• 3.Феномен українського театрального мистецтва. Театр корифеїв.

• Пореформений період — це час розквіту любительського театру. Аматорські театральні вистави ставили у Києві, Харкові, Одесі, Ніжині, Полтаві та інших містах і навіть селах України.

• У 1882 р. у Єлисаветграді М. Кропивницький з акторів-любителів та акторів-професіоналів створив першу українську професійну трупу, до складу якої увійшли блискучі актори: М. Заньковецька, М. Садовський, М. Кропивницький, М. Старицький, П. Саксаганський. Внаслідок цього утворився потужний осередок театрального мистецтва, який сприяв формуванню шкіл режисури та акторської гри, стимулював розвиток драматургії. Високо оцінював українських акторів корифей російського театру К. Станіславський, який зазначав: «Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський — блискуча плеяда майстрів української сцени, які ввійшли золотими літерами на скрижалі світового мистецтва й нічим не поступаються знаменитим — Щепкіним, Мочаловим, Соловцовим, Недєліним. Той, хто бачив гру українських акторів, зберіг світлу пам'ять про них на все життя». Театр корифеїв — перший професійний український театр, відокремлений від польського та російського.

• У західноукраїнських землях перший український театр виник 1864 р. у Львові при культурно-освітньому товаристві «Руська бесіда». Його засновником став режисер та актор О. Бачинський.

• 4.Тенденції національного відродження в українській професійній музиці.

Розвиток літератури та театру в другій половині XIX ст. надав потужного імпульсу процесові творення національної музики.

• У 1862 p. C. Гулак-Артемовський створює першу національну українську оперу — «Запорожець за Дунаєм», в основу якої ліг сюжет, підказаний М. Костомаровим, яка стала українською музичною класикою.

Гулак-Артемовський Семен Степанович (1813—1873) — композитор, співак, драматичний артист, драматург. Народився в м. Городище (тепер Черкаської обл.) в сім'ї священика. Закінчив Київське повітове духовне училище, Київську духовну семінарію. Вокальної майстерності навчався в Петербурзі, Парижі та Італії (1839—1842). Співав у флорентійській опері (1841—1842). З 1842 р. до 1864 р. — соліст Російської імператорської опери в Петербурзі, в 1864—1865 pp. — Великого театру в Москві. Помітне місце в творчій спадщині Гулака-Артемовського посідають українські пісні, зокрема «Стоїть явір над водою» (присвячена Т. Шевченку, з яким автор дружив з 1838 p.), «Спать мені не хочеться», «Ой,на горі тай женці жнуть». Гулак-Артемовський уклав «Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії» (1854).Похований у Москві на Ваганьківському кладовищі.

Семе́н Степа́нович Гулак-Артемовський

У фонд української класичної музики увійшли музична картина з народного життя «Вечорниці» Петра Ніщинського (літ. псевд. Петро Байда; 1832 —1896) — відомий український композитор і поет-перекладач.), опери «Мазепа», «Майська ніч», «Облога Дубна», «Богдан Хмельницький» Петра Сокальського ( 1832 – 1887) – видатний український композитор, музичний та громадський діяч, фольклорист, журналіст; організував Одеське музичне товариство), «Українська симфонія» Михайла Калачевського.

Петро́ Іва́нович Ніщи́нський Петро Петрович Сокальський

• Найпомітнішою постаттю в музичному житті України цієї доби був Мико́ла Віта́лійович Ли́сенко (1842 — 1912,) — український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.

Мико́ла Віта́лійович Ли́сенко

Намагаючись привернути увагу широкого загалу до життєдайних джерел фольклору, він обробив та опублікував понад 600 народних пісень, своїми теоретичними працями заклав підвалини української музичної фольклористики. Розуміючи масштаби і значення творчості Т. Шевченка для процесу становлення української нації, композитор створив цілий музичний цикл «Музика до «Кобзаря» Т. Шевченка», до якого увійшли понад 80 творів різних жанрів та форм. Скарбницю вітчизняної музики збагатили опери М. Лисенка «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда» та ін.

Похований на Байковому кладовищі.

У західноукраїнських землях на ниві музичної творчості плідно працювали

• Вербицький Миха́йло Миха́йлович ( 1815 — 1870) — український композитор, хоровий диригент, священик УГКЦ, громадський діяч, автор гімну України «Ще не вмерла Україна»;

• У 1862 р. на слова П. Чубинського композитор М. Вербицький написав національний український гімн «Ще не вмерла Україна».

• Си́дір Іванович Воробке́вич ( 1836 – 1903), — буковинський письменник, композитор, музично-культурний діяч, православний священик, педагог, редактор часописів Буковини, художник, створив посібники з теорії музики й співу, цикл пісень «Рідна мова», «То наші любі, високі Карпати» .

• Дени́с Володи́мирович Січи́нський (1865 - 1909) — український композитор і хоровий диригент, перший професор музики у Галичині, музично-громадський діяч, педагог. Автор музики до пісні «Мир вам, браття, всі приносим», який у 1848 році Головна Руська Рада затвердила як національний гімн галичан.

Вербицький Миха́йло Миха́йлович Си́дір Іванович Воробке́вич

Дени́с Володи́мирович Січи́нський