Леонід Зашкільмяк, Методологія історії

й Ідеальна візїя "комунізму" (щасливого суспільства "золотого віку") має усі підстави стати дійсністю. З цього погляду Маркс І Енгельс не просунулися лат французьких просвітників.

Разом з тим, їм належите, ряд фундаментальних спостережень, яга стали тривалим здобутком світової Історико-теоретичиої думки. Насамперед, слід вказати на той факт, що у центр історії вони поставили .ткдашу. діалектичне пов'язавши її з оточуючим світом, об'єктивною реальністю, що існує поза свідомістю. "Не "історія",- писали Маркс 1 Енгельс,- а саме людина, дійсна, жива людина — ось хто робить все це, все мас ( за все бореться". "Історія не є якась окрема особа, яка використовує людину як засіб для досягнення своїх шлей. історія -— не. що інше, як діяльність людини, що переслідує свої иілі" [89, 2, 98].

Ллє людина є не лише суб'єктом історії, яку вона творить,, а й ЇЇ об'єктом. Природа людини є активною, діяльною: вона пізнає світ, перетворює його І в цьому процесі зазнає особистих змін. Перетворюючи світ, людина, водночас, змінюється сама. Цс ґрунтовне світоглядне положення мало І продовжує зберігати важливе наукове значення, воно відбиває діалектику суб'єктивного і об'єктивного. Ідеального І матеріального: у процесі пізнання оточуючого світу людина суб'єктищзус об'єкт, а у практичній діяльності — ■■ об'єктивізується як суб'єкт. Сутність кожної людини не є абстрактом. а сукупністю усіх суспільних відносин, в яких вона народжується й живе.

Слід відзначити (оскільки трактування багатьох питань марксизму було спотворене пізнішими тлумаченнями}, шо Історичний процес представлявся засновникам вчення, як процес поступового звільнення людини на шляху до повної свободи —- спочатку звільнення від природної, потім сімейної, ще далі соціальної залежності. У зв'язку з цим. вчеш виокремлювали лише три суспільні формації (системи), переходи між якими здійснюються шляхом революцій (кардинальних системних змін). Такими є первісний устрій, який звільняє людину від природної залежності, але підпорядковує сімейно-родовш: дат. після революції у засобах виробництва, складається соціально-економічна формація, в якій все більш зростаючу роль відіграє економічний чинник, а людина потрапляє у залежність від суспільства. На цьому етапі суспільний розвиток проходить декілька стадій, які характеризуються зростанням впливу економічного чинника, що визначає структуру суспільства та ідеологію його членів — рабовласництво. азІйство, феодалізм і капіталізм. Приділивши велику увагу останній стадії "економічної"¹ формації — капіталізму, Маркс і Енгельс постулюють настання нової позаекономічної формації, в якій людство, досягнувши високого рівня технології виробництва, звільниться від економічної 1 суспільної залежності, а людина перейде у "царство свободи".

У рамках такої загальної схеми вченими застосовувалися різні види шнолої ії суспільств, котрі пізнішими інтерпретаторами марксизму були зведеш до і.зв. "теорап'ятисуспільно-еконошчнихформати".

Історію людей Маркс і Енгельс розглядали як утворення І розвиток суспільства, яке є результатом конкретних соціальних і виробничих відносин, що складаються між Індивідуумами у процесі виробництва засобів до життя. Ці відносини визначаються, передусім, способом виробництва матеріальних благ і їхнім розподілом. Проте розподіл є нерівним, оскільки залежить від власності, а

Розділ 5. Історична теорія "кіку Історії"...

історія представляє собою картину постійної класової (соціальної) боротьби, котра є рушійною силою суспільних змін. У шй боротьбі кожний клас прагне завоювати державу і використати ії у своїх соціально-економічних Інтересах. Логіка Ісюрії, на думку німецьких вчених, вимагає усунення власності, класів І держави, що у підсумку й дасть "комунізм". (Щоправда, слід зазначити, що Маркс І Енгельс робили зауваження щодо неможливості досягнення Ідеального суспільства, зокрема підкреслювали, що комунізм є лише "дійсним рухом", який знищує теперішній стан, а "не Ідеал, який повинен бути встановлений" 89. З, 32-33]).

Надавши головної ваги матеріальним стосункам (виробництво матеріальних благ), вчені постулювали їхній, опосередкований людською свідомістю, вплив на всі Інші соціальні відносини — релігію, філософію, право, духовне життя тощо, все те. що вони охоплююч ь поняттям "Ідеологічної надбудови". Звідси робиться "революційний висновок", що всі форми і продукти свідомості можуть бути знищені не духовною критикою, а "простим зруйнуванням реальних суспільних відносин".

Сильною стороною марксисгської Історіософії був Інтегральний підхід до розуміння та пояснення [сторичних явищ і процесів — суспільство на даному етапі представлялося цілісною системою (структурою), усі елементи якої пов'язані не тільки функціонально, але також І, насамперед, хошетично (цілісно, системно); їх взаємодія у підсумку визначається причинами матеріально-виробничого характеру.

Марксистська методологія вимагала пошуку остаточних відповідей на питання про причини історичних змін у конкретних сощально-єкономічних відносинах даної епохи 1 країни, а дат зобов'язувала "вловлювати" у мотивах людських дій сощально-скономічний інтерес, який прихований під покровом різноманітних ідеологічній, доктрин, яи прислужують певним класам І "затуманюють" справжні їхні наміри. І хоча, як зазначалося вище, марксизм діалектично розв'язував проблему співвідношення об'єктивного І суб'єктивного у пізнанні, але зовсім не діалектично трактував взаємозв'язок свідомості І буття — жорстко зумовлював усі форми соціальної свідомості (мораль, право, релігію і т.д.) характером матеріального виробництва, втрачаючи зворотний вплив першої на друге. З цього зростала і перетворювалася у вирішалний чинник розуміння суспільних відносин майже механічна залежність Ідсолопі від способу виробництва матеріальних благ. Повставало питання про зумовленість будь-якої Ідеї соціальними інтересами ії носія і тягнуло за собою явише "партійності" кожного світогляду. Саме цей момент — пошук соціального інтересу за кожним політичним або ідеологічним проявом — сгав провідним принципом пізнання І розуміння суспільних явищ в цілому й історичних зокрема.

Даремно Енгельс після смерті Маркса намагався спростувати звинувачення стосовно однобічності трактонки Історії і суспільних відносин. У листі до німецького студента, а згодом відомого публіциста Й.Блоха він наголошував, що ані Маркс, ані сам він ніколи не твердили шбп-то економічний момент є "єдиним визначальним моментом" і що "надбудова" (політика, право, мораль і т.д.) часто впливають на суспільні процеси. Але все ж

■ -*■■