Леонід Зашкільняк. Методологія історії

На кінець ІГ І початок І тис. до н.е. на Близькому Сході зросла роль І впливи нової держави — Ассирії (від назви головного міста-держави Ашшур, розташованого на р. Тигр) її правителям вдалося об'єднати більшість послаблених близькосхідних країн. У культурному плат Ассирія успадкувала шумеро-вавілонську традицію, внісши до неї самостійні риси. Насамперед це торкається Історичних праць, створених ассірійцями. Крім традиційних для Месопотамії написів чарів про свої перемоги, яких зустрічається досить багато, отримали поширення більш об'ємні І докладні написи церемоніального характеру, котрі у хронологічній послідовності описували події царювання того чи Іншого правителя у сукупності. Історична Інформативність І літературно-художня досконалість таких творів постійно зростали. Втім, тенденційність 1 фантастичність наведених у них даних були не меншими. Так, аннали Салманасара НІ подають, що армія цього царя нараховувала 120 тис. воїнів, що було неможливим, враховуючи кількість населення держави.

Ассирійці продовжували провадити шумеро-вавілонські "Списки царіїз", доповнюючи їх власними правителями. Укладачі "Списків¹¹ лля розрахунку років правлінь запровадили т.зв. списки "лімму" або епонімів. За ними рік отримував назву від Імені того чиновника або навіть царя, котрий протягом цього року виконував функції "Ліму" (спочатку так називали казпачеїв Ашшурської міської ради). У списку коротко описувалися важливі події кожного року: військові походи, будівництво храмів, стихійні лиха. астрономічні явища

Традиція царської анналістики була продовжена й вдосконалена у Нововавілонеькій державі, що утворилася у VII ст. до н.е. теля звільнення від ассирійського панування, але проіснувала лише близько століття, Вавілоняни провадили аннали, які представляли собою порічні записи важливих подій, переважно політичного характеру. їх відрізняла досить докладна хронологія, а також синхронізація з правліннями ассирійських царів ("Вавілонські аннали¹). Продовжувалася, також традиція виготовлення царських написів про їхні діяння. Халдейські жерці Вавилона зберегли у записах численні зразки шумеро-аккадської культури, створювали обширні бібліотеки, провалили цікаві астрономічні спостереження, математичні розрахунки. Проте, усі життєві явища надалі пояснювалися волею боги, їх милістю чи невдоволенням.

У VI ст. до н.е. внаслідок завоювання більшості близькосхідних держав Іранським народом персів утворилася могутня держава АхемепІдів або Персія. До ЇЇ складу входили численні народи Близького Сходу з їхніми політичними й культурними традиціями. Гіерси увібрали й переробили культурні досягнення як власні, так й Інших народів. Вони залучали до служби єгиптян, вавілонян. греків, були ознайомлені з культурними цінностями народів Індії та Китаю. У міфологічному світобаченні населення Персії зустрічаються цікаві взаємовпливи га запозичення. Проте, давні іранці створили власну релііійну систему, викладену у найбільшому літературно-міфологічному творі — збірці текстів під загальною назвою "Авеста", які приписуються пророк; Заратуштрі (греки називали його Зороаетром, звідси — зороастризм). Усні перекази І легенди, що увійшли до неї, були записані досить пізно (І ст. н.е.). а потім багвто разів переро^пялися. У них відбилися спільні міфологічні традиції

Розділ 1. Початки історичної свідомості...

загальноарійськоІ давнини (Індщсько-іранської культури), про шо свідчать аналогії та ешвпадіння з давньоіндійськими Ведами.

Релшйне вчення зороастризму, хоча й містило численні залишки "багатобожжя", все ж розглядало усе небесне І земне життя через боротьбу двох начал — добра і зла, представлених відповідно двома богами: добрим покровителем мирної праці землеробів Ахурамаздою І злим богом хижих звірів та кочовпиив Арімапом. їхня боротьба триватиме іде багато століть, але завершиться перемогою доброго бога. Як І в Інших давніх релігійних системах, зороастризм у мІфологІзованій формі відбивав життєві проблеми давніх іранців, запроваджував "узагальнені" образи добра І зла І. тим самим, накреслював шлях від політеїзму до монотеїзму. Впливи зороастризму на культурне і релігійне життя народів Близького Сходу і Середземномор'я у І тис. до н.е, на формування європейської цивілізації були досить відчутними (ідеї про воскресіння з мертвих, останній суд, про спасителя тощо) [59, 235-236].

Зороастризм не став державним культом у Персії, яку населяли численні народи і були поширені різні культи богів Мітри. АніхІти. КІбели і т.д., офІїїїйно вживалися давньоперсидська, сламська і аккадська мови.

Документація ПсрсІЇ є обширпою і різноманітною: написи парів І розпорядження сатрапів, службова переписка. протоколи судових процес», дані про збір податків, орендні договори І т.п. Цікавими є написи царів про власні діяння, віфізблені на іробницях, колонах, стелах, каменях (понад 200 написів). Найвідомшиш написом с Бехістунський скельний, вирізблений на скелі біля міста Керманшах на висоті 105 м. У ньому йдеться про пошї правління царів КамбЬа і Дарія і, їхні перемоги над підвладними народами, при цьому усі діда царів були прикрашені і супроводжувалися фантастичними відомості про захоплених полонених, здобич. Особливо багато написів залишили персидські царі Дарій І і Ксеркс.

Що торкасться анналів, то вони, як правило, провалилися вавілонськими та ассирійськими жерцями у вигляді продовження попередньої традиції. У пошеткІчній державі Ахеменідш існувала значна свобода релігійних культів, запозичення 1 сиикретизашя культурних здобутків багатьох підкорених народів.

Не підлягає сумніву, що у формуванні європейської цивілізації був присушім і вагоміш елемент культури Давньої Індії. Розквіт давньоіндійської цивілізації пов'язують з прибуттям наприкінці II тис. до н.е.на терен Індостану арійських племен і асиміляції ними місцевих мешканців. На жаль, більшість першоджерел з Історії Давньої Індії загинули (вони писалися на березовій корі, пальмовому листі). Вишли лише нечисленні написи на камені. Не дійшли до нас й давньоіндійські літописи. Усі вони записувалися на ранній літературній мові - санскриті (дослівно означає "очищену" мову, па відміну від розмовної ■ "праскриіу"), що була у вжитку жєрщв-брахмащв. Завдяки усній традиції і пізнішим переписам, збереглися видатні твори давньоіндійської міфологічної літератури, яка отримала назву "ведійської".

"Веди" - це комплекс творів найдавнішої арійської релігійно-міфологічної літератури, яка послужила підставою для релігійних систем брахманізму, джайнізму і буддизму. Вони складаються з чотирьох головних

І