Билет№1

1.1.Причини електротравматизму:

- випадковий дотик до струмовідних частин, що перебувають під напругою. Це відбувається в основному як результат помилкових дій працівників під час виконання робіт на струмовідних частинах та поблизу них, невжиття технічних заходів під час підготовки робочого місця;

- поява напруги на металевих частинах обладнання, яке в нормальному режимі роботи не перебуває під напругою. Напруга виникає в результаті пошкодження ізоляції або падіння проводу, що перебуває під напругою, на ці частини; - випадкове включення або поява напруги на відімкнених струмовідних частинах обладнання, на яких проводиться робота;

- виникнення напруги кроку на ділянках землі, де перебуває людина.

(Гажаман В.І. „Електробезпека на виробництві”)

2.1. Визначення заземлення. Захисне, робоче заземлення. ПУЭ 1.7.6. – 1.7.8.

Заземленням електроустановки називається навмисне електричне з’єднання цієї установки, (чи її частин) із заземлюючим пристроєм. ПУЭ 1.7.6.

Захисним заземленням називається заземлення частин електроустановки з метою забезпечення електробезпеки. ПУЭ 1.7.7.

Робочим заземленням називається заземлення любої точки струмовідних частин електроустановки, необхідне для забезпечення роботи електроустановки. ПУЭ 1.7.8.

3.1. Вимоги до електроперсоналу. ПТЕЕС 5.2.

5.2.1. Обслуговування електроустановок споживачів, у тому числі виконання ремонтних, монтажних, налагоджувальних робіт і оперативних перемикань в електроустановках, повинні здійснювати спеціально підготовлені електротехнічні працівники.

5.2.2. Обслуговування електроустановок елетротехнологічних процесів, вантажопідіймальних механізмів, переносних та пересувних струмоприймачів, складного обладнання і т.і., повинні здійснювати спеціально підготовлені електротехнологічні працівники.

5.2.3. Перелік посад та професій електротехнічних та електротехнологічних працівників, яким необхідно мати відповідну групу з електробезпеки, затверджує роботодавець.

5.2.4. Електротехнологічні працівники виробничих цехів і дільниць, які здійснюють експлуатацію електротехнологічних установок, повинні мати групу з електробезпеки II і вище.

Керівники структурних підрозділів, яким безпосередньо підпорядковані електротехнологічні працівники, повинні мати групу з електробезпеки не нижчу, ніж у підлеглих працівників. Вони повинні здійснювати технічне керівництво цими працівниками і контроль за їхньою роботою.

5.2.5. Працівники, які обслуговують електроустановки споживачів або технологічні процеси, які базуються на використанні електричної енергії, повинні мати вік понад 18 років.

При прийнятті на роботу, а також періодично стан здоров’я працівників повинен засвідчуватись медичним оглядом.

4.1. Організаційні заходи, що забезпечують безпеку робіт в електроустановках (ПБЕЕС п.3.1.).

3.1.1. Роботи в електроустановках стосовно їх організації поділяються на такі, що виконуються: за нарядом-допуском (далі нарядом), за розпорядженням та в порядку поточної експлуатації.

3.1.2. Організаційними заходами, якими досягається безпека робіт в електроустановках, є:

- затвердження переліку робіт, що виконуються за нарядами, розпорядженнями і в порядку поточної експлуатації;

- призначення осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт;

- оформлення робіт нарядом, розпорядженням або затвердженням переліку робіт, що виконуються в порядку поточної експлуатації;

- підготовка робочих місць;

- допуск до роботи;

- нагляд під час виконання робіт;

- переведення на інше робоче місце;

- оформлення перерв в роботі та її закінчення.

5.1.Послідовність надання першої допомоги від дії електричного струму.

У разі ураження електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від дії струму, бо від трива­лості цієї дії залежить тяжкість електротравми.

Доторкання до струмовідних частин, що знаходяться під напругою, викликає у більшості випадків мимовільне різке скорочення м'язів і загальне збудження, яке може призвести до порушення і навіть припинення діяльності органів дихання і кровообігу. Якщо потерпілий тримає провід руками, його пальці стискаються з такою силою, що вивільнити провід з його рук стає неможливим. Тому першою дією того, хто надає допомогу, повинно бути термінове вимкнення тієї частини електроустановки, до якої потерпілий доторкається. Вимкнення проводиться за допомогою вимикачів, рубильника або іншого вимикаючого апарата, а також шляхом зняття або викручування запобіжників (пробок), роз'єднання штепсельного з'єднання.

Якщо потерпілий знаходиться на висоті, то вимкнення електроустановки і тим самим звільнення від дії струму може викликати його падіння. В цьому разі необхідно здійснити заходи щодо попередження падіння потерпілого або забезпе­чити його безпеку.

Під час вимкнення електроустановки може одночасно погаснути електричне освітлення. В зв'язку з цим за відсут­ності денного освітлення необхідно потурбуватись про освіт­лення від іншого джерела (увімкнути аварійне освітлення, акумуляторні ліхтарі тощо) з урахуванням вибухонебезпечності і пожежонебезпеки приміщення, не затримуючи вимк­нення електроустановки і надання допомоги потерпілому.

Якщо вимкнути електроустановку досить швидко не мож­на, необхідно здійснити інші заходи звільнення потерпілого від дії струму.

У всіх випадках той, хто надає допомогу, не повинен торкатися потерпілого без належних запобіжних заходів, оскільки це небезпечно для життя. Він повинен слідкувати й за тим, щоб не опинитися в контакті із струмовідною частиною або під напругою кроку.

Напруга до 1000 В. Для відокремлення потерпілого від струмовідних частин в електроустановках до 1000 В слід ско­ристатися канатом, палицею, дошкою або будь-яким іншим сухим предметом, що не проводить електричний струм.

Можна також відтягнути потерпілого за одяг (якщо одяг сухий і відстає від тіла), наприклад, за поли піджака або пальто, за комір, уникаючи при цьому доторкання до металевих предметів і оголених частин тіла потерпілого.

Відтягаючи потерпілого за ноги, той, хто надає допомогу, не повинен торкатися його взуття або одягу без надійної ізоляції своїх рук, тому що взуття і одяг може бути вологими і проводити електричний струм.

Для ізоляції рук той, хто надає допомогу, особливо якщо йому необхідно доторкнутися оголеного тіла потерпілого, повинен надягнути діелектричні рукавички або обмотати руку шарфом, натягнути на кисть руки рукав піджака або пальто, накинути на потерпілого гумовий килимок, прогумовану тканину (плащ) або просто суху тканину. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку або будь-яку неструмопровідну підставку, згорток одягу тощо.

При відокремленні потерпілого від струмовідних частин рекомендується діяти однією рукою, тримаючи другу в кишені або за спиною.

Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого, який судомно стискає в руці провід, простіше перервати струм, відокремивши потерпілого від землі (під­сунути під нього суху дошку чи відтягнути ноги від землі мотузкою, або відтягнути за одяг), дотримуючись при цьому вказаних вище запобіжних заходів стосовно себе і потерпі­лого. Можна також перерубати проводи сокирою з сухим дерев'яним топорищем або перекусити їх інструмен­том з ізольованими ручками (кусачками, пасатижами тощо).

Перерубувати або перекушувати проводи необхідно пофазно, тобто кожний провід окремо. При цьому рекомен­дується по можливості стояти на сухих дошках, дерев'яній драбині тощо. Можна скористатися і неізольованим інстру­ментом, обгорнувши його ручку сухою тканиною.

Напруга понад 1000 В. Для відокремлення потерпілого від струмовідних частин, що знаходяться під напругою по­над 1000 В, треба надягнути діелектричні рукавички та боти і діяти за допомогою штанги або ізолюючих кліщів, розра­хованих на відповідну напругу.

При цьому слід пам'ятати про небезпеку напруги кроку, якщо провід лежить на землі. Після звільнення потерпілого від дії струму необхідно винести його з небезпечної зони з до­триманням відповідних заходів безпеки.

На лініях електропередачі, коли немає можливості швидко відключити їх від пунктів живлення, для звільнення потерпілого, який торкається проводів, треба виконати зами­кання проводів ПЛ накоротко, накинувши на них неізольований провід.

Провід має бути достатнього перерізу, щоб він не перегорів при проходженні через нього струму короткого замикання. Перед тим, як накинути провід, один його кінець потрібно заземлити (приєднати до металевої опори, заземляючого спуску тощо).

Для зручності накидання на вільний кінець проводу ба­жано прикріпити вантаж. Накидати провід треба так, щоб він не торкнувся людей, в тому числі й того, хто надає до­помогу, і потерпілого. Якщо потерпілий торкається одного проводу, то часто достатньо заземлити тільки цей провід.

6.1. Що є правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки ?

Закон України "Про пожежну безпеку", ухвалений Верховною Радою Укравїни 17.12.93 (3745-ХІІ) і чинний з 29 січня 1994 року.

7.1. Які нещасні випадки підлягають розслідуванню. З якою метою проводиться розслідування.

(п.7)

1.1. Розслідуванню підлягають всі нещасні випадки, що сталися на виробництві,а саме у разі:

-раптового погіршення стану здоров'я працівника;

-одержання працівником поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою;

-гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь;

-одержання теплового удару, опіку, обмороження;

-утоплення;

• ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням;

-одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо);

-контакту з представниками тваринного і рослинного світу,

що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, а також у разі:

• зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків;

• смерті працівника на підприємстві.

Мета розслідування - встановлення причин нещасних випадків і розробка заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам надалі.

Билет№2

1.2.Дія електричного струму на організм людини. Електричний удар.

Особливості ураження електрострумом:

- відсутність зовнішніх ознак загрожуючої небезпеки.

- тяжкість елeктротравм.

- струми промислової частоти можуть викликати судоми м'язів (10-25 мa).

-після чого виникає «приковування» до струмопровідних частин. Людина самостійно не може звільниться від дії е.с. і виникає можливість подальшого механічного травмування.

Особливості дії на живу тканину:

- термічна дія (опіки, нагрівання до високої температури кровоносних судин, головного мозку, нервів, інших органів, що викликає серйозні функціональні розлади)

- електролітична - розкладання органічної рідини в т.ч. і крові,

-механічна - розслоювання тканини, розриви в результаті електродинамічного ефекту;

-біологічна - подразнення і збудження живої тканини організму, порушення внутрішніх біоелектричних процесів .Це приводить до електротравм - місцевих, коли виникають місцеві пошкодження

(ел .опіки- ел. знаки, металізація шкіри, механічні пошкодження, електроофтальмія) і загальних ( електричний удар), коли уражається увесь організм. Загальні електротравми можна розділити на 5 ступенів

I. - судома - ледве відчутне скорочення м'язів;

ІІ - те ж саме супроводжується сильними болями без втрати свідомості;

III - те ж саме, з втратою свідомості, зберігається дихання і робота серця;

IV - втрата свідомості і порушення серцевої або дихальної діяльності;

V - клінічна смерть - відсутність дихання і кровообігу.

(Гажаман В.І. „Електробезпека на виробництві”).

2.2. Занулення. Заземлюючий пристрій. Заземлювач. ПУЭ 1.7.9. – 1.7.15.

Зануленням в електроустановках (далі ЕУ) напругою до 1кВ називається навмисне з’єднання частин ЕУ, які нормально не перебувають під напругою, з глухозаземленою нейтраллю генератора або трансформатора в мережах трьохфазного струму, з глухозаземленим виводом джерела однофазного струму, з глухо заземленою середньою точкою джерела в мережах постійного струму. ПУЭ 1.7.9.

Замиканням на землю називається випадкове з’єднання частин електроустановки, які знаходяться під напругою, з їх конструктивними частинами які не ізольовані від землі або безпосередньо із землею.

Замиканням на корпус називається випадкове з’єднання частин електроустановки, які знаходяться під напругою, з їх конструктивними частинами, які не знаходяться під напругою. ПУЭ 1.7.10.

Заземлюючим пристроєм називається сукупність заземлювача і заземлюючих провідників. ПУЭ 1.7.11.

Заземлювачем називається провідник (електрод) або сукупність провідників (електродів), які мають металеве з’єднання між собою і доторкуються чи знаходяться в землі. ПУЭ 1.7.12.

3.2. Як повинен поступити електротехнічний персонал при виявленні порушень ПБЕЕС і ПТЕЕС(ПТЕЕС 5.1.7.).

2.1.7.Кожний працівник особисто відповідає за свої дії в частині дотримання вимог ПБЕЕС. У випадку, якщо працівник самостійно неспроможний вжити дійових заходів з усунення виявлених ним порушень Правил, він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника, а у випадку його відсутності – керівника вищого рівня.

2.2.12.У випадку неправильних дій оперативних працівників під час ліквідації аварії старший в зміні оперативний працівник зобов’яний прийняти на себе керівництво і відповідальність за подальший перебіг ліквідації аварії.

3.2.7.Керівник робіт повинен здійснювати постійний нагляд за членами бригади і усувати від роботи членів бригади, які порушують ці Правила.

3.6.5.Працівник, який видав наряд, і оперативні працівники повинні періодично перевіряти дотримання членами бригади правил безпеки. В разі виявлення порушень правил безпеки, або виявленні інших обставин, що загрожують безпеці працівників, у керівника робіт вилучається наряд і бригада виводиться з місця роботи, наряд закривається.

6.10.10.В разі порушення цих Правил відрядженими працівниками посадові особи експлуатувальної організації зобов’язані заборонити подальше виконання робіт відрядженими працівниками.

5.1.7.Працівник,який виявив порушення правил технічної експлуатації або помітив несправність електроустановки, колективного або індивідуального засобу засобу захисту, зобов’язаний повідомити про це свого безпосереднього керівника, а за його відсутності – керівника вищого рівня.

У тих випадках, коли несправність в електроустановці становить явну небезпеку для людей, чи для самої установки, а усунути цю несправність може працівник, який її виявив, він повинен зробити це негайно, за умови дотримання вимог правил безпеки, а потім повідомити про цей випадок безпосереднього керівника.

4.2.Технічні заходи, що забезпечують безпеку робіт в електроустановках (ПБЕЕС п.4.1.).

4.1. Порядок підготовки робочого місця

4.1.1. Для підготовки робочого місця до роботи, яка вимагає зняття напруги, слід вжити у вказаному порядку таких технічних заходів:

- здійснити необхідні відключення і вжити заходів, що перешкоджають помилковому або самочинному ввімкненню комутаційної апаратури;

- вивісити заборонні плакати на приводах ручного і на ключах дистанційного керування комутаційною апаратурою;

- перевірити відсутність напруги на струмовідних частинах, які слід заземлити для захисту людей від ураження електричним струмом;

- встановити заземлення (ввімкнути заземлювальні ножі, встановити переносні заземлення);

- обгородити, за необхідності, робочі місця або струмовідні частини, що залишилися під напругою, і вивісити на огородженнях плакати безпеки. Залежно від місцевих умов, струмовідні частини обгородити до чи після їх заземлення.

5.2 Звільнення постраждалого від дії електричного струму.

(„Електробезпека на виробництві” Гажаман В.І}

У разі ураження електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від дії струму, бо від трива­лості цієї дії залежить тяжкість електротравми.

Доторкання до струмовідних частин, що знаходяться під напругою, викликає у більшості випадків мимовільне різке скорочення м'язів і загальне збудження, яке може призвести до порушення і навіть припинення діяльності органів дихання і кровообігу. Якщо потерпілий тримає провід руками, його пальці стискаються з такою силою, що вивільнити провід з його рук стає неможливим. Тому першою дією того, хто надає допомогу, повинно бути термінове вимкнення тієї частини електроустановки, до якої потерпілий доторкається. Вимкнення проводиться за допомогою вимикачів, рубильника або іншого вимикаючого апарата, а також шляхом зняття або викручування запобіжників (пробок), роз'єднання штепсельного з'єднання.

Якщо потерпілий знаходиться на висоті, то вимкнення електроустановки і тим самим звільнення від дії струму може викликати його падіння. В цьому разі необхідно здійснити заходи щодо попередження падіння потерпілого або забезпе­чити його безпеку.

Під час вимкнення електроустановки може одночасно погаснути електричне освітлення. В зв'язку з цим за відсут­ності денного освітлення необхідно потурбуватись про освіт­лення від іншого джерела (увімкнути аварійне освітлення, акумуляторні ліхтарі тощо) з урахуванням вибухонебезпечності і пожежонебезпеки приміщення, не затримуючи вимк­нення електроустановки і надання допомоги потерпілому.

Якщо вимкнути електроустановку досить швидко не мож­на, необхідно здійснити інші заходи звільнення потерпілого від дії струму.

У всіх випадках той, хто надає допомогу, не повинен торкатися потерпілого без належних запобіжних заходів, оскільки це небезпечно для життя. Він повинен слідкувати й за тим, щоб не опинитися в контакті із струмовідною частиною або під напругою кроку.

Напруга до 1000 В. Для відокремлення потерпілого від струмовідних частин в електроустановках до 1000 В слід ско­ристатися канатом, палицею, дошкою або будь-яким іншим сухим предметом, що не проводить електричний струм.

Можна також відтягнути потерпілого за одяг (якщо одяг сухий і відстає від тіла), наприклад, за поли піджака або пальто, за комір, уникаючи при цьому доторкання до металевих предметів і оголених частин тіла потерпілого.

Відтягаючи потерпілого за ноги, той, хто надає допомогу, не повинен торкатися його взуття або одягу без надійної ізоляції своїх рук, тому що взуття і одяг може бути вологими і проводити електричний струм.

Для ізоляції рук той, хто надає допомогу, особливо якщо йому необхідно доторкнутися оголеного тіла потерпілого, повинен надягнути діелектричні рукавички або обмотати руку шарфом, натягнути на кисть руки рукав піджака або пальто, накинути на потерпілого гумовий килимок, прогумовану тканину (плащ) або просто суху тканину. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку або будь-яку неструмопровідну підставку, згорток одягу тощо.

При відокремленні потерпілого від струмовідних частин рекомендується діяти однією рукою, тримаючи другу в кишені або за спиною.

Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого, який судомно стискає в руці провід, простіше перервати струм, відокремивши потерпілого від землі (під­сунути під нього суху дошку чи відтягнути ноги від землі мотузкою, або відтягнути за одяг), дотримуючись при цьому вказаних вище запобіжних заходів стосовно себе і потерпі­лого. Можна також перерубати проводи сокирою з сухим дерев'яним топорищем або перекусити їх інструмен­том з ізольованими ручками (кусачками, пасатижами тощо).

Перерубувати або перекушувати проводи необхідно пофазно, тобто кожний провід окремо. При цьому рекомен­дується по можливості стояти на сухих дошках, дерев'яній драбині тощо. Можна скористатися і неізольованим інстру­ментом, обгорнувши його ручку сухою тканиною.

Напруга понад 1000 В. Для відокремлення потерпілого від струмовідних частин, що знаходяться під напругою по­над 1000 В, треба надягнути діелектричні рукавички та боти і діяти за допомогою штанги або ізолюючих кліщів, розра­хованих на відповідну напругу.

При цьому слід пам'ятати про небезпеку напруги кроку, якщо провід лежить на землі. Після звільнення потерпілого від дії струму необхідно винести його з небезпечної зони з до­триманням відповідних заходів безпеки.

На лініях електропередачі, коли немає можливості швидко відключити їх від пунктів живлення, для звільнення потерпілого, який торкається проводів, треба виконати зами­кання проводів ПЛ накоротко, накинувши на них неізольований провід.

Провід має бути достатнього перерізу, щоб він не перегорів при проходженні через нього струму короткого замикання. Перед тим, як накинути провід, один його кінець потрібно заземлити (приєднати до металевої опори, заземляючого спуску тощо).

Для зручності накидання на вільний кінець проводу ба­жано прикріпити вантаж. Накидати провід треба так, щоб він не торкнувся людей, в тому числі й того, хто надає до­помогу, і потерпілого. Якщо потерпілий торкається одного проводу, то часто достатньо заземлити тільки цей провід.

6.2. На кого покладена відповідальність по забезпеченню пожежної безпеки на підприємстві ?

Згідно ст.2. Закону України „Про пожежну безпеку” забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

7.2. З якою метою проводиться розслідування.

Мета розслідування - встановлення причин нещасних випадків і розробка заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам надалі.

Билет№3

1.3.Поняття „Електробезпека”, „електротравма”, „електротравматизм”.

Електробезпека –система організаційних і технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Електротравма - травма, викликана дією електричного струму або електричної дуги. Електротравматизм – явище ,що характеризується сукупністю електротравм.(Гажаман В.І. „Електробезпека на виробництві”).

2.3. Заземлюючі пристрої. Природні та штучні. ПУЭ 1.7.13. 1.7.14. 1.7.70. - 1.7.72.

Штучним заземлювачем називається заземлювач, спеціально виконаний з ціллю заземлення. ПУЭ 1.7.13.

Природнім заземлювачем називаються електропровідні частини комунікацій, будівель і споруд промислового чи іншого призначення, які доторкуються чи знаходяться в землі і використовуються з метою заземлення. ПУЭ 1.7.14.

В якості природних заземлювачів рекомендується використовувати:

1) прокладені в землі водопровідні та інші металеві трубопроводи, за виключенням трубопроводів ПММ, газу, та інших горючих сумішей;

2) обсадні труби свердловин;

3) металеві та залізобетонні конструкції будинків і споруд які мають контакт з землею;

4) свинцеві оболонки кабелів, що знаходяться в землі. Алюмінієві оболонки кабелів в якості природних заземлювачів використовувати забороняється.

5) заземлювачі опор повітряних ліній, які з’єднані із заземлюючим пристроєм ЕУ за допомогою грозозахисного тросу, якщо трос не ізольований від опор повітряних ліній;

6) нульові проводи ПЛ до 1кВ з повторними заземлювачами при кількості повітряних ліній не менше двох.

7) рейсові шляхи магістральних не електрифікованих залізниць при наявності перемичок між рельсами. ПУЭ 1.7.70.

3.3. Вимоги до працівників щодо призначення на самостійну роботу, якщо перерва в роботі була більше 1 року, або при переводі на іншу роботу (ПТЕЕС 5.2.14. – 5.2.16)

5.2.14. Новопризначені працівники, що прийняті на роботу, пов'язану з обслуговуванням електроустановок, або при перерві в роботі понад один рік, проходять первину перевірку знань.

Первинна перевірка знань працівників повинна проводитись у терміни, установлені програмами і планами їх подготовки.

Допускається при проведенні перевірки знань використання контрольно-навчальних засобів на базі персональних електронно-обчислювальних машин для всіх видів перевірок, з наступним усним опитуванням, окрім первинної. У цьому разі запис у журналі перевірки знань не відміняється.

5.2.15. Допускається не проводити перевірку знань з технології робіт у працівника, якого прийнято на роботу за сумісництвом з метою покладення на нього обов'язків особи, відповідальної за електрогосподарство, при одночасному виконанні таких умов:

- якщо з моменту перевірки знань у комісії за основним місцем роботи минуло не більше одного року;

- енергоємність електроустановок, їх складність в організації експлуатації електрогосподарства за сумісництвом не вища, ніж за місцем основної роботи.

5.2.16. У разі переходу на інше підприємство чи переведення на іншу роботу (посаду) у межах одного підприємства або у зв'язку з перервою в роботі особі з електротехнічних працівників, яка успішно пройшла перевірку знань, рішенням комісії може бути підтверджена та група з електробезпеки, яку вона мала до переходу або перерви в роботі.

4.3.Правила безпеки при виконані робіт в підземних спорудах.(ПБЕЕС 6.2.41-51)

6.2.41.Огляд колодязів і роботи в них слід проводити за нарядом-допуском, форма якого наведена в додатку 4 СНиП III-4.80*, не менш ніж двома особами. В цьому разі біля відкритого люка колодязя встановлюється попереджувальний знак або робиться огородження. В колодязі може знаходитися і працювати одна особа з групою III. В цьому випадку біля люка повинна чергувати друга особа. Спускання в колодязь і робота в ньому без рятувального паска та страхувального каната, виведеного назовні, не допускається.

6.2.42.Під час відкривання колодязів (другої кришки) необхідно застосовувати інструмент, що не дає іскроутворення, а також уникати ударів кришки по горловині люка.

6.2.43. Перевірка відсутності газів за допомогою відкритого

вогню забороняється. У разі появи газу роботу в колодязях, колекторах і тунелях слід припинити, працівників вивести з небезпечної зони до

виявлення джерела загазування і його усунення. Для витіснення газів в колодязь нагнітається повітря від встановленого зовні вентилятора або компресора за допомогою рукава, що спускається в колодязь, і не дістає дна на 0,25 м. Забороняється застосовувати для вентиляції балони зі стисненими газами.

6.2.45. Під час робіт в колекторах і тунелях повинні бути відкриті два люки або двоє дверей, щоб працівники розміщувалися між ними.

6.2.46. Під час робіт в колодязях розпалювати паяльні лампи,

встановлювати балони з пропан-бутаном, розігрівати мастику та

припій можна тільки зовні колодязя. Опускати в колодязь

розплавлений припій і розігріту мастику слід в спеціальних ковшах

та у закритих посудинах, підвішених за допомогою карабіна до

стального каната. В колекторах, тунелях, кабельних напівповерхах та інших приміщеннях, де прокладені кабелі, під час роботи з використанням

пропан-бутану сумарна місткість балонів, розташованих в

приміщенні, не повинна перевищувати 5 л. Під час зазначених робіт слід застосовувати щитки з негорючого матеріалу, що обмежують поширення вогню. Для гасіння пожеж має бути напоготові покривало з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті. Після закінчення робіт балони з газом слід видалити, а приміщення провентилювати.

6.2.47. Під час пропалювання кабелів перебувати в колодязях

забороняється, а в тунелях і колекторах допускається тільки на

дільницях між двома відчиненими входами. Працювати на кабелях під

час їх пропалювання забороняється. Для уникнення пожежі після

пропалювання кабелі слід оглянути.

6.2.50. Палити (курити) в колодязях, колекторах і тунелях, а

також поблизу відкритих люків забороняється.

6.2.51. Для освітлення робочих місць в колодязях і тунелях

слід застосовувати світильники напругою 12 В або акумуляторні

ліхтарі у вибухозахисному виконанні.

5.3. Оцінка стану постраждалого. („Електробезпека на виробництві” Гажаман В.І.)

Після звільнення потерпілого від-дії електричного струму необхідно оцінити його стан. Ознаки, за якими можна швид­ко визначити стан потерпілого, такі:

а) свідомість: ясна, порушена (потерпілий «загальмова­ний», збуджений), відсутня;

б) колір шкіри і видимих слизових оболонок (губ, очей): рожевий, синюшний, блідий;

в) дихання: нормальне, порушене (неправильне, поверхне­ве, хрипляче), відсутнє;

г) пульс на сонних артеріях: добре визначається (ритм правильний або неправильний), погано визначається, від­сутній;

д) зіниці: звужені, розширені.

При певних навичках той, хто надає допомогу, протягом однієї хвилини здатний оцінити стан потерпілого і вирішити, в якому обсязі і порядку слід надавати йому допомогу.

Колір шкіри і наявність дихання (по підійманню і опус­канню грудної клітки) оцінюють візуально. Не можна ви­трачати дорогоцінний час на прикладення до рота і носа дзеркала, блискучих металевих предметів. Про втрату свідо­мості теж, як правило, судять візуально, і щоб остаточно переконатися в її відсутності, можна звернутися до потерпі­лого з питанням про самопочуття.

Пульс на сонній артерії прощупують подушечками дру­гого, третього і четвертого пальців руки, переміщуючи палець по шиї потерпілого від кадика до хребта. Прийоми визначення пульсу на сонній артерії дуже легко відпрацювати на собі чи своїх близьких.

Якщо очі потерпілого закриті, ширину зіниць визначають таким чином: подушечки вказівних пальців кладуть на верхні повіки обох очей потерпілого і, злегка притискуючи їх до очних яблук, піднімають вгору. При цьому очна щілина відкривається і на білому фоні видно округлу райдужну обо­лонку, а в центрі її - округлої форми чорні зіниці, стан котрих (вузькі чи широкі) оцінюють по тому, яку площу райдужної оболонки вони займають.

Як правило, міру порушення свідомості, колір шкіри і стан дихання можна оцінювати одночасно з прощупуванням пульсу, що віднімає не більше 1 хв. Огляд зіниць вдається провести за кілька секунд.

Якщо у потерпілого втрачена свідомість, відсутні дихання і пульс, колір шкіри синюшний, а зіниці широкі (0,5 см в діаметрі), можна вважати, що він знаходиться в стані клі­нічної смерті. В такому випадку треба негайно приступати до оживлення організму за допомогою штучного дихання спо­собом «з рота в рот» або з «рота в ніс» і зовнішнього масажу серця.

Якщо потерпілий дихає дуже рідко і судомно, але у нього прощупується пульс, необхідно зразу ж почати робити штучне дихання. Не обов'язково, щоб при проведенні штучного дихан­ня потерпілий знаходився у горизонтальному положенні.

Приступивши до оживлення, треба потурбуватися про виклик лікаря або швидкої медичної допомоги. Це повинен зробити не той, хто надає допомогу, оскільки він не може перервати процес надання допомоги, а хтось інший.

Якщо потерпілий при свідомості із збереженням стійкого дихання і пульсу, його треба покласти на підстилку (наприк­лад, з одягу); розстебнути одяг, що заважає диханню; створи­ти приплив свіжого повітря; зігріти тіло, якщо холодно; забезпечити прохолоду, якщо жарко; забезпечити повний спокій, безперервно спостерігаючи за пульсом і диханням; видалити зайвих людей.

Якщо потерпілий непритомний, необхідно спостерігати за його диханням. У випадку порушення дихання через за­падання язика, треба висунути нижню щелепу потерпілого вперед, взявшись пальцями обох рук за її кути, і підтриму­вати її в такому положенні доти, доки не припиниться запа­дання язика.

У разі виникнення у потерпілого блювоти необхідно по­вернути його голову і плечі набік для видалення блювотних мас.

Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим паче продовжувати роботу, тому що відсутність види­мих тяжких пошкоджень від електричного струму або інших причин (падіння тощо) ще не виключає можливості подаль­шого погіршення його стану. Тільки лікар може вирішити питання про стан здоров'я потерпілого. Переносити потерпілого в інше місце треба тільки в тих випадках, коли йому або тому, хто надає допомогу, продов­жує загрожувати небезпека, або коли надання допомоги на місці неможливе (наприклад, на опорі). Ні в якому разі не можна закопувати потерпілого в землю, тому що це завдасть йому шкоди і призведе до втрати дорогих для його врятування хвилин. При ураженні блискавкою надається та ж допомога, що і в разі ураження електричним струмом. У разі неможливості виклику лікаря на місце події необ­хідно забезпечити транспортування потерпілого до найближ­чої лікувальної установи. Перевозити потерпілого можна тільки при задовільному диханні і стійкому пульсові. Якщо стан потерпілого не дає змоги його транспортувати, необхідно продовжувати надання допомоги.