Леонід Здшкільняк. Методологія історії

збірників: "Рігведи" (зібрання гімнів), "Самаведи" (повторення рігведійських пмнш з докладним поясненням порядку їх виконання), "Яджурведи" (опис деталей ведійського ритуалу), "Атхарваведи" (зібрання магічних формул І замовлянь). Основний зміст найдавніших зібрань — міфологія, що вмішує найдавніші нашарування індо-іранськоТ традиції.

Давньоіндійська міфологія обожнювала природу як шле і окремі її частини (природні явища, стихії), але дуже рано позбулася персоніфікованого сприйняття богів. У цьому виявилася тенденція до моністичного сприйняття світу і природи: у давтх Індійців культ множини бопв співіснував з вірою у єдиний безособовий принцип, що просякає все суще [10, 33-37]. У пантеоні рігведійських богів перше місце посІдаг Індра — бог блискавки, грому й руйнівних стихій. Своєрідною була ведійська космогонія, за якою у первісному океані виникає "золоте яйце', шо містить в собі богів 1 прообрази усіх Істот. Проте, у "Рігведі" вміщені й Інші версії створення світу, котрі відбивають сумніви укладачів. Одна з них стверджує, що світ народився з якогось "третього" стану (енергії -- ?), який протиставляється "сущому" і "несущому". І Іавіть боги не здатні пояснити творення світу. Такий підхід засвідчує появу не міфологічного, а "філософського" осмислення проблем буття.

У Палестині та Іудеї у Іі-І тис. до п.е. виникла релігійна гечія монотеїзму, згідно з якою єдиний Бог є творцем всього земного Т неземного. Ці Ідеї знайшли відбиття у Старому Завіті Біблії, що зафіксувала довгий шлях духовного розпитку давніх євреїв, сприйняття І переробки ними багатьох близькосхідних релігійних культів. Викладена в ній Історія Іудеїв як богообраного народу, який спокутує людські гріхи, вперше внесла низку принципово нових ідей у тогочасне світобачення. Вони виявилися дуже плідними, склали культурно-світоглядні підстави усісї¹ європейської цивілізації. Зокрема, було здійснено розрив з міфологічною традицією, яка поєднувала світ бопв І світ людей; люди хоча й виконували волю божеетвєного провидіння, але жилії 1 діяли у відокремленої^ від небесної сфери земному просторі.

Вперше також була сформульована ідея розпитку, змін І боротьби, яка вказувала мету та засоби досягнення всезагального шастя та добробуту — царства божого, а попередні уявлення про циклічність І повторюваність пройденого змінилися вірою в односпрямованість і лінійність, початок І кінець людського земного буття, У зв'язку з цим закономірно виникло уявлення минулого -— сучасного — майбутнього, тобто історичного часу. У Біблії була представлена І перша періодизація минувшини за чотирма царствами, котра була сприйнята пізнішою історіографією. Нарешті. Біблія впровадила ідею універсалізму розвитку людства, яка стверджувала підпорядкування всіх племен І народів провидінню (вот) єдиного творця. На зміну міфологічній залежності від волі численних і "капризних" богів та демонів прийшла Ідея іеояогізму — визначеноеіі земного життя волею Вищого Розуму.

У інших відношеннях Біблія, як Історичний твір, подавала значною мірою легендарний опис долі Іудеїв, проваджених мудрими пророками, які здатш пізнати І донести до народу божествену волю. Біблійні тексти складалися і записувалися жерцями у різні Історичні часи, тому в них присутні численні залишки політеїстичних вірувань, встановлених багатьма дослідниками Біблії

Розділ 1. Почлтки історнчноГ свідомості...

(зокрема, стосовно різних Імен єдиного творця, який часом виступає у множиш, двобожності у вигляді доброго І злого богів і таке Інше).

Іудейський (Старозавітний) варіант бачення Історії суттєво відрізняється від пізнішого християнського (Новозавітного), про який йтиметься нижче. Він концентрує божествену волю на вибраному народі Ізраїлю, який покликаний спокутувати людські гріхи й привести людство до "царства Божого", і. таким чином, історія людства концентрується й попадає в залежність від історії єврейського народу, який виступає у рот месії. Що торкається легендарних початків Історії євреїв, то подібно до інших народів вони змальовують картини реальних подій минулого. мІфологізованих відповідно до потреб кульгу.

Висловлені у Біблії нові Ідеї стосовно сприйняття оточуючого світу І пояснення його походження та властивостей, далеко не відразу поширилися І знайшли розуміння серед інших народів. 11 Ге протягом багатьох століть народи Близького Сходу залишалися під впливом традиційної міфології. Але культурний поступ, взаємообмш практичними знаннями й духовними цінностями, потреби вдосконалення суспільної організації чинили вагомий вплив па свідомість народів Середземномор'я І Близького Сходу, змушуючи рішучим чином долати міфологічний синкретизм, що з'єднував природу, бопв { людей у нерозривне ціле, в якому для людської активності залишалося мало місця. Успіхи в протистоянні й освоєнні навколишнього світу, усвідомлення творчих можливостей людини, відчуття лінійності часу І змінності соціальної організації - - ці та Інші обставини вимагали розриву з міфологічним світобаченням, усвідомлення нового становища та ролі людини у навколишньому середовищі — природному й соціальному.

У науковій літературі зазначається, що початок докорінних змін у суспільній свідомості ! формування головних культурно-духовних цінностей європейської цивілізації припадає на т.зв. "вІсьовий час" (УШ-УІ ст. до н.е.). Саме тоді створюються й починають утверджуватися основні складові елементи світогляду, що знаменували початок переходу від міфологічного до філософсько-наукового осмислення питань людського буття. Відбулося поступове становлення нового типу раціональності, в якому належне місце посіла теоретична рефлексія, тобто спосіб мислення, який концентрував увагу на думці та її "іншобуттІ" у слові. Думка набула предметності, а засоби мислення перетворились в самоспині об'єкти Ідеальної природи, котрі дали початок гносеології і лопш — складовим частинам філософського пізнання.

Перелом у свідомості був підготовлений усім розвитком культури народів Близького Сходу, Середземномор'я. Індії, але свій концентрований вигляд отримав у давньогрецькій античній цивілізації. Дія розуміння Історії він мав першорядне значення.

•

'

І