Леонід Зашкідьняк.АуУетодологІя історії

"філософії Історії" (так Вольтср назнав свою роботу 1765 р.). Ці положення вчений пропонував покласти у підстави оновлення історичної думки І намагався здійснити його на практиці.

Історія у Вольіера була Історією исьоїо людства, Іетркю вдоскопаїення людського розуму як цілого. З цією мстою він одним і перших включив в обрій історії народи Азії. Африки І Америки, відомості про які нагромаджувалися у європейській літературі. Узагальнений виклад філософія Історії Вольтсра знайшла у прані "Дослід про звичаї та дух народів І про головні Історичні події" (1756-1769). яка охопила період від VIII до середини XVII ст. Розвиток людства він розглядав в контексті загальної еволюції природи, вищою лапкою .якої є людина. Це дозволило констатувати, що псе у світі зазнає поступових змін —■ І природа, 1 народи та суспільства. Напрямок цим змій, незважаючи на відхилення і відступи, (: прогресивним І здійснюється через боротьбу знання ! освіта з невіглаством та забобонами.

На відміну від Монтеск'є Вольтср не прив'язував Історичний процес до об'єктивного Розуму, а підпорядковував освіченому Індивідуальному розумові. Він надавав великого значення "освіченій" монархи, пов'язуючи прогрес з безмежною вірою н силу розуму. Прогрес уявлявся йому насамперед як вдосконалення розумових здібностей, котрі визначають поступ у всіх Інших галузях людського життя І провадять до утвердження високогуманного суспільства. Він не наполягав ані на незмінності прогресивного розпитку, вбачаючи и минулому поразки, помилки й регрес, ані на присутності ; .минулому "золотого вік}'¹'. Поступ людства був у Його уявленні лінійним ( кумулятивним (нагромаджуваним).

Філософсько-історичні погляди Вольтсра мали величезний вплив на д) мшшй розвиток Європи, вони тою чи Іншою мірою поділялись багатьма просвітниками у Франції а Інших країнах, До вольтерівського розуміння історії наближуються Ідеї, висловлені яскравим діячем Просвітництва Анн Робсрои Жако.м Тюрго (І727-Ї781). Хоча історією він спеціально не займався, а розробляв питання економічного вчення фізіократів І спроб його практичного втілення у Франшї напередодні революції кінця XVIII ст.. тим не менше Залишив цікаві міркування стосовно суспільного прогресу в цілому.

У декількох ранніх працях ("Послідовні успіхи людського розуму", "Роздуми про всесвітню Історію") Тюрго обґрунтував ілею поступального розвитку людства, як руху від нижчих до виших стадій, під "дитинства" до "зрілості". Прогрес с загальним законом людського роду, який охоплює усі галузі його діяльності: розум, науки, мистецтво, устрій, засоби праці тощо. У мір}¹ поступ) темпи його поширення прискорюються, проте Існують відмінності між народами щодо участі у ньому. Вчений не поділяв поширеного серед просвітників погляду про регрес І занепад у період середньовіччя, вважаючи, шо прогрес мас властивість "переходити" на шораз Інші галузі людської діяльності (з науки на мистецтво, і мистецтва па господарство і т.д.) або від одного народ;-до іншого.

Великого значення надавав Тюрго господарському прогресу, накресливши схему етапів зміни форм економічного життя, котра була запозичена багатьма його сучасниками. Загальний прогрес суспільства

/мка Бароко і Просвітництва—

пов'язувався а вдосконаленням форм виробничої діяльності: під полювання і збирацтва ло скотарства, далі — землеробства, ремесла. Але у підсумку, як І Інші просвітники, Тюрго зводив прогрес ло вдосконалення людського розуму. Натурфілософські уявлення намагались перенести на суспільство і люпин;- французькі фіяософи-матеріалісти Дсні Дідро. Клод Адріан Геяьвещи, Поль АнрІ Го.тьбах та Інші. Усі вони намагалися пояснити людські дії матеріальними погребами, пов'язуючи людську природу з її фізнчно-окшопчними властивостями. Людина змушена весь час боротися з природою за власне виживання. У щй боротої виникають власність і держава. Так. Гельвеши пропонував при поясненні людських діянь виходити -і фізичної чутливості людини, її прагнень до чуттєвого задоволення ( зникнення неприємних відчуттів, Го.тьбах історичні полі: трактував через фізіологічні І навіть медичні причини (погане травлення, хвороби серця чи психіки тощо). Він писав:"Надлишок їдкості 1 жовчи фанатики, гарячність крові, погане травлення у якогось монарха, капризи якоїеь жінки — є достатніми причинами, щоб примусити розпочинати ніким, посилати мільйони людей на бойню, руйнувати форгеиі. перетворювати па порох міста, примушувати на злидні І траур народи... Дієта, склянка води, кровопускання Іноді можуть вистачити, щоб врятувати від загибелі царства" [29. І. 260-2611- Начатая матеріалісти не надавали великого значення Історії 1 залучали історичний матеріал для обгрунтування філософських І політичних поглядів.

Г Натомість більш уважним поглядом оцінював минуле і включав його у свої роздуми видатний французький просвітник Жан-Жак І'уссо (1712-1778) Історія шкашша Його передусім з огляду вивчення форм суспільного устрою та виникнення етапів, до чого причинився пошук відповіді па питання про походження соціальної¹ нерівності. У праш "Суспільний договір" він спробував накреслити картину виникнення соціальної нерівності. Вчений виходив з того, киї первісний стан людстві! був "природним" 1 люди, наближені до природи, не знати ані власності, ані держави, були рівними І вільними. Ріст чисельності населення, вдосконалення знарядь пращ і способів господарювання поклали край "золотому віку", покликали зростання виробництва продуктів І іх нагромадження, а даі -- виникнення приватної власності і поділу на бідних І багатих. Відтак з'явилися майнова нерівність та гноблення одних іншими і "природний етан" руйнується. Багаті пропоную і ь бідним укласти г.зв, "суспільний Договір", за яким виникає держава І утверджується панування багатіїв. Новий етан розпитку людства є часом несправедливості і гноблення, який продовжується до сучасної авторові епохи. Майбутнє полягатнме у поверненні до "природного стану", відновленні рівності 1 справедливості при збереженні пивілпащіших здобутків.

Доктрина Руссо представляла собою раціоналістичну споглядально-ппотетичну конструкцію, котра ігнорувала реальш факти, її автор відверто оголошував — "почнемо з того, шо відкинемо усі факти..." ("Роздуми про походження нерівності"), і надалі суворо дотримувався ращонально-апалтичпого методу, будуючи теорію "природного стану" і запроваджуючи категорію "суспільного договору".

? ^?