсу ОТМК в підготовці вчителів-словесників?

4. Які співвідношення існують між поняттями «спілкування» і «комунікація»? Яке з них є більш загальним?

5. Які ще теорії і моделі комунікації вам відомі (з літератури, із Інтернету, з інших джерел)?

6. Якою є роль комунікації в суспільстві? Сформулюйте найважливіші особливості сучасного спілкування.

7. Чому спілкування вважають різновидом діяльності?

8. Дайте визначення мовленнєвого акту (далі – МА). Хто запропонував цей термін і типологію МА?

9. Чи збігаються поняття «речення» (як одиниця синтаксису) і МА (як мінімальна одиниця комунікації)? Свою думку обґрунтуйте.

10. Чому МА називають трирівневим утворенням?

11. Прокоментуйте висловлювання: «Розуміння МА передбачає правильну інтерпретацію його ілокутивної сили».

12. Які переваги і недоліки теорії МА? Назвіть інші одиниці комунікації.

13. Які висловлювання називаються перформативними? Якого граматичного значення повинні набути дієслова, щоб стати перформативними?

14. В чому відмінність перформативних висловлювань від неперформативних?

15. Дайте визначення мовленнєвого акту і мовленнєвого жанру. В чому відмінність між мовленнєвими актами й мовленнєвими жанрами?

16. На основі яких критеріїв Дж. Сьорль класифікує мовленнєві акти? Назвіть види МА.

Література

Базова: Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. – К., 2004. – С. 7 – 53, 68 – 82. Додаткова: Кашкин В.В. Введение в теорию коммуникации. – Воронеж, 2000. – С. 3 – 27. Лингвистический энциклопедический словарь /Под ред.В.Н. Ярцевой. – М., 1990. – С. 233, 412-415. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. – 2-ге вид., доп. – К., 1999. – С. 7-40.

Штерн І.Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики: Енциклопедичний словник. – К., 1998. – С. 187-190.

Практичне заняття № 2

Тема: Комунікативна поведінка і вербальний контакт. Підсумковий контроль.

Мета: усвідомити поняття референта і референції, експліцитних й імпліцитних складниках смислу висловлювання, знати прагмасемантичні характеристики референційного значення, його складники; формувати вміння визначати фатичні й інформаційні акти, усвідомити суть і значення коду у структурі КА, роль і призначення стереотипів і прагматичних кліше; навчитися визначати прямі й непрямі МА, стереотипи й прагматичні кліше, формувати вміння доречно використовувати у мовленнєвій діяльності код.

План

1. Комунікативний акт і висловлювання. Значення і смисл. Інформаційні й фатичні акти. Референт, пресупозиція і імпікатура як компоненти інформації.

2. Суть референції. Види референції. Вибір і презентація референта. Типи мовленнєвої інтенції: позитивна, негативна, нейтральна.

3. Канали комунікації. Комунікативний шум. Мова і код. Вербальні й невербальні засоби передачі інформації.

4. Суть і призначення стереотипів. Засоби стереотипізації мовленнєвого досвіду. Прямі й непрямі мовленнєві акти.

5. Соціальні й комунікативні ролі учасників спілкування. Комунікативні позиції співрозмовників. Суть комунікативних ролей мовця й адресата.

6. Комунікативні стратегії й тактики, їх складники. Основні стратегії мовця (адресанта) й адресата. Комунікативні невдачі (девіації) співрозмовників. Типологія комунікативних невдач (девіацій).

7. Контрольна робота.