Леонід Зпішільняк. Методологія історії

відчуття самотності і страху, необхідність постійного пошуку гармонійних форм єднання з природою, іншими людьми 1 самою собою, Пошук гармонії І є джерелом всіх тих психічних сил. які визначають почуття, думки І поведінку людини [142. 7-Ю). З суперечностей між людиною 1 природою вчений виводить усі фундаментальні психічні потреби, яга є нічними, незмінними і позаісторичиими, виступають у вигляді прагнень людського "Я". Нони с рушійною еюою Історичного розвитку, його метою, яка полягає у встановленні майбутньої нової гармонії людини з природою І самою собою.

Таким чином, історія за Фроммом представляє собою драму народження ! розвитку людини до стану гармонії. Попередні епохи демонструють трагічне неспівпадання прагнень людської природи 1 можливостей й реалізації у суспільстві. Суспільство трактується вченим як сукупність психологічних особистостей, яку він називає "соціальним характером". Цей останній є якби соціальною психологією, яка визначає межі індивідуальної адаптації людини у суспільній структурі, що відповідає даному "соціальному характеру". Фромм визначає 4 типи "соціальних характерів": рецептивний, експлуататорський. кагромаджуввяьшіЙ і ринковий. У кожному і них людина розв'язує проблему власної екзистенції чотирма способами — мазпкистським, садистським, деструктиг-Істським. конформістським. Перші два с результатом набуття людиною власної Ідентичності І прагненням самоутвердження у суспільстві, третій -- компенсацією безсилля змінній обставини, четвертий — розчинення у масі І відмови «ід власною "я". Соціальні умови чавжди диктують переважання якогось одного зі способів розв'язання проблеми екзистенції.

Але усі ці способи с непродуктивними 1 заводять у завулок. Єдиним гуманістичним способом вирішення проблеми екзистенції с Любо» —■ єдність зі світом та Іншими особистостями, яка дозволяє зберегти власне "я". Вибір людиною способу задоволення своїх екзистенціальних потреб визначається у підсумку її розумовими здібностями, усвідомленням цінностей незалежності, свободи І критичного мислення. Вони уможливлюють вибір нею життєвої орієнтації. Сучасна людина стоїть перед дилемою: бути чи володати? Допомогти ЇЙ повинна добра віра — нова релігія Любові, яка повинна утвердити у "соціальному характері" орієнтацію на "буття", а не "володіння" (споживання), Підсумком історичного розвитку повинно стати гуманістичне суспільство "комунітарного" соціалізму.

2.4.Школа "Аннали" — 3: антропологічна Історія

Пізнавальні принципи "нової наукової історії" викликали обгрунтовану

критику не тільки Істориюв-традиціоналістів. але й тих. хто був нсадоволепий зникненням "людських вимірів" дослідження минулого, недооцінкою свідомісних аспектів історичних діянь. Від середини 80-\ років у середовищі французької Школи "Аннали" розгорнулися дискусії щодо методологічних засад Історичного пізнання, пролунали критичні голоси про відхід від теоретичних засад іасновників напряму, необгрунтоване захоплення структурними, соціологічними дослідженнями, кшометрикою. 1990 р. в

Розділ 7. Теоретична історія другої половини XX ст.

друкованому органі Шкоди — "Анналах" з'явилася програмна стаття "Продовжуємо наш пошук", яка визначила риси нової методологічної орієнтації істориків.

Корені нових підходів слід шукати шс > 50-60-х роках, коли і руна французьких Істориків віддала перевагу дослідженню культурних процесів європейського середньовіччя, беручи за зразки праці Л.Февра. Й.ГойзІпги. И.Еліаса. Не без значення були впливи психоаналізу й структурної антропології (про неї нижче). Ще 1961 р. Ж.Дюбі у статті в енциклопедичному виданні "Історія та її методи" вказав па перспективність дослідження історії ментальпостей. Але від того чцеу ця галузь Історії розвивалася у тіні "пової наукової історії'¹, здобуваючи прихильників поза Францією (ЇІ.Верк у Великобританії. АХуревичу СРСР) [191, 127-1381.

Сучасні теоретики Школи Ж.Дюбц Е.Ле Руа Ладюрі. Р.Мандру, Ж.Ле Гофф, К.Ппзбург та Інші виступили за збереження цілісного уявлення про суспільну еволюцію, використання міждисциплінарних підходів. Але у нових умовах головний акцент було перенесено з цивілізашиного бачення суспільства на менталітет - - суспільну свідомість (спід зазначиш, шо стосовно менталітет)' 1 ментальності не виробилося чіткого визначення, підкреслюється їхній "пливкий" зміст, який можнії звести до духовного та інтелектуального житія, певних психологічних тинів і стереотипів). На думку теоретиків Школи у ментальності знаходить найповніше відображення уся різноманітність взаємин людського жнгтя.

Змін зазнав також об'єкт вивчення у Історії: замість соціальних структур на перший план вийшла індивідуальна 1 колективна свідомість. Для й визначення застосовано ментальність, як віддзеркалення культурного стану особистості, групи, нації. Через дослідження ментальності передбачалося змалювати конкретну людину у реальному Історичному соціумі, показати суспільство, як організацію "живих", "чуттєвих" людей. Таку Історію називають "соціальною Історією культури", маючи на увазі передусім її антропологічні (внутршшьолюдські) виміри. Не випадково у літературі за цим підходом закріпилася назва антропологічної (або "антрополопзуючої') Історії [123 7-20].

Антропологічна історія виникла під певним виливом антропологічного структуралізму І "наррагавізму" (про них далі), постмодершетських тенденцій у Історичній епістемології. 1 [роте, вона зберегла традиційний погляд на минуле, як на реальне буття, яке вимагає кожен раз нових способів вивчення І розуміння. Історики Школи використовують ментальність з метою глибшого проникнення у життя минулих епох, з'ясування становища і "почування" людини в них. Вони намагаються поглянути на минуле через свідомість учасників історичних подій. Перелік тем Історії меитальноетей дуже широкий: ставлення членів суспільства до прані, власності, багатства, бідності, розуміння законів і звичаш, сприйняття образу природи, часу, простору, ставлення до смерті, народження тощо. У підсумку, це дає можливість нав'язати діалог з людьми минулого, їхніми очима побачити Історичну дійсність.

Наслідком зміщення об'єкту дослідження від "зовнішніх" проявів людської діяльності на "внутрішні" (свідомість) було відсунення проблеми