Розділ 2. Теологічна історія...

Історика, одного з останніх представників лицарської літератури. У своєму творі він подав загальний образ політичних І військових подій у декількох європейських країнах від Іспанії до Шотландії. З тим, щоб накреслити "правдиву" картину він баї ато подорожував, збирав найдокладнищ подробиш подій, шукаючи їх причини і наслідки у діяльності конкретних особистостей. Проте це не перешкодило йому не раз вносити "правки" і "виправлення" у текст праці, в залежності від політичних поглядів своїх монархічних покровителі в (тричі змінював свою політичну орієнтацію з профранцузької на проангтйську!).

Популярність праці Фруассара принесли блискучий літературний стиль, ерудиція ї обізнаність з багатьма подробицями придворного життя. Причини подій він шукав не у Святому Письмі, як того вимагала теологічна догматика, а у мотивах діянь видатних осіб — вірності, честі, жадобі чи хоробрості. Уже ш мотиви етичного характеру він співвідносив з моральними постулатами християнства, повертаючись до античних понять вільної волі людини. Паралелі з античною літературою не залишали сумніву й принесли Історику ітрозізшцс ТерОДОта середньовічної Європи". Однак у докладності опису й достовірності Історичної інформації Фруассар поступається багатьом своїм сучасникам.

Зміни світобачення у тшьосерєдпьовічній Європі, що відбувались під впливом зростання міжлюдських контактів, ускладнення су спільно- державної організації І виникнення нових соціальних верств, які прагнули посісти відповідне місце І здобути впливи у громаді, штовхали кращих мислителів до перегляду співвідпошеш-ія між божественим провидінням 1 свободою людської ВОЛІ. Збереження 1 "відкриття" античної традиції, що приховувалась під "плащем" теологічної риторики, неминуче провадили до спроб пересунення "тягара" Історії з неба на землю, а відповідальності за нього — з Бога на Людину. Елементи такого переносу спостеріїталися вже у літературі Х1І-ХШ ст. Бракувало рішучого кроку, який би уґрунтував нове світобачення. Цей крок, вкрай важливий І плідний для розвитку європейської цивілізації, був зроблений у час Ренесансу — Відродження представниками Гуманізму.

Перед тим як розглянути гуманістичну Історюграфіїо слід перенести погляд на Схід Свропи, де також визрівали ті елементи культур! ю-духовпоі'О життя, яке вчинило помітний вплив на формування новочасного світогляду європейців.

3.Візантійська історична думка та її впливи

Візантія уникла варварського завоювання І тому після занепаду Західної Римської імперії стала спадкоємцем і продовжувачем античних греко-римських традицій, поєднаних зі східними культурами І християнством. Грецька мова стала тим об'єднуючим засобом, який дозволив синтезувати такі на перший погляд нсспівмірні культурні явища. Візантія зберегла міцну державну владу, що дозволила централізувати управління Імперією. Візантійські міста не занепали, а процвітали завдяки торгівлі зі Сходом.

Леонід Здшкільмяк. Методологія історії

РОЗЩЛ 3. ІСТОРІОГРАФІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО РЕНЕСАНСА: КРИТИЧНА ІСТОРІЯ (XV — XVI ст.)