Розділ 7. Теоретична історіядр.Угої половини XX ст.

давала, у підсумку, "збірну", "колективну" людину, яка значно відрізнялась від окремої особистості. Це був якби погляд "збоку", в той час, як світову філософію І науку все більше приваблював внутрішній світ окремої особистості. Представники Школи друкували багато дослідницьких праць, на сторінках своїх часописів і збірників надавали можливість висловлювати думки прихильникам Інших наукових шкіл. Поряд Із схвальними відгуками, лунали й критичні міркування, яю торкалися труднощів "охоплення" усього комплексу питань "цивілізації". Здебільшого історики обмежувалися вивченням окремих сторін сустльного розвитку — соціально-економічпих або культурно-духовних. Поступово центр ваги переміщувався у сферу соціальної психології, який змушував концентрувати увагу на відбитті суспільних явищ у свідомості окремої людини. Спори 60-70-х років навколо дальшої долі синтезуючої історії на Заході поділили дослідників на три великих табори (течій І напрямків було значно більше): (1) прихильників дальшої сшєнтизації історії І перетворення ії в строгу науку за зразком природничих, (2) дослідників, ям прагнули наблизити історію до окремої людини І наполягали на "особливому" статусі Історії серед інших наук. (3) прибічників "індивідуалізації" Історії та її зближення з літературою і мистецтвом. Далі ми послідовно розглянемо їхні теоретичні міркування.

2.3."Нова наукова Історія"

Термін "нова наукова Історія", як нам представляється, доцільно застосувати до ряду зближених методологічно нових течій у західній Історіографії і теорії Історії, котрі беруть початок від 60-х років. їхньою спільною рисою є прагнення посилити науковий характер Історії, залучивши ;шя цього методи і здобутки Інших наук, передусім соціальних, психології І математики.

Складання нової парадигми Історії відбувалося у складних умовах філософсько-наукових пошуків, пов'язаних з намаганнями визначити рол^, науки у сучасному світі. При цьому бралися до уваги висновки Т.Куна щодо Історичної змінності наукових парадигм (див. параграф І цього розділу), поширення структуралізму, успіхи нової науки Інформатики і початки комп'ютеризації, здобутки конкретних наук, таких як соціологи, психологія, лінгвістика тощо. Нове покоління істориків, яке прийшло в науку після війни, було більш вразливим щодо нових тенденцій наукового пізнання, краще підготовлене до сприйняття нових ідей. Традиційна європейська та американська історіографії, які оберталися переважно навколо політичної Історії, не задові лшяла інтелектуальних, потреб молодої генерації', тим більше, що політична тенденційність такої літератури була відчутою. Тому й виник рух до пошуків нових концепцій Історії та ії методолога, котрі б відзначалися більшою строгістю наукових методів І здобутих висновків. З цього руху у 60-70-х роках виникло декілька впливових Історичних напрямків, яла заліпили Історію з Іншими науками, але віддалили від самої... Історії, поставили тд сумнів сам термін "історична наука", замінивши його "історичними науками".

.