Леонід Зашкільняк. Методологія історії

Спадкоємцем шумеро-аккадської культурної традиції була Давньовавілонська держана (II тис. до н.е.), в якій духовне життя значно ускладнилося 1 збагатилося. Вавілонські вчеиі-жерці досягни помітних успіхів у математиці, астрології та Інших дослідах. Цей практицизм вавілонських мислителів пояснювався великою увагою до майбутнього, яке вважалося визначеним богами І яке можна було "вгадати", а значить І вплинути на нього. Розквіт Вавилопу за часів правителя Хаммурапі (1792-1750) знаменує появу нових жанрів літератури, серед яких слід відзначити порічні записи найважливіших подій, що провадилися жерцями різних культів (ранні аннали). а також героїчний епос — новий вид міфологічної літератури, в якому поряд з богами з'являється людина-герой, що маг надзвичайну силу 1 мудрість.

У Вавилоні Шумеро-аккадська міфологія була значно модернізована у зв'язку з підвищенням нових богів до рівня загальнодержавних. У центрі міфологічної ігрархії опинився "молодий" бог-нокровитель Вавилону Мардук. Щоб обгрунтувати його право на "першість", вавілонські жерці створили міф. за яким Мардук вступив у боротьбу з богинею океану Тіамат. котра замислила знищити усіх богів. І переміг її. Тоді ж бог мудросгі Енкі виліпив з глини людей для того, щоб вони "дбали" про богів і забезпечували їм "спокійне життя".

Героїчно-епічний цикл вавілонського періоду був присвячений опису життя І подвигів правителя міста Урук Пльгамешу ("Епос про Гільгамеша"). Його подвиги, спілкування І навіть боротьба з окремими богами засвідчу в али зростання впевненості людини у боротьбі з природним оточенням.

Подібним чином формувалась міфологічна література у давньому Єгипті. Тут обожнювалися природні явища, тварини, рослини. Мі!віть крокодили вважалися священними тваринами. Міфологічна ірадиція дуже рано перетворила у богів правителів —фараонів. Особливістю єгипетських вірувань була оптимістична віра у життя після смерті (звідси муміфікація). Література давнього Єгипту значно більш різноманітна 1 багатша за шумеро-аккадську. включає описи царювань, казки, релігійні твори тощо. Зокрема, у храмах л давніх часів провадилися щорічні записи важливих, переважно політичних 1\ астрологічних подій. Найдавнішим історичним твором вважається напис на кам'яній плиті г.зв. Палермському камені (від музею у М.Палермо, де він переховувався). Він походить з ХХУ ст. до н.е. і перераховує фараонів, які правили у країні у попередні 600-700 років, причому їх правління розташовані у хронологічній послідовності з зазначенням їхніх найвида гніших діянь (б\дови пірамід, фортепь, війн І завоювань). Особлива увага приділена спадкоємності наслідування престолу.

За три тисячоліття Існування давнього Єгипту духовне життя його мешканців пройшло велику еволюцію, залишаючися, тим не менше, в межах міфологічної свідомості. Немає навіть найменшої можливості охарактеризувати цей історичний шлях І культурні здобутки. Слід зауважити, що у численних писемних джерелах, які дійшли до сучасності ("Тексти пірамід". "Тексти саркофагів", папіруси тощо), ставлення до минулого не виходить за рамки міфологізації. неподільності Історичного часу І простору, уявлень про циклічність і незмінність людського життя. Спостерігається подібність давньоєгипетської міфологічної космогонії, в якій боги виникають з первісної

Розділ 1. Початки історичної свідомості...

водної стихії (хаосу), до поширених серед Інших народів Стародавнього Сходу. Надалі версії різних епох і центрів Єгипту розбігаються. Одна з найдавніших версій (т.зв. геліопольська) стверджує, що бог сонця Ра сам виник з праокеану Нун і. щоб отримати твердь для відпочинку, створив підвищення Бенбен. Стоячи па цій суші, Ра зайнявся народженням Інших богів, причому чинив це у найрізноманітніший спосіб (Шу, Тефнут, Геб. Нут. Озиріс, Тзида, Сет і Ін.). З його ж сліз зродилися люди, рослини 1 тварини. У свідомості давніх єгиптян світ, що складався з синкретичної єдності трьох частин — небесної, земної і підземної, знаменував завершений цикл людського буття, який повторював божественний: від народження з волі богів І до смерті та нового відродження у підземному царстві.

Єгипет не залишив "власної" Історії, за виключенням пізньої праці грека Мансфопа ("Єгипетська історія"), що була написана вже у зовсім Інших умовах античної Історіографії. Проте, вже від Давнього Царства збереглося чимало писемних документів історичного плану — храмових записів про важливі події, господарські та майнові справи І т.п. На той час припадають також перші "автобіографії" фараонів, що прославляють їхні діяння. Цікавим фактом літературного характеру є вміщені у "Текстах пірамід" докладні описи "мандрівок" фараонів після смерті у чудових краях . де вони ведуть приємне жиггя поряд з богами. Крім фараонів і визначніші єгипетські чиновники у своїх гробницях подавали власні "автобіографії" (напис вельможі Мечена та ін.).

Оригінальністю культури відрізнялася Хетська держава ] хетська цивілізація на терсні Малої Азії (ХУШ-ХН ст. до н.е.). Відкриття останніх десятиріч, зокрема дешифрування архівів хетських царів у столиці держави ХатгусІ, пролили нове світло на життя І вірування цього народу. Воші продемонстрували досить розвинену державну організацію І, як наслідок. обширну літературу. Збережеш тексти засвідчують синкретичну міфологічну свідомість, в якій значне місце посідав численний та іерархізований пантеон місцевих й іншоетнічних богів. Головним богом вважався бог Грози, який керував великим сонмом більших І менших богів. Особливістю хетської релігії було виокремлення т.зв. державної релігії, що пов'язувалося з централізацією державної організації. Назагал хетська культура знаходилася під відчутним вавілонським І єгипетським впливами. Храмові писарі з охотою переписували і переробляли вавілонські тексти (поеми, епоси, астрологічні трактати тощо).

Хетська офіційна література містить бат ато документів царського двору, включаючи записи походів правителів, їхніх битв І перемог, промов, договорів І таке Інше. Серед цих документів були й перші аннали ("річники") окремих царювань: "Аннали Хатгусилі І". "Аннали Мурсилі П" та Ін. Воші, як правило, писалися від імені царя І представляли собою ніби-то його звіт богу про свої справи [27. 151-157],

Одним з ранніх зразків хетської анналіетики вважається "Текст Анніти", що відбиває ранній період Історії держави, коли цар Анніта прагнув об'єднати окремі міста-держави у єдине політичне утворення. Від того часу багато хетських царів доручали жерцям складати "хроніки" своїх, правлінь, не соромлячись всіляко прикрашати свої діла 1 принижувати вчинки своїх ворогів або суперників.

"•■

Леонід Зашкільняк. Методологія історії

перемоги у битвах, дари храмам, мудре правління. Щ записи засвідчують прагнення панівної верхівки залишити певний слід у пам'яті нашадкІв, сформувати сприятливий образ, який би тривалий час зберігався у пам'яті нащадків. Такий образ міфологізував особу правителя, прирівнював ііого за доконаними "героїчними" вчинками до бога. Нащадки правителя за аиалогіпо вважалися "діючими" богами або. принаймні, божественними посланцями на землі. Від того часу діяльність богів 1 правителів стає єдиним змістом міфологізованої свідомості давніх суспільств, яга постійно дбають про їхнє увічнення "і прагматичних міркувань -- отримати покровительство у повсякденному житті.

Культура Месопотамії була результатом творчої діяльності нитки народів, які взаємно збагачували один одного знаннями практичного 1 духовного життя. Сучасні дослідження стверджують, що пріоритет формування пеаиих культури о-ці ші осі щч засад належить шумерам, але свій вписок зробили також семітські народи — аккалш, ассирійці- амореї та Інші. Культурні здобутки послі повно переказу налися. засвоювалися і збагачувалися мешканнями різних держав, котрі виникали І розпадалися у межиріччі рік Тигру 1 Євфрату у Ш-П тис, до н.е.

Носіями знань, духовних здобутків, писемності тогочасного суспільства були жерці різноманітних храмів, присвячених численним богам. Становище у державі 1 впливи жерці» на характер та зміст життя тогочасної людини були надзвичайно великими. Свідомість пересічного мешканця, як і правителя держави чи краю, перебувала у полоні релігійно-міфологічного світобачення, в якому усе жаття, добробуї і безпека особи безпосередньо залежали від волі богів і божків, що населяли оточуючий світ.

Утворення і зміцнення ранніх держав, потреби обгрунтування претензій на управління 1 владарювання дуже рано народили прагнення "увіковічення" важливих для даної держави чи краю подій. Такі події за вказівкою правителів вибивалися у вигляді текстів на кам'яних шипах, стовпах, керамічних табличках. Найдавніші з них походять з ХХУШ-ХХУ ст. до н.е. Завдяки матеріалу, на якому робилися написи або записувалися якісь акти, до наших \ днів дійшло декілька сотень тисяч документів.

Найдавніший відомий сьогодні запис діянь правителів Месопотамії — "Стела коротунів", що датується серединою ІП гас, до н.е. На двометровій кам'яній плиті вирізьблено сцени битви царя Л агату Еаннатума під час підкорення ним сусіднього міста-держави Умма й подано докладний опис битви та захопленої здобичі. Стела була пам'ятником, спорудженим на знак перемоги ДЛЯ переказу "подвигів" цього володаря. Значно більше Інформації містив т.зв. "Стовп Ентємени" з вирізьбленим на камені записом онука Еаннатума -Г.нтсмспи. правителя Легату, який докладно описує завойовницькі війни Еаннатума з метою підпорядкування Лагащу шумерських міст-держав, Цей опис є однобічним 1 тенденційним, сповненим фантастичних "перемог" І

Подібних напнеш на камені, призначених для увічнення діянь правителів, збереглося не так мало. їхні творці не шкодували епітетів для царів І не дуже рахувалися з правдивістю переказуваної інформації. Так. цар Нарам-

Розділ 1. Початий історичної свідомості...

Суен у пам'ятному записі переказував про підкорення міст Арманум і Ебла й похвалявся, що він першим зі своєї династії підкорив ш міста, не згадуючи, що за 80 років до нього те ж саме зробив його попередник 1 лід Саргон. Цар Саргон (.6.4.2340 —- бл.2284) власне підкорив 1 об'єднав шумерські місіа-держави у шумеро-аккадське царство.

Утворення об'єднаної шумеро-аккадської держави покликало до життя не тільки ВІДПОВІДНУ державно-адміністраіинну організацію, але Й спроби "впорядкування" спадковості правителів. Очевидно на замовлення котрогось з царів невідомим автором було складено "Списки царів" з поданням коротких відомостей про їхнє, правління, переважно про війни і здобич. Шумерський "Список царів" дійшов до нас у декількох пізніших копіях: за Його зразком потім складалися, списки вавілонських і ассирійських правителів. Політична тенденційність І легендарність "Списку" кидається > вічі: давні правителі жили по декілька тисяч років, здійснювали героїчні подвиги гад стать богам.

Правителі іиумсро-аккадської держави дуже рано зрозуміли важливість міфодогізації своїх прав на панування, обгрунтування свого божественно¹ о походження. Зокрема, Саргон, що походив з войовничого племені [справжнє його Ім'я невідоме, а придбане виводиться від аккадського "шарру кен", ідо означає "правдивий цар"), доклав зусиль для "створення" своєї біографи, за якою він ніби-то був сипом жриці високого рангу, що пустила свою дитину у кошику по хвилях ріки і яку знайшов та виховав садівник на ім'я Аккі. "Коли був садівником,- записує Сзргон,- покохала мене богиня. Іпггар.,., чотири роки навчався царювання" [167,137].

Династичні потреби покликали до життя й ще один тип ранньоісторичпої літератури -- аннали (назва дача сучасними дослідні і нами). "Династичні аннали". "Аннали ранніх царів", "Аннали Вайднера" відомі лише у пізніших ассирійських 1 вавілонських копіях. Вони розі юні дають про послідовність правління царів Шумеру. Аккаду, Вавілону 1 Ассирії. Слід зазначиш, шо такі документи складалися жерцями храмів: ми знаходимо перин спроби їх авторів обгрунтувати успіхи або невдачі окремих парів тим. що дари 1 пожертвування одних забезпечували їм "довге і щасливе" владарювання, а скупість Інших провадила до невдач 1 поразок.

Шумеро-аккадська література, завдяки записам на обпалених глиняних табличках,, донесла до нас понажпиїї обсяг відомостей про духовне життя того часу, в якому панувала міфологічна свідомість. У ти численні боги уособлювати собою попередню історію людей. Кожне місто 1 навіть міська дільниця або громади мала свого бога-покровителя, Ще шумери виробили складну систему космогонії, за якою первісною стихією був водяний хаос (первісний океан), що мав образ велетенської жінки. У її надрах (лоні) народилася гора, вершиною якої був бог неба Ан. а основою гори — богиня Кі. нерозривно з ним пов'язана. Від них народився бог повітря Ьшиль. Коли йому стало тісно, то він ножсм(') розтяв первісну гору 1 відокремив небесного батька від матері-іемлі. Ентль став правити па землі іі народив інших богів, а ноіім Іі людей. Надалі боги слабо втручалися у життя людей, забезпечуючи лише загальне покровитедьство. (Наводимо як приклад тільки одну з багатьох версій шумерської міфології).

(

/