Розділ 5. Історична теорія "кіку історії"...

Тим не менше, позитивізм, започаткувавши соціологічну Історію, зберіг вплів на неї: щодо цілісного бачення суспільства і його розвитку у часі й просторі, взаємозв'язку і взаємодії у соціумі рівноправних чинників — психологічного, економічного. ПОЛІТИЧНОГО, соціального тощо. Тою площиною. на жни перетиналася взаємодія вказаних чинників, позитивісти вважали колективну (суспільну) психологію, яка її проголошувалася вирішальним фактором суспільного прогресу, еволюції.

Проте, простеження впливу конкретних чинників на соціальну психологію привело позитивістських істориків до дослідження економічних, соціальних, культурних, Ідеологічних явиш І процесів, а увага до масових фактів -— до запровадження у дослідження нових методів (статистичного, генетичного, типологічного та ін,). Цс поклало початок плідним дослідженням в галузі економічної і соціальної історії, історії культури тії ін.

Соціологічне бачення історії знайшло пдних наступників у Англії, де позитивістськії філософія в цшому була чбагачеиа еволюційним вченням. Заслуга у цьому належала англійському філософу 1 соціологу Герберту Спеноеру (1820-1903). Будучи Інженером за освітою, Спенсер добре знав математику і природничі науки. Отримавши спадок, він полишив роботу і розпочав життя незалежного вченого. Спираючися на еволюційне вчення Ч.Дарвіна, англійський мислитель створив систему "синтетичної філософії", яка об'єднала усі теоретичні науки того часу. Свою доктрину він виклав у десяти томах, кожен з якїіх починався зі слова "Підстави" — "Підстави біології". "Підстави психології", в тому числі й "Підстави соціології".

Спенсер декларував, їло па відміну від Конта, якші створив опис походження ідей, прагнув подати картину походження речей, гобто зовнішнього світу. Стрижневою Ідеєю його вчення був закон еволюції, який діє у зовнішньому світі, ідо включає природ}¹ живу м неживу, а також людину й суспільство. За шім законом усі зовнішні (поза свідомістю) речі с результатом Інтеграції однорідної речовини 1 утворення різнорідних елементів, котрі функціонально взаємозв'язані у системі. Остання існує тільки в межах ршновлгн. порушення якої провадить до руйнування системи й нового витка еволюції. Спенсер виокремив три види еволюційних процесів: неорганічний, органічний (жива природа) і надоргашчнші (суспільство). Суспільство, таким чином, було включене у чаїаіьноегшлюшйнип процес природи і представлялося Сиєнсеру логічним підсумком еволюції біологічних систем. Власне за аналогією з біологічним організмом англійський вчений будує свою соціологію. У ній розглядається еволюція "біологічної маси" (населення 1 матеріальні ресурси), яка диференціюється на соціальні групи та Інституції; далі окрема структурна одиниця набуває своїх суспільних функцій, кожна з яких забезпечує інтегральний розвиток системи. Порушення функція одного і елементів структури (наприклад посилення рот держави І набуття нею громадських функцій) провадить до порушення рівноваги системи в цілому. У суспільстві, однак, на противагу біологічному організму, не складові елемента служать цілому, а ціле (суспільство) Існує заради частин — його членів.

Соціологічна теорія Спепсера представляє суспільство у вигляді реального предмету,, "агрегату", "організму", який має певщ особливості —