12.3. Туристичний збір та механізм його обчислення

Туристичний збір є аналогом курортного збору, порядок адміністрування якого був визначений у Декреті Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори». Проте малі обсяги його надходження протягом останніх років змусили змінити механізм справляння в Податковому кодексі України у частині збільшення переліку платників, диференціації розмірів податкових ставок, розширення бази оподаткування і зміни порядку сплати.

Туристичний збір – це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. При цьому їх використання має спрямовуватись для розвитку туристичної та курортної інфраструктури територіальних громад. Дана нфраструктура представлена сукупністю матеріально-речових об’єктів, діяльність яких пов’язана із задоволенням туристичних і курортних потреб населення. Як складова соціальної інфраструктури, туристична та курортна інфраструктура характеризується основними фондами й витратами праці, тобто певними місцевими ресурсами, які використовуються для належного виконання туристичних і курортних функцій.

Платниками туристичного збору є громадяни України (особи, які набули громадянство України в порядку, передбаченому законами та міжнародними договорами України), іноземці (особи, які не перебувають у громадянстві України і є громадянами або підданими іншої держави або держав), а також особи без громадянства (особи, яких жодна держава, відповідно до свого законодавства, не вважає своїми громадянами), які прибувають на територію адміністративно- територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення даного збору, й отримують відповідні послуги з тимча- сового проживання із зобов’язанням залишити місце перебування в чітко зазначений строк.

Звільняються від його сплати:

- особи, які постійно проживають у селі, селищі або місті, радами яких встановлено даний збір;

- особи, які прибули у відрядження; інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супровод-жуючого);

- ветерани війни; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- особи, які прибули за путівками і курсівками в санаторії та пансіонати.

Ставки даного збору встановлюють, згідно з відповідним рішенням, сільські, селищні та міські ради залежно від якості наданих сервісних послуг і природнокліматичних умов адміністративно-територіальних одиниць в розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору.

Базою справляння туристичного збору є вартість усього періоду прожи-вання в готелях, кемпінгах, мотелях, гуртожитках для приїжджих й інших закладах готельного типу, санаторно- курортних закладах, будинках і квартирах, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму без ПДВ. До вартості проживання, за якою визначається база справляння даного збору, не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд, обов’язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати (рис.12.3).

Такий механізм визначення бази справляння туристичного збору дає змогу зменшити податкові зобов’язання для його платників, які прибувають на терито-рію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, й отримують відповідні послуги з тимчасового проживання.

Рис. 12.3. Структурно-логічна схема механізму справляння туристичного збору.

Податковими агентами туристичного збору, тобто суб’єктами, на яких згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради покладається обов’язок з його обчислення і перерахування до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платників податків є:

- по-перше, адміністрації готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих й інших закладів готельного типу, санаторно-курортних закладів;

- по-друге, квартирно-посередницькі організації, які направляють неоргані-зованих осіб на поселення у будинки та квартири, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

- по-третє, юридичні особи і фізичні особи- підприємці, які уповно-важуються сільською, селищною та міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною місцевою радою.

Отже обов’язки щодо його справляння покладаються на податкових агентів під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням, які зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку або квитанції на проживання.

Відповідно до пункту 10.4 Податкового кодексу України місцеві ради в

межах повноважень у кожному конкретному випадку вирішують питання щодо можливості впровадження туристичного збору93. Іншими словами, даний збір не є обов’язковим для встановлення за наявності об’єктів оподаткування, а його став-ки та порядок сплати визначаються сільською, селищною і міською радою. Це дає змогу органам місцевого самоврядування провадити власну фіскальну політику залежно від економічної ситуації.

Даний збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа кожного місяця. А остаточна сума туристичного збору, обчислена відповідно до податкової декларації за податковий (звітний) квартал, сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду, тобто протягом 10 календарних днів після закінчення податкового періоду.

Базовим податковим (звітним) періодом, тобто період, за який податковий агент зобов’язаний здійснювати розрахунки туристичного збору та сплатити його до бюджету, є календарний квартал, тобто до 31 березня, 30 червня, 30 вересня, 31 грудня.