2. Риторичний ідеал.

Риторичний ідеал – це певний універсальний сукупний еталон національної мовленнєвої поведінки освічених людей, які належать до конкретної культури; він відображає найбільш загальні характеристики і вимоги, що висуваються до мовленнєвих ідеалів; успішна, ідеальна мовленнєва поведінка людини. Кожна історична епоха створила свою систему цінностей, у тому числі й риторичний ідеал.

В античній риториці послідовно виробилися два риторичні ідеали. Для ораторів – носіїв першого ідеалу головним у риторичній діяльності є переконливість, далі істинність переконливого мовлення, моральність на користь суспільству, чіткість і впорядкованість. Цей ідеал називають сократівським.

Другий риторичний ідеал вважають софістичним. Для носіїв і прихильників цього ідеалу характерною є формальна переконливість, надмірна словесна краса, пишність, вибагливість мовлення, самовираженість і корисливість оратора.

Сучасні ритори вважають, що зараз діють три риторичні ідеали.

Перший з них можна назвати близьким до софістичного, але нині він дуже американізований, саморекламний, нав'язливий, такий, що повсюдно заполонив собою засоби масової інформації і спрямований на маніпуляцію свідомістю мас.

Другий риторичний ідеал несе в собі морально-етичні цінності східнослов'янського, давньоукраїнського ідеалу. Він близький до першого античного ідеалу – ідеалу переконаності й істинності, ідеалу Платона і Сократа.

Третій риторичний ідеал сформувався в імперський і радянський часи. Цей риторичний ідеал називають тоталітарним, пропагандистським.

Усі ці ідеали у видозмінених формах живуть і нині в мовосфері сучасного українського суспільства. І це закономірно. Шкода, що вони разом не становлять єдиної виваженої риторично-ідеальної системи, в якій мали б відповідати певним соціальним моделям життя і поведінки мовців. На жаль, в українському суспільстві нині поширюється сучасний американський риторичний ідеал, чужий слов'янській культурі, зокрема українській, яка завжди мала міцні традиції успадкування еллінської античної культури. Американський ідеал перемагає наші ідеали у засобах масової інформації і масової культури. Українське суспільство ще не звільнилося і від тоталітарного риторичного ідеалу. Нагальні, закличні, категоричні, безапеляційні промови багатьох наших політиків сприймаються як рудименти радянської епохи: авторитарне мислення, нетерпиме монологічне мовлення, мовна агресія, телефонне право, влада на слово, підкорення співрозмовника тощо. Все це можна назвати політизованою псевдориторикою.

3. Основні закони риторики.

Закони риторики – це прийоми, які використовуються в мовленні для досягнення риторичного ідеалу.

Предмет ораторського мистецтва розкривається через низку законів:

• концептуальний закон;

• закон моделювання аудиторії;

• стратегічний закон;

• тактичний закон;

• мовленнєвий закон;

• закон ефективної комунікації;

• системно-аналітичний закон.

Концептуальний закон формує і розвиває вміння всебічно аналізувати предмет дослідження та вибудовувати систему знань про нього (задум і концепцію). Це базовий закон риторики, який за своєю суттю передбачає пошук істини шляхом всебічного аналізу предмета (створення концепції). Процес розробки концепції складається з такої послідовності дій: своє бачення теми; аналіз теми; залучення людського досвіду до аналізу обраної проблеми; пропускання чужого досвіду крізь призму свого бачення і формування власних позицій.

Сутність закону моделювання аудиторії така: не існує безадресних промов. Тобто кожна промова має свого певного, конкретного адресата, аудиторію, і чим краще оратор знає свою аудиторію, чим ретельніше він окреслить її портрет, тим ефективнішою буде його промова. Закон аудиторії формує і розвиває в ораторові вміння вивчати систему ознак аудиторії (індивідуально-особистісних, соціально-демографічних, соціально-психологічних) і, основуючись на них, вести прицільний пошук ідеї та шляхи подальшого її розкриття.

Стратегічний закон формує і розвиває в особистості вміння розробляти програму діяльності на основі певної концепції знань і зважаючи на характеристику аудиторії: визначення цільової установки діяльності, виявлення й вирішення суперечностей у досліджуваних проблемах, формулювання основної думки і власної позиції (тези). Наявність тези дозволяє уникнути беззмістовного викладу концепції.

Під тактичним законом розуміється сукупність принципів, способів і засобів (прийомів) реалізації стратегії, тобто розгортання й доведення тези. Цей закон формує і розвиває в особистості вміння оперувати фактами, вибудовувати композицію при застосуванні комплексу основних принципів (логічних та дидактичних), композиційних прийомів та вибору способів розгортання тези. Крім того, тактика — це і використовування засобів активізації мисленнєвої активності аудиторії. Основою цього закону є аргументація – логічне обґрунтування тези шляхом доказу, переконання. «Перш ніж випустити слова з нижньої частини голови, пропусти їх спочатку через верхню частину» (Цицерон).

Мовленнєвий закон відбиває процес вираження думки в словесній формі – системі комунікативних якостей мовлення: правильність, виразність, ясність, точність, багатство, образність, стислість, доцільність. Наслідком дотримання мовленнєвого закону є вміння людини втілювати свою думку в словесну дію — інтелектуальну і чуттєву (передаючи зміст думки і своє ставлення до неї вербальним способом і підбором емоційно забарвлених слів).

Закон ефективної комунікації (динаміки діяльності оратора) є законом «виконання» вже підготовленої промови. Він формує й розвиває вміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт зі слухацькою аудиторією як необхідну умову успішної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

Контрольно-аналітичний закон — це оцінка оратором власного стану, результатів мовної діяльності (промови), це вміння оцінювати якість і ефективність виступу. Закон формує і розвиває в особистості вміння рефлексувати, виявляти й аналізувати власні відчуття, робити висновки з помилок — своїх і чужих, а відтак, уміти аналізувати публічні виступи і знати ймовірні практичні результати впливу проголошеної промови.