Леонід зашшьняк. Методологія історії

пізнавальні можливості особистості і узагальнений лосвід людства. На його погляд історія людства представляє собою історію розвитку свободи — віл Іародкового стану до вироблення керівного принципу життєдіяльності, який випливає її спілкування особистостей, у ході якого відбувається "олюднення" людей, тобто усвідомлення того факту, що людина є метою І змістом розвитку Історії та природи.

Відповідно до виробленої методолога Кант простежує Історичний процес "навчання" людини користуватися розумом від найдавніших часів до сучасності, поділяючи йою на три "стани". На першому стані люди вчились користуватись рочумом. на другому -- використовували його для регулювання своїх відносин, на 'Третьому - - вдосконалювали під посини згідно з нагромадженим пізнавальним досвідом. Увесь цей процес, на думку Каша, означав вихід :і "царства природної причинності 1 необхідності'¹ у "царство вільного вибору" морач І свободи, яке відбиває досягнений рівень духовного розвитку,

Таким чином, хід Історії за Кантом визначався взаємодією двох начал — природно-чутгєвого І культурно-розумового, 3 їх взаємодії" виникає Історія людства, котра пряму*' до гармонізації' і поступового переважання другого над першим. Увесь Історичний шлях характеризується внутрішньою боротьбою між цими двома началами, який проявляється у чварах І розбраті, що незмінне долаються внаслідок вдосконалення тзнаватьноїдіяльності.

Ідеї кантівсько? філософії¹ Історії послужили добрим грунтом для розвитку не гількн німецької' класичної філософії в особі ії видатних представників Ф.В.Шеллшга та Г.В.Ф.Гегеля. але й всій європейської філософії з позитивізмом 1 марксизмом включно,

Філософські ІдеГ німецького Просвітництва відбилися у творчості багатьох німецьких Істориків. З огляд)' на теоретичні аспекти науки слід згадати прані видатного поета і драматурга, а водночас відомого Історика Иогяина Фридріха Шиллера (І75У-1805) - професора Історії Йенського іншерситєту Його лекція "Природа і цінність універсальної історії" (1789) нав'язувала до ідей Канта І стверджувала культурний та науковий прогрес як підстав} історичного процесу. Разом з тим. як Історнк-лрактшс Шидлср дещо ВІДМІННО трактуваи кантівську філософію історії'. Він відкидав мету прогресу у майбутньому "золотому ніш", стверджуючи, /до ціль кюрії більш прозаїчна; покачати, яким чином склалися реалії сучасної о життя — мова, право, держава. громадські Інституції тощо. Шиллер зауважив також ще один важливий момент: якщо історшс-фактояог трудиться заради збору самих "голих" фактів, то філософ-ісгорпк вивчає факти не самі по собі, а з метою "вживання" в них, переосмислення через вчасний досвід та почуття. Метод роботиосташіього г важливішім й кориснішим. ІЦнллер також запровадив до філософської історії положення про відповідальність людини перед суспільством, виявивши суперечність між цілями окремої людини і наслідками його практичної ДІЯЛЬНОСТІ

Значні впливи на розвиток європейської Історіографії у XVIII ст. мав Геттшгенський університет, в якому під впливом Просвітництва склалася Історична школа, що доклала чимало зусиль дад перетворення Історії у наукову

Розділ 4. Історична думкд Едроко, І Просвітництва...

університетську дисципліну. ) 764 р. при університеті було засновано (сторичний інститут¹, який зайнявся науковим видзням джерел. Ініціатором його створення був професор Йоіанн Крнстоф Гаттерср (1727-1799). З ім'ям цього вченого пов'язані передусім організація І спрямування Історичних досліджень. Декілька невеликих праць цього історика мали методологічне значення у зв'язку з постановкою проблем теоретичного плану. Вчений сформулював чотири головних завдання, вирішення яких, на Його думку, повинно було перетворити Історію у самостійну науку: визначення предмету історичного вивчення, створення теорії Історичного пізнання, яка б відповідала реальним фактам, розробка метоли; дослідження І створення спеціалізованих Історичних установ.

Водночас Гаттерср спробував відповісти на поставлені питання. Історія як наука повинна розкріпи рушійні сили розвитку і приховані стосунки між причинами І наслідками. Таю відносини можна встановити тільки досліджуючи луховш і матеріальні підстави подій, географію І клімат, суспільні І політичні стосушен. торгівлю, народонаселення, вірування, науку і мистецтво. Серед мстодш дослідження кін наголошував па важливості передусім хронологічного й синхронного. Відчуваючи слекудхтивність філософських схем, вчений доклав багато зусиль до розробки І запровадження допоміжних Історичних дисциплін — дипломатики, хронології, нумізматики, генеалогії,

Визначним представником гетпшгенської школи був Август Людшіґ Шльоцср (17Л5-І809). У дусі просвітницьких ідей він писав праш з всесвітньої Історії. У центр історичного процесу ставив державу, як знаряддя здійснення прогресивної' полі гики на зразок "освіченої монархії". Однак не закривав очей на Інші сторони суспільного життя — господарство, торгівлю та ш, Вчений намагався поєднувати філософеько-історпчнш'г підхід з конкретио-ІСТОричним. Він багато працював над підготовкою і виданням Історичних творів. документів (в тому числі в Росії на запрошення Російської Академії наук), які спонукали його поважніше ставитись до Історичної конкретики.

До кінця XVIII ст. європейська Історична думка підготувала суспільну свідомість ДО сприйняття ідеї історії або. Іншими словами, принципу історизму як підстави та способу (методу) розуміння Й пояснення минулого. Філософсько-раціоналістичний підхід спричинив народження спочатку ідеї розвитку, потім ідсПірогреашного розумового розвитку І. нарешті, суспільного прогресу.

Не менше значення мало усвідомлення взаємозв'язку І вчаємозатежностІ людей у соціумі, визнання важливості різноманітних вплів їхньої соціальної діяльності. Формувалося соціологічне ставлення до вивчення й розуміння суспільства, його історичної ретроспективи. і Іроевітшішво запропонувало погляд на Історію, як на наукову дисципліну, котра мас свій об'єкт, предмет і методи вивчення. Просвітники багатьох європейських країн І пародії! доклали чималих зусиль для того, щоб створити підвалини наукової* Історії, яки здобула шині позиції у XIX ст.

0

_г

■