Леонід Злшкількяк. Методологія Історії

чинять переважний вплив на соціальну психологію мас. Саме це "суспільство", або краще сказати суспільна свідомість, відіграє вирішальну роль у загальній суспільній еволюції, оскільки визначає свідому І ціле спрямовану- діяльність особистостей та соціальних груп.

У підсумку, це виводило теоретичні роздуми Італійського комуніста за межі ортодоксального трактування марксистської Історичної соціології і спрямовувало на шлях поважного трактування ролі свідомості та психології у пошуку причин соціальних явищ І змін. Історична свідомість властива не тільки суб'єктам соціального життя, але й історикам, які намагаються пізнати минуле, тому кожне нове покоління наново переписує Історію відповідно до поглядів І мови свого часу. У такій позиції Ґрамши виразно проступай культурно-сощологічний гадхіддо Історії.

Філософські засади марксизму знайшли дальший розвиток у працях теоретиків Франкфуртської шкот, які синтезували філософські, погптико-економічні, сошолопчш. психологічні ідеї початку століття І створили "соціальну філософію", що новина була, на їхню думку, подолати однобічність тогочасних світоглядних, схем. Школа виникла на базі Інституту соціальних досліджень, який почав діяльність у Франкфурті 1923 р. Від 1929 р.. коли Інститут очолив Макс Хоркхаймер, школа поступово набула поважних впливів у суспільній думці Заходу, претендуючи на творчий розвиток марксизму. У ній сформувалися широко відомі нині філософи І соціологи Т.Адорно. Г.Маркузе, Ф.Поллок, Л.Левенгаль, Е.Фромм, Ю.Габермас, А.Шмідт, О.Хсгт. А.Всльмар та інші. їхні прані спричинили "ренесанс марксизму" у західній філософії 60-70-х років. Неомарксисти одразу проголосили своїми предтечами Маркса. Вебера і Дюркгейма. з часом адаптували у сиоїх дослідженнях також Ідеї Дільтся. пеокантіаншв. психоаналіз З.Фрейда. Після приходу до влади у Німеччині ГІтлера більшість представників школи змушені були емігрувати до Великобританії. С1.ІІА та Інших країн, звідки вже не повернулися.

Відразу після закінчення війни з'явилися підсумкові праці видних представників школи, у яких викладалися, зокрема, й погляди на Історію. Найповніше розкриття вони знайшли у спільній праці провідних філософів школи М.Хоркхаймера І Т.Адорио "Діалектика освіти" (І947). Історію вони пропонували розглядати через взаємодію людини й ворожого їй суспільства, Ворожість виникає від часу "акту Індивідуалізації" людини, тобто й виокремлення з природи. Цей акт супроводжується виникненням споживацького ставлення особистості до природи та інших людей. Увесь дальший розвиток людини характеризується поступовим занепадом індивіди та його культури, що породжений протистоянням "я" І ворожого зовнішнього світу, який приносить людині відчуження. Пробудження суб'єкту.- писали німецькі філософи,- було "придбане" ціною визнання влади і панування, як принципу усіх соціальних відносин. Відокремлення розуму від природи й суспільства супроводжується встановленням відносин оволодіння й підкорення. У підсумку людина змушена гад впливом оточуючого світу весь час відмовлятися від задоволення своїх вітальних прагнень, придушувати свої бажання, перетворюється у "авторитарну особистість" [103, 115-135].

Розділ 6. Історична думка першої" половини XX ст.

Наслідком такої еволюції став занепад культури, закономірним проявом якого стати "пічки Освєншма".

Формуючи песимістичний погляд на еволюцію людини й суспільства, шукаючи причини деградації культури та особистості, панування у суспільстві відносин підкорення І поневолення, франкфуртські філософи спрямовували погляд не на об'єктивні умови буття, а на евгпомісні процеси, вважаючи, що вони відіграють вирішальну роль у соціальній діяльності особистості. І надалі індивідуальна свідомість, зокрема її психологічні аспекти, стояли у фокусі досліджень філософів-пеомарксистів.