6.3. З яких етапів складається протипожежна підготовка ітп, службовців і робітників?

Згідно наказу МНС України від 29.09.03 № 368 „Про затвердження Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації і Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України”, затвердженого в Мінюсті України 11.12.03 за № 1147/8468 та наказу Украеротрансу від 22.06.04 № 366 „Про затверд-ження переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки; та порядку їх організації і плану інструктажів, спеціального навчання, та перевірки знань з питань пожежної безпеки в авіапідприємствах України” – протипо-жежна підготовка ІТП, службовців і робітників складається з Вступного, Первинного, Повторного, Позапланового, Цільового та Спеціального навчання (пожежно-технічного мінімуму - 15 годин).

7.3.Яку особу не можна включати до складу комісії з розслідування нещасного випадку(п.11)

До складу комісії з розслідування нещасного випадку не можна включати керівника робіт, безпосередньо відповідального за стан охорони праці на робочому місці.

Потерпілого, чи зацікавлену в його інтересах особу не включають до комісії але вони мають право приймати участь в засіданні.

Билет№4

1.4. Характер дії електричного струму на організм людини.

При ураженні людини ел. струмом основним вражаючим чинником людини є сила струму що проходить через тіло. При цьому ступінь негативної дії збільшується із зростанням струму. Струм більше 5А як постійний так і змінний викликає зупинку серця

Струм. мa	Характер дії
	Змінний	Постійний
0.6-1.5	Легке тремтіння пальців рук відчувається поколювання Пороговий відчутний струм
2-3	Сильне тремтіння пальців рук	Не відчувається
5 -7	Судоми в руках	Свербіння. відчуття нагріву
8-10	Руки насилу але ще можна відірвати від електродів, сильні болі в пальцях і кистях	Посилений нагрів
5-25	Пороговий невідпускаючий струм
20 - 25	Параліч рук, відірвати від електродів неможливо. Дуже сильні болі. Дихання затруднено	Вельми сильний нагрів незначне скорочення м'язів рук
50-80 Фібриля-ційний	Зупинка дихання. Початок фібриляції дихання	Скорочення м'язів. Судоми. Ускладнення дихання.
50-350	Пороговий фібриляційний струм

(Гажаман В.І. „Електробезпека на виробництві”).

2.4.Категорії приміщень за небезпекою ураження електрострумом. ПУЭ 1.2.17 – 1.2.20.

- приміщення без підвищеної небезпеки

- приміщення з підвищеною небезпекою: вогкість або струмопровідний пил, струмопровідна підлога, висока температура, можливість одночасного дотику людини до металоконструкцій, механізмів, що мають з одного боку контакти з землею, і до металевих корпусів електрообладнання з іншого.

-особливо небезпечні приміщення наявна особлива вогкість, хімічно активного або органічного середовища, одночасно дві або більше умови підвищеної небезпеки.

-території розміщення зовнішніх електроустановок, прирівнюється до особливо небезпечних приміщень.

3.4. В який термін проводиться чергова перевірка знань на групу допуску з електробезпеки (ПТЕЕС 5.2.17).

5.2.17. Періодичність навчання та періодичної перевірки знань з питань технології робіт, правил пожежної безпеки та охорони праці (далі - перевірка знань) з присвоєнням відповідної групи з електробезпеки проводиться в такі терміни:

- первинне навчання та перевірка знань усіх працівників до початку виконання роботи;

- для працівників, які безпосередньо організовують та проводять роботи з оперативного обслуговування діючих електроустановок чи виконують у них налагоджувальні, електромонтажні, ремонтні, профілактичні випробування або експлуатують електроустановки у вибухонебезпечних, пожежонебезпечних зонах - один раз на рік;

- для адміністративно-технічних працівників, які не належать до попередньої групи, а також для працівників з охорони праці, допущених до інспектування електроустановок, - один раз на три роки.

Перевірка знань з питань правил пожежної безпеки в працівників, які обслуговують електроустановки у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах, здійснюється один раз на рік, в інших випадках - один раз на три роки.

Забороняється допуск до роботи працівників, які не пройшли навчання та перевірку знань з питань технології робіт, правил пожежної безпеки, охорони праці, а також у разі закінчення терміну дії попередніх періодичних перевірок знань. Комісією з перевірок знань працівникові може бути присвоєна група з електробезпеки, яку він мав до перерви в роботі.

4.4. Правила безпеки при виконані робіт по обслуговуванню

ел. двигунів (ПБЕЕС 6.4).

6.4.1.Під час роботи, пов'язаної з доторканням до струмовідних частин електродвигуна або до частин електродвигуна, що обертаються, і механізму, який вони приводять у рух, необхідно зупинити електродвигун і на його пусковому пристрої або ключі керування вивісити плакат "Не вмикати! Працюють люди".

6.4.3. Перед допуском до роботи на електродвигунах насосів, димососів і вентиляторів, якщо можливе обертання електродвигунів від з'єднаних з ними механізмів, слід зачинити і замкнути на замок засувки і шибери цих механізмів, а також вжити заходів щодо гальмування роторів електродвигунів.

6.4.4. Забороняється знімати огородження тих частин електродвигунів, що обертаються, під час їх роботи.

6.4.8. Під час роботи на електродвигуні заземлення може бути встановлене на будь-якій дільниці кабельної лінії, що з'єднує електродвигун з РУ (збіркою). Під час роботи на механізмі, не пов'язаній з доторканням до частин, що обертаються, і у випадку роз'єднання з'єднувальної муфти, заземлювати кабельну лінію не слід. Якщо на відключеному електродвигуні роботи не проводять або їх перервано на кілька днів, то від'єднана від нього кабельна лінія має бути заземлена з боку електродвигуна. В тих випадках, коли перетин жил кабеля не дозволяє застосовувати переносні заземлення, допускається у електродвигунів напругою до 1000 В заземлювати кабельну лінію мідним провідником, перетином не меншим від перетину жили кабелю, чи з'єднувати між собою жили кабелю та ізолювати їх. Таке заземлення і з'єднання жил кабелю слід враховувати в оперативному журналі нарівні з переносним

заземленням.

6.4.9. На однотипових або близьких за габаритом електродвигунах, встановлених поряд з тим, на якому проводять роботи, слід вивісити плакати "Стій! Напруга" незалежно від того, перебувають вони в роботі чи у резерві.

6.4.10. Випробування електродвигуна спільно з виконавчим механізмом слід проводити з дозволу начальника зміни технологічного цеху, в якому вони встановлені.

6.4.11. Ремонт і налагоджування електросхем електроприводів,

не з'єднаних з виконавчим механізмом, регулювальних органів і

запірної арматури, можна проводити за розпорядженням. Дозвіл на їх

випробування дає працівник, який дав розпорядження на виведення

електроприводу в ремонт, налагодження. Про це слід зробити запис

під час оформлення розпорядження.

6.4.12. Вмикання електродвигуна для випробування до повного

закінчення роботи здійснюється після виведення бригади з робочого

місця. Після випробування проводиться повторний допуск з оформленням

у наряді. Під час виконання роботи за розпорядженням на повторний

допуск розпорядження дається знову.

5.4. Штучне дихання. („Зовнішній масаж серця.” „Електробезпека на виробництві” Гажаман В.І)

Штучне дихання здійснюється в тих випадках, коли по­терпілий не дихає, або дихає дуже погано (рідко, ніби зі схлипуванням), а також, якщо його дихання постійно погір­шується незалежно від того, чим це викликано; ураженням електричним струмом, отруєнням, утопленням тощо. Найбільш ефективним способом штучного дихання є спо­сіб «з рота в ніс», бо при цьому забезпечується приплив достатньої кількості повітря в легені потерпілого. Способи «з рота в рот» або «з рота в ніс» відносяться до способів штучного дихання за методом вдування, при якому повітря, що видихається тим, хто надає допомогу, з силою подається у дихальні шляхи потерпілого. Встановлено, що повітря, яке видихає людина, фізіологічне придатне для дихання по­терпілого протягом тривалого часу. Вдування повітря можна проводити через марлю, хустку, спеціальне пристосування «повітровід». Цей спосіб штучного дихання дає змогу легко контролю­вати приплив повітря в легені потерпілого за розширенням грудної клітки після вдування і подальшим опусканням її в результаті пасивного видиху. Для проведення штучного дихання потерпілого слід по­класти на спину, розстебнути одяг, що заважає диханню. Перед тим, як розпочати штучне дихання, необхідно в першу чергу забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, які у непритомного потерпілого, що лежить на спині, завжди закриті запалим язиком. Крім того, в порожнині рота може знаходитись сторонній вміст (блювотні маси, зсунуті зубні протези, пісок, мул, трава, якщо людина тонула, тощо), який необхідно видалити пальцем, обгорнутим носовою хустинкою (тканиною) або бинтом. Після цього той, хто надає допомогу, розташовується збоку від голови потерпілого, одну руку підсовує під його шию, а долонею другої руки надавлює на його лоб, максимально закидаючи голову назад. При цьому корінь язика піднімається і звільняє вхід в гортань, а рот потерпілого відкривається. Той, хто надає допомогу, нахиляється до обличчя потерпілого, робить гли­бокий вдих відкритим ротом, щільно охоплює губами від­критий рот потерпілого і робить енергійний видих, з деяким зусиллям вдуваючи повітря в його рот; одночасно він закри­ває ніс потерпілого щокою або пальцями руки, яка знахо­диться на лобі. При цьому обов'язково треба спостерігати за грудною кліткою потерпілого, яка повинна підніматися. Як тільки грудна клітка піднялася, вдування повітря призупиняють, той, хто надає допомогу, повертає своє обличчя вбік, при цьому відбувається пасивний видих потерпілого. Якщо у потерпілого добре визначається пульс і необхідне тільки штучне дихання, то інтервал між штучними вдихами повинен складати 5 с (12 дихальних циклів на хвилину). Крім розширення грудної клітки, добрим показником ефективності штучного дихання може служити порожевіння шкіри та слизових оболонок, а також вихід потерпілого із стану непритомності і поява у нього самостійного дихання.При проведенні штучного дихання той, хто надає допомо­гу, повинен слідкувати за тим, щоб повітря не потрапляло в шлунок потерпілого. Якщо повітря потрапило у шлунок, про що може свідчити здуття живота “під ложечкою”, треба обережно натиснути долонею на живіт потерпілого між гру­диною і пупком. При цьому може виникнути блювання. Тоді необхідно повернути голову і плечі потерпілого набік, щоб очистити його рот і горло.Якщо після вдування повітря грудна клітка не розши­рюється, необхідно висунути нижню щелепу потерпілого вперед. Для цього чотирма пальцями обох рук захоплюють нижню щелепу потерпілого ззаду за кути і, впираючись вели­кими пальцями в її край нижче рота, відтягають і висувають щелепу вперед так, щоб нижні зуби стояли спереду верхніх. Якщо щелепи потерпілого міцно стиснуті і відкрити рот не вдається, треба проводити штучне дихання способом «з рота в ніс».При відсутності самостійного дихання, але за наявності пульсу, штучне дихання можна виконувати і в положенні «сидячи» або вертикальному, якщо нещасний випадок стався в корзині телескопічної вишки (колисці), на опорі або на щоглі. При цьому якомога більше закидають голову потерпілого назад або висувають вперед нижню щелепу. Подальші прийоми ті ж самі.Маленьким дітям повітря вдувають одночасно в рот і в ніс, охоплюючи своїм ротом рот і ніс дитини. Чим менша дитина, тим менше їй потрібно повітря для дихання. Вдування маленьким дітям, порівняно з дорослою людиною, треба проводити частіше (до 15-18 разів на хвилину). Вду­вання повинно бути неповним і менш різким, щоб не по­шкодити легені і дихальні шляхи потерпілої дитини.Припиняють штучне дихання після відновлення у потерпі­лого достатньо глибокого і ритмічного самостійного дихання. У разі відсутності не тільки дихання, але й пульсу на сонній артерії роблять підряд два штучних вдихи і приступають до зовнішнього масажу серця..

Зовнішній масаж серця.При ураженні електричним струмом може наступити не тільки зупинка дихання, але й припинитись кровообіг, коли серце не забезпечує циркуляції крові по судинах. В цьому разі одного штучного дихання при наданні допомоги недо­статньо, тому що кисень з легень не переноситься кров'ю до інших органів і тканин. Тому необхідно відновити кровообіг штучним шляхом.Серце у людини розташоване у грудній клітці між груди­ною і хребтом. Грудина - це рухлива плоска кістка. В поло­женні людини на спині (на твердій поверхні) хребет є жор­сткою нерухомою основою. Якщо натискати на грудину, то серце буде стискатися між грудиною і хребтом, і з його порожнин кров буде виштовхуватися в судини. Якщо натискати на грудину поштовхами, то кров буде виштовхуватись з поро­жнин серця майже так, як це відбувається в умовах природних скорочень. Це називається зовнішнім (непрямим, закритим) масажем серця, внаслідок чого штучно відновлюється крово­обіг. Таким чином, при поєднанні штучного дихання та зов­нішнього масажу серця імітуються функції дихання і крово­обігу.Комплекс цих заходів називається реанімацією (тобто оживленням), а заходи - реанімаційними. Показанням для проведення реанімаційних заходів є зу­пинка серцевої діяльності, для якої характерна сукупність таких ознак; поява блідості або синюшності шкіри, втрата свідомості, відсутність пульсу на сонних артеріях, припи­нення дихання або судомні, неправильні зітхання.У разі зупинки серця, не гаючи ні секунди, потерпілого треба укласти на рівну жорстку основу: лавку, підлогу, в крайньому випадку підкласти під спину дошку (ніяких вали­ків під плечі і шию підкладати не можна), якщо допомогу надає одна особа, вона розташовується на колінах збоку від потерпілого (поряд з ним) і, нахилившись, робить два швидких енергійних вдування (способом «з рота в рот» або «з рота в ніс»), потім відхиляється назад, залишаючись з того ж боку від потерпілого, долоню однієї руки кладе на нижню половину грудини (відступивши на два пальці вище від її нижнього краю), а пальці піднімає. Долоню другої руки треба покласти зверху першої поперек або вздовж і натискати, допомагаючи нахилом свого тулуба. Руки при натисканні повинні бути випростані у ліктьових суглобах. Натискання треба проводити різкими поштовхами так, щоб зміщати грудину щораз на 4-5 см, тривалість натискан­ня не більше 0,5 с, інтервал між двома натисканнями 0,5 с. В паузах руки з грудини не знімають, пальці залишаються прямими, руки повністю випростані у ліктьових суглобах. Якщо оживлення проводить одна особа, то на кожні два вдування вона робить 15 натискань на грудину. За 1 хв. необхідно зробити не менше 60 натискань і 12 вдувань, тобто виконати 72 маніпуляції, тому темп реанімаційних заходів повинен бути високим. Досвід свідчить, що найбільша кількість часу втрачається при виконанні штучного дихання. Не можна затягувати вдування: як тільки грудна клітка потерпілого розширилась, вдування припиняють. Якщо участь у реанімації беруть дві особи спів­відношення «дихання-масаж» становить 1:5. Під час штуч­ного вдиху потерпілого той, хто робить масаж серця, на­тискання не проводить, тому що зусилля, які розвиваються при натисканні, значно більші, ніж при вдуванні (натискання при вдуванні зводить нанівець результат штучного дихання, а отже і реанімаційних заходів). Якщо реанімаційні заходи проводяться правильно, шкіра потерпілого рожевіє, зіниці його очей звужуються, самостійне дихання відновлюється. Пульс на сонних артеріях під час масажу серця повинен добре прощупуватись (його визначає той, хто не робить масаж серця).

Після того, як відновиться серцева діяльність і буде добре прощупуватися пульс, масаж серця негайно припиняють. У разі слабкого дихання потерпілого штучне дихання продовжу­ють, намагаючись, щоб природні і штучні вдихи співпадали. При відновленні повноцінного самостійного дихання потерпілого штучне дихання також припиняють. Якщо серцева діяльність або самостійне дихання не відновились, але реанімаційні за­ходи ефективні, то їх можна припинити тільки після передачі потерпілого медичним працівникам. У разі неефективності штуч­ного дихання і закритого масажу серця (шкіра синюшно-фіоле­това, зіниці широкі, пульс на артеріях під час масажу не визначається) реанімацію припиняють через 30 хв. Реанімаційні заходи дітей до 12 років мають особливості. Дітям віком від одного до 12 років масаж серця проводять однією рукою і на хвилину роблять від 70 до 100 натискань залежно від віку, дітям до року - від 100 до 120 натискань на хвилину двома пальцями (другим і третім) на середину грудини. При проведенні штучного ди­хання дітям одночасно охоплюють рот і ніс. Об'єм вдиху необхідно визначити, враховуючи вік дитини. Для новона­родженого достатньо об'єму повітря, що знаходиться в ро­товій порожнині дорослого.