
- •Конспект лекцій
- •Кафедра зносостійкості та відновлення деталей
- •Конспект лекцій
- •1 Класифікація та основні методи відновлення деталей механічною обробкою та обробкою тиском
- •1.1 Класифікація способів відновлення зношених деталей
- •1.2 Відновлення деталей механічною обробкою
- •1.2.1 Метод ремонтних розмірів
- •1.2.2 Метод додаткових ремонтних деталей
- •1) Корпус крейцкопфа; 2) ремонтна втулка під палець; 3) ремонтна втулка під надставку штока
- •1.2.3 Метод заміни частини деталі
- •1.3 Відновлення деталей обробкою тиском
- •2 Відновлення деталей зварюванням та наплавленням
- •2.1 Технологічні способи відновлення деталей зварюванням
- •2.1.1 Електрична дуга між електродами
- •2.1.2 Способи розробки кромок При стиковому з'єднанні розроблення кромок залежить від товщини зварюваного листового матеріалу.
- •2.2 Технологія зварювання чавуну
- •2.2.1 Холодне і напівгаряче зварювання для отримання у шві сірого чавуну
- •2.2.2 Отримання у шві низьковуглецевої сталі
- •2.2.3 Отримання у металі шва кольорових і спеціальних сплавів
- •2.3 Технологічні особливості наплавлення та властивості наплавлених шарів
- •2.3.1 Будова і властивості наплавлених шарів
- •2.3.1.1 Матриця сплаву
- •2.3.1.2 Зміцнюючі фази
- •2.3.1.3 Вплив легуючих елементів на перетворення у сталях
- •2.4 Автоматичне наплавлення під шаром флюсу
- •2.5 Вібродугове наплавлення
- •2.6 Наплавлення у середовищі захисних газів
- •2.7 Електроконтактне наплавлення та наплавлення тертям
- •2.8 Плазмове наплавлення
- •3 Відновлення деталей методами напилення
- •3.1 Технологічні особливості методу напилення, його різновидності
- •3.2 Електродугове напилення
- •3.2.1 Матеріали для напилення
- •3.2.2 Обладнання для електродугової металізації
- •3.2.3 Технологія електродугової металізації
- •3.3 Газополуменеве напилення
- •3.3.1 Матеріали для напилення
- •3.3.2 Технологія газополуменевого напилення
- •3.3.2.1 Підготування поверхні деталі
- •3.3.2.2 Підготування порошкових матеріалів
- •3.3.2.3 Напилення покриття
- •3.3.2.4 Обладнання для газополуменевого напилення
- •3.4 Плазмове напилення
- •3.4.1 Матеріали для напилення
- •3.4.2 Обладнання для плазмового напилення
- •3.4.3 Технологія плазмового напилення
- •4 Відновлення деталей електрохімічними та хімічними покриттями
- •4.1 Технологічні особливості електрохімічних та хімічних методів
- •4.2 Технологічні операції при відновленні деталей гальванічними методами
- •4.2.1 Підготування поверхонь деталей до покриття
- •4.2.2 Шліфування і полірування
- •4.2.3 Галтування
- •4.2.4 Віброобробка
- •4.2.5 Крацювання
- •4.2.6 Струминно абразивна і гідроабразивна обробка
- •4.2.7 Ізоляція поверхонь, які підлягають покриттю
- •4.2.8 Знежирення
- •4.2.9 Знежирення розчинниками
- •4.2.10 Знежирення у лужних розчинах
- •4.2.11 Хімічне знежирення
- •4.2.12 Електрохімічне знежирення
- •4.2.13 Травлення і активація
- •4.2.14 Хімічне травлення
- •4.2.15 Електрохімічне травлення
- •4.2.16 Активація
- •4.2.17 Промивання
- •4.3 Залізнення
- •4.4 Нікелювання
- •4.5 Хромування
- •4.6 Цинкування
- •4.7 Контроль якості покрить
- •4.8 Зовнішній огляд покрить
- •4.9 Вимірювання товщини покриття
- •4.10 Визначення пористості покрить
- •4.11 Вимірювання твердості покрить
- •4.12 Визначення міцності зчеплення покриття з основою
- •4.13 Нейтралізація
- •4.14 Пасивування (хроматування)
- •4.15 Сушіння деталей
- •4.16 Зневоднення
- •4.17 Механічна обробка покрить
- •Список рекомендованих джерел
2.2.1 Холодне і напівгаряче зварювання для отримання у шві сірого чавуну
Для попередження відбілювання необхідно забезпечити такий склад наплавленого металу, для котрого в цих умовах буде отримана структура сірого чавуну з найбільш необхідною структурою графітових включень. Цього можна досягти шляхом введення у наплавлений метал достатньої кількості графітизаторів і легування чавуну елементами, які сприяють сфероідизації карбідів (магнієм). Прикладом наплавного матеріалу є електроди ЭМ – 4, стержень яких виконаний з чавуну з підвищеним до 5,2 % вмістом кремнію. Покриття стержня двошарове: перший - шар легуючий (графіт – 41 %, силікомагній – 40 %, залізна окалина – 14%, порошковий алюміній – 5 %); другий шар - забезпечує газовий і шлаковий захист (мармур – 50 %, плавиковий шпат – 50 %). Сповільненню швидкості охолодження при евтектичній температурі сприяє реакція між залізною окалиною і алюмінієвим порошком, яка проходить з виділенням тепла, що зменшує відбілюваність і загартування.
Для покращення оброблюваності наплавлених покрить використовують електроди з нікелевих чавунів нірезиста (29 % Ni) і нікросилаля (19 – 22 % Ni) з покриттям, до складу якого входять: карборунд – 55 %, вуглекислий барій – 23,7 %, рідке скло – 21,3 %. Недоліком цих електродів є можливість утворення гарячих тріщин.
Використовують також електроди з низьковуглецевого дроту Св–08, Св–08А, у легуючому покритті яких є велика кількість вуглецю (графіту – 50 %) і кремнію.
При зварюванні автоматами для холодного зварювання деталей з відносно невеликою товщиною стінки використовують порошковий дріт для холодного - ППЧ–1, для напівгарячого – ППЧ–2.
При електрошлаковому зварюванні чавуну використовують неокислюючі флюси і фторидні флюси, здатні виводити сірку.
2.2.2 Отримання у шві низьковуглецевої сталі
При зварюванні чавуну низьковуглецевими електродами загального призначення найбільш слабким місцем з'єднання є зона біля шва границі сплавлення. Крихкість цієї зони і наявність тріщин приводить до відшарування шва від основного металу. Для підвищення міцності зчеплення використовують стальні шпильки, котрі частково розвантажують лінію сплавлення. Різьбові шпильки діаметром від 0,3 до 0,4 товщини деталі вкручують на глибину 1,5 діаметра у шаховому порядку на віддалі одна від одної рівній від 4 до 6 діаметра шпильки. Спочатку обварюють кожну шпильку і облицьовують поверхню кромок електродом діаметром 3 мм на малих струмах. Потім на облицьовані кромки і шпильки наплавляють валики і заповнюють шов. Для зменшення вмісту вуглецю зварювання виконують по шару флюсу (бура – 50 %, каустична сода – 20 %, залізна окалина – 30 %).
Більш вдалим є введення у метал шва сильного карбідоутворювача – ванадію. При цьому утворюються карбіди ванадію, які не розчиняються у залізі і мають форму дрібнодисперсних надтвердих включень. Металева основа залишається без вуглецю і достатньо пластична. Використовують електроди ЦЧ – 4 (стержень з дроту Св–08 з покриттям: мармур – 12 %, плавиковий шпат – 16 %, ферованадій – 66 %, феросіліцій – 4 %, поташ – 2 %, рідке скло – 30 %). Спочатку облицьовують кромки на малих струмах (I = 20 – 25 dе). Зварювання виконують паралельними валиками з перекриттям кожного попереднього на половину його ширини. Після другого шару струм збільшують від 15 до 20 %.
Також використовують механізоване зварювання короткими дільницями електродним дротом Св–08ГС, Св–08Г2С діаметром від 0,8 до 1 мм у вуглекислому газі ( I = 50 – 75 А, U = 18 – 21 В, Vзв = 10 – 12 м/год.).