Опис лабораторної установки
Лабораторна
модель осаджувальної камери (осаджувального
каналу) (див. рис. 4) являє собою канал 1,
перерізом 100
100
мм, довжина якого дорівнює 12м (L
=
12
м). На початку, в середині та на виході
з каналу 1 розміщені алонжі 2 для відбору
проб повітря на запиленість. Повітря
запилюється за допомогою живильника
пилу і вентилятором нагнітається в
осаджувальну камеру (канал 1). За допомогою
лабораторного щита 5 можна змінювати
напругу електроживлення, що подається
на вентилятор, чим забезпечується
регулювання його обертів, а також
швидкості і витрат повітря, яке проходить
по каналу. Витрати повітря, яке протягується
через фільтри, що розміщені в алонжах
2, контролюються літромірами, змонтованими
на витратомірній установці 6.
3. Порядок виконання роботи
3.1. Беруть 3 фільтри АФА-ВП-10, поміщають їх в паперові кільця, нумерують і визначають їх масу на аналітичних вагах, а результати записують у графу 2 наведеної нижче таблиці. Потім фільтри згідно з їхніми номерами поміщають в алонжі №1,2,3.
3.2.
Лабораторний щит 5 вмикають в розетку
з напругою 220 В. перемикач „мережа”
встановлюють в положення „ввімкнено”,
при цьому працює вентилятор. На амперметрі
щита (за вказівкою викладача) можна
встановлювати такі робочі токи:
;
;
,
яким відповідають такі швидкості руху
повітря в камері:
м/с;
м/с;
м/с;
м/с;
м/с.
3.3. Вмикають вилку механізму пилоподачі 3 в розетку з напругою 220 В. Пил поступає в пилоосаджувальну камеру 1. Потім вмикають витратомірну установку 6, при цьому фіксують час початку і закінчення її роботи. Витрати повітря визначають відповідно літромірами №1,2,3; показання літромірів заносять в таблицю (графа 5). Через 1хв або інший час вимикають витратомірну установку 6, а потім і всю модель.
3.4. Фільтри виймають із алонжів і визначають їх масу. Результати вимірювання заносять в таблицю (графа 7).
3.5.
Визначають концентрацію пилу в повітрі
за формулою (10), результати заносять в
графу 8 таблиці. За формулою (12) обчислюють
коефіцієнти очистки повітря в камері
,
які визначають ефективність очищення
повітря першою і другою половинами
камери та всією камерою.
3.6. Розмір
(дисперсність) часток пилу, вловленого
в камері, визначають за номограмою (рис.
3). Для цього необхідно визначити швидкість
витання часток в камері
.
З урахуванням виразів (2) і (4), час осадження
пилу дорівнюює:
(довжина
камери L=12
м, а
приймається відповідно до показань
амперметра лабораторного щита). Тоді
швидкість витання
(де
=0,1
м – висота камери).
3.7.Розраховані
значення швидкості витання пилу
дозволяють визначити діаметри часток,
осаджених в камері під час експерименту.
Рис. 3. Номограма для визначення швидкості витання
пилинок
(при температурі повітря
С)
Рис. 4. Модель пилоосаджувальної камери (каналу):
1-пилоосаджувальна камера(канал);2-алонжі;3-живильник пилу;4-вентилятор;5-лабораторний щит U=220 В;
6-витратомірна установка