6.4. Періодичність обробки дерев'яних конструкцій горищних приміщень вогнезахисними складами або вогнестійкою силікатною фарбою?

Згідно з п.4.2.6. „Правил пожежної безпеки в Україні-2002” (далі -ППБУ) періодичність залежить від перевірки якості обробки (просочення) яку слід проводити не менше одного разу на рік зі складанням акту перевірки.

7.4.Порядок дій працівників у разі виявлення нещасного випадку(п.8)

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний:

• терміново організувати надання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити, у разі необхідності, його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

• повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Билет№5

1.5.Опір тіла людини.

Для практичних розрахунків по електробезпеці приймається опір тіла людини 1000 Ом. Але ця величина не постійна для кожної людини і залежить від його психофізичного стану. Опір цілком здорових і фізично міцних людей у багато разів перевищує розрахункове значення.

(Гажаман В.І. „Електробезпека на виробництві”).

2.5.Що називається електроустановкою. На які категорії поділяться електричні установки за умовами електробезпеки (ПУЕ 1.1.3., ПУЭ 1.7.2. – 1.7.5.)?

Електроустановками називається сукупність машин, апаратів, і допоміжного обладнання ( разом із спорудами і приміщеннями де вони знаходяться), призначених для вироблення, перетворення, трансформації, передачі, розподілення електричної енергії і перетворення її в інший вид енергії.

Електроустановки за умовами електробезпеки (за діючим значення напруги) поділяються на:

- електроустановки понад 1кВ в мережах з ефективно заземленою нейтраллю (великий струм замикання на землю к.з.з. ≤1,4);

- електроустановки понад 1кВ в мережах з ізольованою нейтраллю (малий струм замикання на землю);

- електроустановки до 1кВ з глухозаземленою нейтраллю;

- електроустановки до 1кВ з ізольованою нейтраллю.

Глухо заземлена – нейтраль трансформатора або генератора приєднана до заземлюючого пристрою безпосередньо.

Ізольована – нейтраль трансформатора або генератора приєднана через прилади сигналізації, захисту і т.п. через великий опір.

3.5. Вимоги до працівників щодо призначення на самостійну роботу, якщо перерва в роботі була більше 1 року, або при переводі на іншу роботу (ПТЕЕС 5.2.14. – 5.2.16)

5.2.14. Новопризначені працівники, що прийняті на роботу, пов'язану з обслуговуванням електроустановок, або при перерві в роботі понад один рік, проходять первину перевірку знань.

Первинна перевірка знань працівників повинна проводитись у терміни, установлені програмами і планами їх підготовки.

Допускається при проведенні перевірки знань використання контрольно-навчальних засобів на базі персональних електронно-обчислювальних машин для всіх видів перевірок, з наступним усним опитуванням, окрім первинної. У цьому разі запис у журналі перевірки знань не відміняється.

5.2.15. Допускається не проводити перевірку знань з технології робіт у працівника, якого прийнято на роботу за сумісництвом з метою покладення на нього обов'язків особи, відповідальної за електрогосподарство, при одночасному виконанні таких умов:

- якщо з моменту перевірки знань у комісії за основним місцем роботи минуло не більше одного року;

- енергоємність електроустановок, їх складність в організації експлуатації електрогосподарства за сумісництвом не вища, ніж за місцем основної роботи.

5.2.16. У разі переходу на інше підприємство чи переведення на іншу роботу (посаду) у межах одного підприємства або у зв'язку з перервою в роботі особі з електротехнічних працівників, яка успішно пройшла перевірку знань, рішенням комісії може бути підтверджена та група з електробезпеки, яку вона мала до переходу або перерви в роботі.

4.5. На які класи поділяється електрифікований інструмент (електроінструмент).(ПБЕЕС п. 6.7.1; 6.7.6; 6.7.7.). 6.7.1.Електрифікований інструмент (далі за текстом -

електроінструмент) за умовами безпеки поділяється на такі класи:

I - електроінструмент, у якого всі деталі, що перебувають під

напругою, ізольовані і штепсельна вилка має заземлювальний

контакт.

У електроінструмента класу I всі деталі, що перебувають під

напругою, можуть бути з основою, а окремі деталі - з подвійною або

посиленою ізоляцією;

II - електроінструмент, у якого всі деталі, що перебувають

під напругою, мають подвійну або посилену ізоляцію. Цей

електроінструмент не має пристроїв для заземлення.

Номінальна напруга для електроінструмента класів I і II має

бути не більше: 220 В - для електроінструмента постійного струму;

380 В - для електроінструмента змінного струму;

III - електроінструмент на номінальну напругу не вище 42 В, у

якого ні внутрішні, ні зовнішні кола не перебувають під іншою

напругою. Електроінструмент класу III призначений для живлення від

безпечної наднизької напруги.

Якщо безпечну наднизьку напругу одержують перетворенням вищої

напруги, то це слід здійснювати за допомогою безпечного

ізолювального трансформатора, далі за текстом - "розподільчий

трансформатор безпеки", або перетворювача з окремими обмотками.

6.7.6. Працівники, допущені до роботи з електроінструментом,

повинні спочатку пройти навчання і перевірку знань щодо безпечного

виконання робіт з застосуванням електроінструменту.

До роботи з електроінструментом II і III класу достатньо

I групи з електробезпеки.

6.7.7. Під час кожного чергового видавання електроінструменту

на виробництві, особою, відповідальною за збереження та справність

електроінструменту, в присутності працівника мають бути

перевірені:

- комплектність і надійність кріплення деталей;

- справність деталей корпусу, рукоятки та кришок

щіткотримачів, наявність захисних кожухів та їх справність

(зовнішнім оглядом);

- надійність роботи вимикача;

- задовільна робота на холостому ході.

У електроінструмента класу I, крім того, має бути перевірена

справність кола заземлення між його корпусом і заземлювальним

контактом штепсельної вилки. Працівнику мають бути видані засоби

індивідуального захисту (діелектричні рукавички, калоші, килими)

або розподільчий трансформатор, чи перетворювач із окремими

обмотками, чи захисно-вимикальне устатковання. Забороняється видавати для роботи електроінструмент, який не відповідає хоча б одній із перелічених вимог або електроінструмент з просроченою датою періодичної чергової перевірки.

5.5. Штучне дихання. („Зовнішній масаж серця.” „Електробезпека на виробництві” Гажаман В.І)

Штучне дихання здійснюється в тих випадках, коли по­терпілий не дихає, або дихає дуже погано (рідко, ніби зі схлипуванням), а також, якщо його дихання постійно погір­шується незалежно від того, чим це викликано; ураженням електричним струмом, отруєнням, утопленням тощо. Найбільш ефективним способом штучного дихання є спо­сіб «з рота в ніс», бо при цьому забезпечується приплив достатньої кількості повітря в легені потерпілого. Способи «з рота в рот» або «з рота в ніс» відносяться до способів штучного дихання за методом вдування, при якому повітря, що видихається тим, хто надає допомогу, з силою подається у дихальні шляхи потерпілого. Встановлено, що повітря, яке видихає людина, фізіологічне придатне для дихання по­терпілого протягом тривалого часу. Вдування повітря можна проводити через марлю, хустку, спеціальне пристосування «повітровід». Цей спосіб штучного дихання дає змогу легко контролю­вати приплив повітря в легені потерпілого за розширенням грудної клітки після вдування і подальшим опусканням її в результаті пасивного видиху. Для проведення штучного дихання потерпілого слід по­класти на спину, розстебнути одяг, що заважає диханню. Перед тим, як розпочати штучне дихання, необхідно в першу чергу забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, які у непритомного потерпілого, що лежить на спині, завжди закриті запалим язиком. Крім того, в порожнині рота може знаходитись сторонній вміст (блювотні маси, зсунуті зубні протези, пісок, мул, трава, якщо людина тонула, тощо), який необхідно видалити пальцем, обгорнутим носовою хустинкою (тканиною) або бинтом. Після цього той, хто надає допомогу, розташовується збоку від голови потерпілого, одну руку підсовує під його шию, а долонею другої руки надавлює на його лоб, максимально закидаючи голову назад. При цьому корінь язика піднімається і звільняє вхід в гортань, а рот потерпілого відкривається. Той, хто надає допомогу, нахиляється до обличчя потерпілого, робить гли­бокий вдих відкритим ротом, щільно охоплює губами від­критий рот потерпілого і робить енергійний видих, з деяким зусиллям вдуваючи повітря в його рот; одночасно він закри­ває ніс потерпілого щокою або пальцями руки, яка знахо­диться на лобі. При цьому обов'язково треба спостерігати за грудною кліткою потерпілого, яка повинна підніматися. Як тільки грудна клітка піднялася, вдування повітря призупиняють, той, хто надає допомогу, повертає своє обличчя вбік, при цьому відбувається пасивний видих потерпілого. Якщо у потерпілого добре визначається пульс і необхідне тільки штучне дихання, то інтервал між штучними вдихами повинен складати 5 с (12 дихальних циклів на хвилину). Крім розширення грудної клітки, добрим показником ефективності штучного дихання може служити порожевіння шкіри та слизових оболонок, а також вихід потерпілого із стану непритомності і поява у нього самостійного дихання.При проведенні штучного дихання той, хто надає допомо­гу, повинен слідкувати за тим, щоб повітря не потрапляло в шлунок потерпілого. Якщо повітря потрапило у шлунок, про що може свідчити здуття живота “під ложечкою”, треба обережно натиснути долонею на живіт потерпілого між гру­диною і пупком. При цьому може виникнути блювання. Тоді необхідно повернути голову і плечі потерпілого набік, щоб очистити його рот і горло.Якщо після вдування повітря грудна клітка не розши­рюється, необхідно висунути нижню щелепу потерпілого вперед. Для цього чотирма пальцями обох рук захоплюють нижню щелепу потерпілого ззаду за кути і, впираючись вели­кими пальцями в її край нижче рота, відтягають і висувають щелепу вперед так, щоб нижні зуби стояли спереду верхніх. Якщо щелепи потерпілого міцно стиснуті і відкрити рот не вдається, треба проводити штучне дихання способом «з рота в ніс».При відсутності самостійного дихання, але за наявності пульсу, штучне дихання можна виконувати і в положенні «сидячи» або вертикальному, якщо нещасний випадок стався в корзині телескопічної вишки (колисці), на опорі або на щоглі. При цьому якомога більше закидають голову потерпілого назад або висувають вперед нижню щелепу. Подальші прийоми ті ж самі.Маленьким дітям повітря вдувають одночасно в рот і в ніс, охоплюючи своїм ротом рот і ніс дитини. Чим менша дитина, тим менше їй потрібно повітря для дихання. Вдування маленьким дітям, порівняно з дорослою людиною, треба проводити частіше (до 15-18 разів на хвилину). Вду­вання повинно бути неповним і менш різким, щоб не по­шкодити легені і дихальні шляхи потерпілої дитини.Припиняють штучне дихання після відновлення у потерпі­лого достатньо глибокого і ритмічного самостійного дихання. У разі відсутності не тільки дихання, але й пульсу на сонній артерії роблять підряд два штучних вдихи і приступають до зовнішнього масажу серця..

Зовнішній масаж серця.При ураженні електричним струмом може наступити не тільки зупинка дихання, але й припинитись кровообіг, коли серце не забезпечує циркуляції крові по судинах. В цьому разі одного штучного дихання при наданні допомоги недо­статньо, тому що кисень з легень не переноситься кров'ю до інших органів і тканин. Тому необхідно відновити кровообіг штучним шляхом.Серце у людини розташоване у грудній клітці між груди­ною і хребтом. Грудина - це рухлива плоска кістка. В поло­женні людини на спині (на твердій поверхні) хребет є жор­сткою нерухомою основою. Якщо натискати на грудину, то серце буде стискатися між грудиною і хребтом, і з його порожнин кров буде виштовхуватися в судини. Якщо натискати на грудину поштовхами, то кров буде виштовхуватись з поро­жнин серця майже так, як це відбувається в умовах природних скорочень. Це називається зовнішнім (непрямим, закритим) масажем серця, внаслідок чого штучно відновлюється крово­обіг. Таким чином, при поєднанні штучного дихання та зов­нішнього масажу серця імітуються функції дихання і крово­обігу.Комплекс цих заходів називається реанімацією (тобто оживленням), а заходи - реанімаційними. Показанням для проведення реанімаційних заходів є зу­пинка серцевої діяльності, для якої характерна сукупність таких ознак; поява блідості або синюшності шкіри, втрата свідомості, відсутність пульсу на сонних артеріях, припи­нення дихання або судомні, неправильні зітхання.У разі зупинки серця, не гаючи ні секунди, потерпілого треба укласти на рівну жорстку основу: лавку, підлогу, в крайньому випадку підкласти під спину дошку (ніяких вали­ків під плечі і шию підкладати не можна), якщо допомогу надає одна особа, вона розташовується на колінах збоку від потерпілого (поряд з ним) і, нахилившись, робить два швидких енергійних вдування (способом «з рота в рот» або «з рота в ніс»), потім відхиляється назад, залишаючись з того ж боку від потерпілого, долоню однієї руки кладе на нижню половину грудини (відступивши на два пальці вище від її нижнього краю), а пальці піднімає. Долоню другої руки треба покласти зверху першої поперек або вздовж і натискати, допомагаючи нахилом свого тулуба. Руки при натисканні повинні бути випростані у ліктьових суглобах. Натискання треба проводити різкими поштовхами так, щоб зміщати грудину щораз на 4-5 см, тривалість натискан­ня не більше 0,5 с, інтервал між двома натисканнями 0,5 с. В паузах руки з грудини не знімають, пальці залишаються прямими, руки повністю випростані у ліктьових суглобах. Якщо оживлення проводить одна особа, то на кожні два вдування вона робить 15 натискань на грудину. За 1 хв. необхідно зробити не менше 60 натискань і 12 вдувань, тобто виконати 72 маніпуляції, тому темп реанімаційних заходів повинен бути високим. Досвід свідчить, що найбільша кількість часу втрачається при виконанні штучного дихання. Не можна затягувати вдування: як тільки грудна клітка потерпілого розширилась, вдування припиняють. Якщо участь у реанімації беруть дві особи спів­відношення «дихання-масаж» становить 1:5. Під час штуч­ного вдиху потерпілого той, хто робить масаж серця, на­тискання не проводить, тому що зусилля, які розвиваються при натисканні, значно більші, ніж при вдуванні (натискання при вдуванні зводить нанівець результат штучного дихання, а отже і реанімаційних заходів). Якщо реанімаційні заходи проводяться правильно, шкіра потерпілого рожевіє, зіниці його очей звужуються, самостійне дихання відновлюється. Пульс на сонних артеріях під час масажу серця повинен добре прощупуватись (його визначає той, хто не робить масаж серця).

Після того, як відновиться серцева діяльність і буде добре прощупуватися пульс, масаж серця негайно припиняють. У разі слабкого дихання потерпілого штучне дихання продовжу­ють, намагаючись, щоб природні і штучні вдихи співпадали. При відновленні повноцінного самостійного дихання потерпілого штучне дихання також припиняють. Якщо серцева діяльність або самостійне дихання не відновились, але реанімаційні за­ходи ефективні, то їх можна припинити тільки після передачі потерпілого медичним працівникам. У разі неефективності штуч­ного дихання і закритого масажу серця (шкіра синюшно-фіоле­това, зіниці широкі, пульс на артеріях під час масажу не визначається) реанімацію припиняють через 30 хв. Реанімаційні заходи дітей до 12 років мають особливості. Дітям віком від одного до 12 років масаж серця проводять однією рукою і на хвилину роблять від 70 до 100 натискань залежно від віку, дітям до року - від 100 до 120 натискань на хвилину двома пальцями (другим і третім) на середину грудини. При проведенні штучного ди­хання дітям одночасно охоплюють рот і ніс. Об'єм вдиху необхідно визначити, враховуючи вік дитини. Для новона­родженого достатньо об'єму повітря, що знаходиться в ро­товій порожнині дорослого.

6.5.Яким документом та ким встановлюється місце проведення тимчасових вогневих робіт?

Згідно п.8.1.1.3.ППБУ керівник підприємства чи структурного підрозділу де проводиться тимчасові вогневі роботи оформлює наряд-допуск на проведення цих робіт. Якщо тимчасові вогневі роботи проводяться у вибухонебезпечному або вибухопожежонебезпечному об'єкті то згідно п.1.9. „Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах” затверджена наказом Міністерством праці та соціальної політики України 05.06.2001 р. № 255, зареєстровано в Мінюсті України від 23.06.2001р за № 541/5732 наряд-допуск повинен ще затвердити технічний керівник підприємства або його заступник з виробництва.

7.5.Що входить в обов’язки роботодавця, який одержав повідомлення про нещасний випадок (крім нещасних випадків, що підлягають спеціальному розслідуванню)(п.10)

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно:

1) повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок:

а)робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою;

Примітка. Згідно з постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 19-06.2003 № 34, роботодавець упродовж доби інформує робочий орган виконавчої дирекції Фонду про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві.

б) підприємство, де працює потерпілий, - якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;

- органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;

- установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство;

- у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);

2) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.

Билет№6

1.6.Крокова напруга, напруга дотику.

Напруга кроку - напруга між двома точками ланцюга струму, що знаходяться, на відстані кроку одна від одної, на яких одночасно стоїть людина. Напруга дотику – напруга між двома точками ланцюга струму, яких одночасно торкається людина.

(Гажаман В.І. „Електробезпека на виробництві”).

2.6. Визначення глухозаземленої нейтралі. ПУЭ 1.7.4.

Глухозаземленою нейтраллю називається нейтраль трансформатора чи генератора, що приєднана до заземлюючого пристрою безпосередньо, або через малий опір (наприклад через трансформатори струму).

3.6. Які електроустановки називаються діючими (ПТЕЕС 3.3.)

Діюча електроустановка - електроустановка або її дільниця, яка перебуває під робочою чи наведеною напругою або на яку напруга може бути подана вмиканням комутаційних апаратів, а також повітряною лінією (далі - ПЛ), яка має перетинання з діючою ПЛ.

4.6. Правила безпеки при користуванні електроінструментом (ПБЕЕС 6.7.2-5; 6.7.8-11; 6.7.14-19; 6.7.22; 6.7.23; 6.7.37.).

6.7.2. Електроінструмент, який живиться від електромережі,

слід обладнувати незнімним гнучким кабелем (шнуром) зі штепсельною

вилкою. Незнімний гнучкий кабель електроінструмента класу I повинен

мати жилу, яка з'єднує заземлювальний затискач електроінструмента

із заземлювальним контактом штепсельної вилки. Кабель в місці введення до електроінструмента класу і слід захищати від стирань і перегинів еластичною трубкою з ізоляційного матеріалу.Трубку слід закріплювати в корпусних деталях електроінструмента, вона повинна виступати з них на довжину не менше п'яти діаметрів кабеля. Закріплення трубки на кабелі поза інструментом забороняється.

6.7.3. Для приєднання однофазного електроінструмента

шланговий кабель повинен мати три жили: дві - для живлення, одну -

для заземлення. Для приєднання трифазного електроінструмента застосовується чотирижильний кабель, одна жила якого слугує для заземлення. Ці вимоги стосуються тільки електроінструмента із таким

корпусом, який слід заземлювати.

6.7.4. Доступні для доторкання металеві деталі електроінструмента класу I, які можуть опинитись під напругою, у випадку пошкодження ізоляції, повинні бути з'єднані із заземлювальним затискачем. Електроінструмент класів II і III не заземлюють. Заземлення корпусу електроінструмента слід здійснювати спеціальною жилою живильного кабелю, яка не може одночасно бути провідником робочого струму. Використовувати з цією метою нульовий робочий провід забороняється.Штепсельна вилка повинна мати відповідну кількість робочих і один заземлювальний контакт. Конструкція вилки повинна забезпечувати випереджальне замикання заземлювального контакту під час ввімкнення та більш запізнене розмикання його під час вимикання.

6.7.5. Конструкція штепсельних вилок електроінструмента

класу III повинна унеможливлювати з'єднання їх з розетками на

напругу понад 42 В.

6.7.8. Безпосередньо перед початком роботи необхідно

перевіряти:

- відповідність напруги і частоти струму електричної мережі

до напруги і частоти струму електродвигуна електроінструмента,

зазначених в таблиці (паспортних даних);

- надійність закріплення робочого виконувального інструменту

(свердел, абразивних кругів, дискових пил, ключів-насадок т.і.).

6.7.9. Під час роботи електроінструментом класу I

застосування засобів індивідуального захисту (діелектричних

рукавичок, калош, килимів т.і.) обов'язкове, за такими винятками:

- якщо тільки один електроінструмент одержує живлення від

розподільчого трансформатора безпеки;

- якщо електроінструмент одержує живлення від перетворювача

частоти з окремими обмотками;

- якщо електроінструмент одержує живлення через

захисно-вимикальний пристрій.

У приміщеннях без підвищеної небезпеки ураження працівників

електричним струмом достатньо застосувати діелектричні рукавиці, а

в приміщеннях зі струмовідними підлогами - також і діелектричні

калоші або килими.

6.7.10. Електроінструментом класів II і III дозволяється

працювати без застосування індивідуальних засобів захисту в

приміщеннях без підвищеної небезпеки ураження працівників

електричним струмом.

6.7.11. У посудинах, апаратах та інших металевих спорудах в

умовах обмеженої можливості переміщення і виходу з них

дозволяється працювати електроінструментом класів I і II за умови,

якщо тільки один електроінструмент одержує живлення від автономної

двигун-генераторної установки, розподільчого трансформатора

безпеки або перетворювача частоти із роздільними обмотками, а

також електроінструментом класу III. В цьому разі джерело живлення

(трансформатор, перетворювач тощо) слід розміщувати поза вказаними

посудинами, а вторинне коло джерела не слід заземлювати. Забороняється підключати електроінструмент напругою до 12 В до електричної мережі загального користування через автотрансформатор, резистор або потенціометр. Забороняється натягати, перекручувати та перегинати кабель, ставити на нього вантаж, а також допускати перетинання кабелю

живлення електроінструменту з тросами, кабелями та рукавами

газозварки.

6.7.14. Забороняється вставляти робочу частину

електроінструменту в патрон і виймати її із патрона, а також

регулювати інструмент без відключення його від електромережі

штепсельною вилкою та повної зупинки обертальних частин.

6.7.15. Забороняється працівникам, що працюють з

електроінструментом, розбирати і ремонтувати інструмент, кабель,

штепсельні з'єднання та інші частини самочинно, якщо ці роботи не

входять до їх службових обов'язків.

6.7.16. Забороняється вилучати стружку або тирсу під час

роботи електроінструмента. Стружку слід видаляти спеціальними

крючками або щітками, після повної зупинки електроінструмента.

6.7.17.Забороняється працювати електроінструментом з

приставних драбин. Під час роботи електродреллю предмети, що

підлягають свердлінню, необхідно надійно закріплювати.

Забороняється торкатись до різального інструменту, що обертається.

6.7.18. Забороняється обробляти електроінструментом обмерзлі

та мокрі деталі.

6.7.19. Забороняється працювати електроінструментами, які не

захищені від дії крапель або бризок і не мають знаків відзнаки

(крапля в трикутнику, або дві краплі), в умовах дії крапель і

бризок, а також на відкритих майданчиках під час снігопаду, дощу.

Працювати таким електроінструментом поза приміщеннями

дозволяється лише за сухої погоди, а під час снігопаду чи дощу -

під навісом на сухій землі або настилі.

6.7.22. Забороняється продовження робіт електроінструментом в

разі найменших ознак його несправності, або якщо особа, що працює

з ним, раптом відчує хоча б слабку дію електроструму: в обидвох

випадках робота має бути негайно припинена, а несправний

електроінструмент зданий для перевірки і ремонту.

6.7.23. Забороняється працювати електроінструментом, у якого

закінчився термін періодичної перевірки, а також в разі виникнення

хоча б однієї із таких несправностей:

- пошкодження штепсельного з'єднання, кабелю, або його

захисної трубки;

- пошкодження кришки вимикача;

- ненадійна робота вимикача;

- іскріння щіток на колекторі, що супроводжується круговим

вогнем на його поверхні;

- витікання масла з редуктора або вентиляційних каналів;

- поява диму або специфічного запаху, характерного для

ізоляції, що горить;

- поява підвищеного шуму, стукоту, вібрації;

- зіпсування або поява тріщин в корпусній деталі, руків'ї,

захисному огородженні;

- пошкодження робочої частини інструмента;

- зникнення електричного зв'язку між металевими частинами

корпуса та нульовим захисним штирем штепсельної вилки.

6.7.37. На корпусах електроінструмента слід зазначити

інвентарні номери, а також дати наступних перевірок, а на

знижувальних та розподільчих трансформаторах безпеки,

перетворювачах частоти та захисно-вимикальних пристроях -

інвентарні номери і дати наступних вимірювань опору ізоляції.