99

ЗМІСТ

ВСТУП		3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ		6
1.1	Поняття, види та суть в управлінні експортно-імпортних		6
1.2	Експортно-імпортні операції в системі зовнішньоекономічної діяльності підприємства		19
1.3	Управління експортно-імпортними операціями на підприємстві		32
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МЕНЕДЖМЕНТУ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ		45
2.1	Загальна характеристика та аналіз фінансово-господарського стану підприємства ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»		45
2.2	Організація управління зовнішньоекономічною діяльністю ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»		54
2.3	Аналіз процедури управління експортно-імпортних операцій		58
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ		69
3.1	Підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок розширення асортименту продукції		69
3.2	Розвиток експортно-імпортних операцій на підприємстві за рахунок підвищення конкурентоспроможності продукції		77
3.3	Оптимізація організаційної структури як передумова виходу підприємства на зовнішній ринок та вдосконалення управління експортно-імпортними операціями		87
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ		92
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		96
ДОДАТКИ

ВСТУП

Повноцінне функціонування економіки жодної країни не може відбуватися без розвинутої системи зовнішньоекономічної діяльності. Включення національної економіки в систему світових господарських процесів позитивно впливає на розвиток економіки країни, сприяє підвищенню технічного рівня виробництва, раціональному використанню природно-сировинних ресурсів, ліквідації дефіциту окремих товарів і, тим самим, підвищенню рівня життя населення. Одним із найдискусійніших протягом останніх десяти років було питання співвідношення політики лібералізації зовнішньої торгівлі й захисту національного товаровиробника в умовах перехідного періоду. На основі практичного досвіду, щодо застосування засобів протекціонізму в міжнародній торгівлі сформувалися новітні тенденції у галузі розвитку державного регулювання експортно-імпортних операцій.

У сучасних умовах демонополізації зовнішньоекономічної діяльності основною ланкою зовнішньоекономічного комплексу країни стає підприємство, тому позитивні зрушення у структурі зовнішньоторговельного балансу держави, що спостерігалися в останні роки, можна посилити створивши передумови для підвищення ефективності експортної діяльності підприємств. Сучасні проблеми експортно-імпортної діяльності підприємств спричинені тим, що її розвиток відбувається в умовах відсутності відповідного нормативно-правового забезпечення і нових механізмів господарювання. Тому ця сфера діяльності підприємств потребує значних досліджень та науково-методичного забезпечення. Ефективність організації експортно-імпортних операцій залежить від функціонування підприємства в цілому. Так організація експортних операцій залежить від функціонування підприємства в цілому. Так організація експортних операцій залежить від кваліфікації менеджера з продаж від обраної маркетингової політики, від кваліфікації менеджера з продаж від обраної маркетингової політики, від діяльності агентів з пошуку ринків збуту, від якості продукції, від ціни продукції, від витрат на організацію експортних операцій та їх здійснення. Жорсткі вимоги міжнародної конкуренції висувають проблему розроблення й обґрунтування механізму управління експортно-імпортною діяльністю підприємств. Разом з тим недостатньо дослідженими й обґрунтованими (особливо для умов України) залишаються такі важливі аспекти експортної діяльності підприємства, як організаційні структури управління нею, обґрунтування цін, асортименту та обсягів експорту продукції, вибір ринків збуту і безпосередньо організаційно-економічний механізм реалізації цієї діяльності. Це зумовлює активність обраної теми дослідження.

Методологічною основою дипломної роботи є основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних економістів – маркетологів, менеджерів, таких як: П. Буніча, В. Гриньової, Ф. Котлера, М. Круглова, Б. Мільнера, С. Мочерного, О. Пушкаря та інші.

Метою магістерської роботи є дослідження теоретичних та методичних основ управління експортно-імпортними операціями і обґрунтування шляхів його вдосконалення на ПрАТ «Індустріальні та дистрибуцій ні системи».

Відповідно до поставленої мети, було визначено такі основні задачі дипломної роботи:

визначення та уточнення сутності експортно-імпортних операцій в системі зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

дослідити механізм управління експортно-імпортними операціями на підприємстві;

визначити методичні підходи до оцінки ефективності експортно-імпортних операцій;

проаналізувати динаміку та структуру експортно-імпортної діяльності ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»;

дослідити організаційно-управлінську структуру та дати характеристику господарської діяльності ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»;

здійснити оцінку механізму управління експортно-імпортними операціями на ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»;

визначити напрями вдосконалення управління експортно-імпортними операціями.

Об’єктом дослідження є експортно-імпортна діяльність ПаРТ «Індустріальні та дистрибуційні системи».

Предметом є система економічних зв’язків в процесі управління експортно-імпортними операціями на ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи».

Для досягнення поставленої мети і задач в роботі використовувався широкий інструментарій загальноприйнятих методів – для дослідження і уточнення основ управління експортно-імпортними операціями; графічний – для наочного зображення і схематичного подання основних теоретичних і практичних положень роботи; економіко-статистичний аналіз – для вивчення оцінки та визначення динаміки показників фінансового стану підприємства; групування тощо.

При написанні роботи були використані роботи вітчизняних та зарубіжних авторів, матеріали періодичних видань, а також внутрішні документи та звітність ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи».

Розділ 1 теоретико-методичні основи управління експортно-імпортними операціями на підприємстві

1.1 Поняття, види та суть в управлінні експортно-імпортних операцій

Під експортно-імпортними операціями розуміється комерційна діяльність, пов'язана з купівлею-продажем товарів, що мають матеріально-речову форму. При цьому під експортними операціями розуміється діяльність, пов'язана з продажем і вивозом за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту; під імпортними операціями розуміється діяльність, пов'язана із закупівлею та ввезенням іноземних товарів для подальшої реалізації їх на внутрішньому ринку своєї країни.

У міжнародній комерційній практиці під експортом та імпортом розуміються звичайно тільки операції, що здійснюються на комерційній основі, а саме, на основі укладення та виконання міжнародних торгових угод - контрактів купівлі-продажу. Поставки у вигляді допомоги, дарунків та інші, здійснювані на безоплатній основі, у вартість експортно-імпортних операцій, як правило, не включаються, а враховуються окремо.

Експортно-імпортні операції вважаються здійсненими, якщо товар пропущений через державний кордон країни контрагента, що можливо після виконання певних митних формальностей і процедур, серед яких надання відомостей для статистичного обліку. Митний облік експортно-імпортних вантажів - база статистичного обліку міжнародних товарних потоків. Він кладеться в основу національної зовнішньоторговельної статистики кожної країни і статистики міжнародної торгівлі в цілому, яка ведеться і публікується міжнародними комерційними організаціями системи ООН. Тому однаковості ведення митного статистичного обліку, уніфікації понять, стандартизації зовнішньоторговельної документації надається надзвичайно велике значення як на міжнародному, так і на національному рівнях.

Зупинимося на деяких визначеннях, використовуваних у міжнародній комерційній практиці при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Експорт. Під експортом розуміються і статистично враховуються:

вивезення з країни товарів, вироблених, вирощених або добутих у країні, а також товарів, раніше ввезених з-за кордону і піддалися переробці;

вивезення товарів, раніше ввезених, переробка яких відбувалася під митним контролем;

вивезення за кордон раніше ввезеного товару, не подвергшегося в, країні експорту будь-якої переробки. Такий експорт називається реекспортом. Предметом реекспорту найчастіше виступають товари, що реалізуються на міжнародних аукціонах і товарних біржах; до реекспортні операції відносяться й операції, що здійснюються без завезення товару в свою країну. Такого роду операції, по суті, не належать до експорту або імпорту даної країни, хоча і враховуються митною статистикою. Вони відбуваються торговими фірмами з метою отримання прибутку завдяки різниці цін на один і той же товар на різних ринках. Реекспортні операції є також операції з вивезення товарів з території вільних зон та приписних складів. Вони враховуються митною статистикою як експортні операції

Імпорт. Під імпортом розуміються і статистикою враховуються:

ввезення в країну товарів іноземного походження безпосередньо з країни-виробника або країни-посередника для особистого споживання, для промислових, будівельних, сільськогосподарських та інших підприємств йди ж для переробки з метою споживання всередині країни, або ж з метою вивезення з неї;

ввезення товарів з вільних зон або приписних складів;

ввезення з-за кордону раніше вивезених вітчизняних товарів, що не зазнали там переробки. Такий імпорт називається реімпорту. До реімпорту відносяться товари, не продані на аукціоні, повернені з консигнаційного складу, забраковані покупцем тощо;

ввезення товарів для переробки під митним контролем. Сюди відносяться такі товари, які ввозять до країни для переробки з метою вивезення готової продукції, що містить у собі даний товар у переробленому або зміненому вигляді. Наприклад, ввезення оливкової олії для виробництва на експорт сардінових консервів. У цих випадках, як правило, імпортер звільняється від сплати мита при ввезенні товару для переробки його під митним контролем.

Важливо мати на увазі, що у вартість експорту та імпорту митний облік включає також всі товари, що поставляються материнськими компаніями транснаціональних корпорацій (ТНК) своїм дочірнім компаніям, що знаходяться на території інших країн. Практично тільки таким чином враховується внутрішньофірмовий обмін, здійснюваний в рамках ТНК, що включається в міжнародний товарообмін. На основі даних митної статистики можна визначити частку ТНК в міжнародній торгівлі.

Крім того, у вартість товарного експорту та імпорту включаються:

вартість поставок комплектного устаткування і матеріалів, включаючи вартість технічних послуг;

ліцензійні відрахування;

вартість товарів, проданих або куплених через торгових посередників на ярмарках і виставках;

вартість товарів, що надаються в оренду іноземному контрагенту та переміщуються через митний кордон (враховується і публікується окремо).

Митна територія. Під митною територією розуміється територія, на якій контроль за ввезенням і вивезенням товарів здійснює єдиний митний установу. Межі митної території можуть не співпадати з державним кордоном країни: при митних союзах двох або декількох держав (наприклад, Бельгія та Люксембург), за наявності в країні вільних зон, при вирівнюванні за згодою межуючих держав митних кордонів (коли з географічних умов встановлення митного контролю на прикордонної території не представляється можливим або зручним). Межі митної території встановлюються урядом кожної країни і зазвичай публікуються в спеціальній друку. Уряду вирішують також питання про виділення з митної території країни приписних складів та вільних зон, що не підлягають митному контролю.

Транзитні операції. Під прямим транзитом товарів слід розуміти перевезення їх з однієї країни в іншу через територію або повітряний простір третьої країни. Він не включається ні в експорт, ні в імпорт, а враховується за видами транспортних засобів, кількості перепезенних вантажів, по сгранам відправлення і країнам призначення Під непрямим транзитом звичайно розуміють складування товарів у митні склади з метою їх виведення в переробленому вигляді в іншу країну.

Операції на території вільних зон. Вільної зоною (зоною вільної торгівлі, вільною економічною зоною) називається територія порту, що знаходиться за межами митної території даної країни. Ввезені на територію цих зон товари не обкладаються митом і звільняються на час перебування там і при ввезенні для реекспорту від всяких мит, зборів і податків з імпорту, обігу, споживання або виробництва.

На складах, розташованих у вільній зоні, товари зберігаються до їх переміщення всередину країни через митний кордон або до їх реекспорту. У першому випадку сплачується відповідна мито, в другому - товари вивозяться без дотримання будь-яких митних формальностей.

На території вільних зон здійснюються операції: з очищення та сушіння сировинних товарів, обклеюванні етикетками і постачання ключами консервних банок, розфасовці і розливу напоїв у роздрібну тару, підбору товарів по асортименту; з сортування та перевантаження товарів; з відбору товарних зразків і ознайомлення з ними покупців.

В економічно розвинених країнах налічується приблизно 235 діючих вільних зон, у тому числі в США - 145, в країнах Західної Європи - 90, з них у Швейцарії - 26, Іспанії - 22, Італії - 11, у Франції - 10, у Фінляндії - 7 , у Німеччині - 6. У Канаді є 3 вільні зони, в Японії та Австралії - по 1 [10, с. 64].

Країни, що не мають виходу до моря, користуються вільними зонами прилеглих портів на основі міжнародних угод.

У використанні режиму вільних зон зацікавлені фірми - як імпортери, так і експортери товарів, оскільки це може дати деяку економію на накладних витратах. Так, імпортер до здійснення операції може зробити огляд товару, отримати необхідні зразки, провести випробування, переупакувати товар для роздрібного продажу. Експортер може змінити або перемаркірувати товар, відремонтувати пошкоджені вироби. Вільні зони використовуються також з метою відстрочки сплати митних зборів на іноземні товари до тих пір, поки вони не надійдуть на ринок країни. При реекспорті мита взагалі не сплачуються. Іноземні фірми при ввезенні продукції, на яку в країні встановлено квоти, зазвичай користуються зонами для зберігання товарів, ввезених з перевищенням встановлених квот до початку дії квоти наступного періоду. Товари, лімітуються квотами, можуть після поставки в зони бути використані для виготовлення різних виробів, ввезення яких не обмежується.

Експортно-імпортні операції можуть бути як прямими, так і непрямими, тобто здійснюватися як самими власниками товарів, так і посередниками. В ролі останніх можуть виступати брокери, дилери, комісіонери, консигнатори, оптові покупці, промислові агенти. Посередники беруть на себе численні функції з реалізації товарів. Наприклад, вони можуть здійснювати пошук іноземних, партнерів, підготовку документів і здійснення угоди, транспортно-експедиторські операції, кредитно-фінансове обслуговування і страхування товарів, післяпродажне обслуговування, вивчення ринків збуту, рекламування, виконання митних формальностей і інші дії. Крім експортно-імпортних операцій у практиці міжнародних економічних відносин для реалізації товарів використовуються і такі спеціальні форми зовнішньої торгівлі, як торги, аукціони і біржі.

Різновидом експортно-імпортних операцій є:

реекспортні операції;

реімпортние операції.

Реекспорт - це вивіз за кордон раніше ввезеного в дану країну товару, не подвергшегося в ній який-небудь переробці. Реекспортні операції можливі в самих різних ситуаціях. По-перше, реекспорт виникає як природне продовження торгової операції. Продавець ввозить товар в країну для реалізації його на біржі або аукціоні, але він може бути проданий покупцеві з третьої країни і вивезений. По-друге, реекспорт може з'явитися через перерви нормального ходу реалізації товару. Якщо продавець відправив товар покупцеві, але останній з яких-небудь мотивів не може його сплатити, то він прагне перепродати товар іншому покупцеві в цій країні або в третій країні. Догляд товару в третю країну і є реекспорт. Це вимушений реекспорт. По-третє, можливо також виконання реекспортної операції без попереднього завезення товарів з-за кордону, так як вони можуть бути відправлені новому покупцеві, минаючи реекспортну країну. Торгові фірми багатьох великих країн часто вдаються до операцій з перепродажу товарів, використовуючи з метою отримання прибутку різницю в цінах на один і той же товар. Крім фірм, що займаються чистим реекспортом, вигоду отримує і країна від перевезення реекспортуються, здійснюваної за допомогою її транспортних засобів, від проведення страхових, кредитних та інших посередницьких операцій. І, нарешті, по-четверте, реекспортні операції виникають і при будівництві великих об'єктів за допомогою іноземних фірм. Практика показує, що іноземний постачальник часто закуповує окремі види матеріалів і устаткування в третіх країнах і відправляє їх на будівництво без завезення в країну реекспорту. Реекспортні операції без завезення в країну реекспорту, по суті, не є експортом цієї країни, але вони враховуються митною статистикою і тому ставляться до класу реекспортних операцій.

Реекспортуються, як правило, не піддаються переробці. Однак можуть бути зроблені незначні роботи, які не змінюють найменування товару: зміна упаковки, нанесення спеціального маркування, постачання ключами консервних банок і т.д. Але якщо вартість додаткових дій з переробки товару перевищила половину його експортної ціни, то згідно торговельній практиці товар змінює найменування і більше не вважається реекспортні, а операції з його продажу перетворюються на експортні.

Що стосується реімпортних операцій, то їх існування пов'язане з ввезенням з-за кордону раніше експортованих вітчизняних товарів, що не зазнали там переробки. Ними можуть бути вироби, які не вдалося продати на аукціонах, повернуті з консигнаційного складу, забраковані покупцем та інші.

Поряд зі звичайними експортно-імпортними операціями з реалізації товарів, кожна з яких завершується отриманням або сплатою грошової суми за експортний чи імпортний товар, у практиці міжнародних економічних відносин широко застосовуються так звані товарообмінні операції йди зустрічна компенсаційна торгівля. Зустрічна торгівля включає операції з реалізації товарів, коли передбачаються зустрічні зобов'язання експортерів закупити в імпортерів продукцію на частину або повну вартість експортованих товарів. Все різноманіття зустрічних угод у залежності від організаційно-правової основи або принципу компенсації можна розділити на три групи:

товарообмінні операції на безвалютній основі;

торгові компенсаційні операції на грошовій основі;

промислові компенсаційні угоди.

Розглянемо більш уважно зміст кожної з них.

Товарообмінні угоди на безвалютній основі припускають оплату поставок продукції в натуральній формі, коли продаж одного або кількох товарів одночасно пов'язується з набуттям іншого товару і розрахунки в грошовій формі не виробляються. Такі угоди різняться за термінами поставок і можуть здійснюватися з одночасною або короткостроковій постачанням і тривалим терміном виконання.

Операції з одноразової поставкою діляться на бартерні угоди і пряму натуральну компенсацію. Бартер передбачає оформлення одного контракту, в якому фіксуються натуральні обсяги обмінюваних товарів на основі світових цін з урахуванням витрат на переміщення вантажів. Рух зустрічних потоків товарів відбувається, як правило, одночасно в зазначені пункти призначення, а розрив між постачаннями не перевищує одного року. На кількість переданих сторонами один одному товарів не впливає зміна рівня цін на світовому ринку. Об'єктами бартерних угод в основному є узгоджені набори однорідних товарів, переважно сировини, що практично виключає можливості товарного маневрування. Саме тому бартер є найменш поширеною операцією у зустрічній торгівлі.

Інший вид безвалютной короткостроковій взаємної поставки товарів - пряма компенсація. Її відмінність від бартеру полягає в тому, що сторони узгодять ціни на взаімопоставляемих товари, яких може бути не два, а декілька. Угоди типу прямий натуральної компенсації зазвичай укладаються між універсальними торговими будинками, експортно-імпортними фірмами, оптовими і роздрібними організаціями різних країн, що пропонують широку номенклатуру товарів на світовому ринку.

Товарообмінні угоди на безвалютній основі з тривалими термінами виконання також можуть приймати різну форму. Наприклад, великі компанії, що мають на зовнішніх ринках власні підрозділи, укладають базову угоду з якоюсь однією організацією в країні-імпортері, яке дозволяє їм згрупувати всі зустрічні закупівлі на тривалий термін. Угоди про товарообмін можуть оформлятися і на основі листів-зобов'язань терміном на три-п'ять років. Визначивши номенклатуру товарів, компанії в листах-зобов'язаннях вказують загальна кількість товарів, що підлягають обміну. Ціни узгоджуються щоквартально або один-два рази на рік. Іноді товарообмінні угоди з тривалим терміном виконання мають характер загальних протоколів, в яких зазначаються списки взаімопоставляемих товарів. Згодом сторони на основі цих протоколів укладають окремі контракти. Протоколи про товарообмін служать для підписали їх сторін основою досягнення збалансованого рівня взаємного товарообміну протягом певного терміну.

Значну частину зустрічної компенсаційної торгівлі займають торгові компенсаційні операції на грошовій основі, що передбачають участь експортера в реалізації товарів, пропонованих імпортером. Всі угоди цього типу можна розділити на такі групи:

короткострокова торгова компенсація;

зустрічні закупівлі;

угоди типу "офсет";

угоди типу "світч";

авансові закупівлі.

Беручи участь в короткостроковій торгової компенсації на грошовій основі, продавець товару погоджується отримати оплату частково або повністю у вигляді поставок покупця. На відміну від бартеру при короткостроковій торгової компенсації партнери виставляють рахунки в грошовій формі. Експортер отримує виручку за свої поставки тільки після того, як будуть реалізовані товари, що йдуть за зустрічними зобов'язаннями, хоча можливий частковий платіж негайно після отримання товару. Короткострокові товарообмінні компенсаційні угоди зазвичай проводяться експортно-імпортними торговими фірмами двох або більше країн за відносно широкої номенклатури товарів і в них може бути залучена велика кількість національних постачальників і споживачів, що користуються їх послугами. Тому експортер може передати свої зобов'язання з імпорту третій стороні. Але це анітрохи не міняє суті самої угоди. Особливістю цього типу угод є й те, що вони не обмежуються взаємної поставкою товарів, а передбачають взаємне задоволення інтересів контрагентів в будь-який інший формі. Так, короткостроковим угодою про торгову компенсації може передбачатися, що російська фірма покриває 10-20% вартості товарів, отриманих від закордонних контрагентів не зустрічними поставками товарів, а внесенням цієї суми в рублях в російський банк на його рахунок. Такі умови іноземний партнер може обумовити в договорі для того, щоб мати можливість оплатити послуги своїх агентів в Росії, покрити витрати по участі у виставці і т.п.

Досить поширеною формою зустрічної компенсаційної торгівлі є так звані зустрічні закупівлі. При укладенні такого роду угоди експортер зобов'язується закупити або забезпечити закупівлю третьою стороною товарів імпортера, складових за вартістю певний відсоток від його власної поставки. При цьому передбачається підписання двох окремих контрактів: одного - на початковий експорт, а другого - на зустрічну закупку. При цьому не вказуються конкретні товари, що закуповуються за зустрічним постачанням, а фіксується тільки сума і термін поставки. Основна відмінність зустрічних закупок від короткостроковій торгової компенсації на грошовій основі полягає в тому, що при зустрічних закупівлі платежі за первісною і зустрічним постачанням здійснюються незалежно один від одного.

Угода типу "офсет" - це свого роду джентльменська угода, яка не містить має законну силу юридичного зобов'язання експортера щодо зустрічної закупівлі. Однак передбачається, що експортер згоден закупити товари в імпортера на суму, що становить певну частку від експортної поставки, причому ця частка часто перевищує 100 відсотків. Такого роду угоди практикуються між фірмами розвинених країн, і вони, як правило, пов'язані з урядовими закупівлями військової техніки, устаткування для атомних електростанцій та інших промислових об'єктів, які частково фінансуються надходженнями від зустрічних поставок.

Змістом угод типу "світч" є передача експортером своїх фінансових зобов'язань по зустрічній закупівлю третій стороні, зазвичай великій спеціалізованій торговій фірмі. Така угода позбавляє експортера від створення власного збутового підрозділу для зустрічних закупівель товарів, що не відповідають його основним профілем. Строго кажучи, такі передачі фінансових зобов'язань не є самостійною формою торгівлі і можуть застосовуватися в поєднанні з будь-яким типом зустрічної торгівлі, крім бартеру.

На відміну від усіх раніше названих видів угод особливістю авансових закупівель є те, що експортна і імпортна поставки тут міняються місцями. Експортер, зацікавлений у продажу своїх товарів певному партнеру, спочатку закуповує у нього будь-яку продукцію. Тим самим у подальшому він звільняється від зобов'язання по зустрічним закупівель в рамках даної конкретної угоди. Схема цього типу угоди виглядає приблизно так: зацікавлені сторони підписують контракт про авансову закупівлю, в якому міститься положення, яке передбачає, що експортний контракт буде підписаний пізніше, потім при його оформленні експортер може включити в умови угоди право передачі експортної поставки будь-якій фірмі своєї країни за власним розсуд; виступивши в якості посередника, фірма-експортер, передаючи право на продаж товару іншій фірмі, стягує з неї комісійну винагороду.

Розглянуті вище види зустрічній компенсаційної торгівлі не передбачали будь-якої виробничої ув'язки обмінюваних партнерами товарів. Речовий наповнення зустрічних поставок не визначалося специфікою товарів первісного експорту і залежало від чисто ринкових чинників. Такого роду обмін не створював грунтовних передумов для існування тривалих стійких економічних відносин між партнерами різних країн. Коли ж зустрічна торгівля є частиною промислового співробітництва, то вона безпосередньо пов'язується з виробничою сферою і створює особливу класифікаційну групу зустрічних поставок, яка отримала назву промислових компенсаційних угод. Компенсаційні угоди про промислове або будь-якому іншому виробничому співробітництві припускають, що постачання устаткування для споруджуваних об'єктів будуть оплачуватися зустрічними поставками товарів, вироблених з його допомогою. Такі угоди одержали широке поширення у видобувній промисловості країн, що розвиваються в рамках договорів про співробітництво з розробки природних ресурсів з великими іноземними фірмами, але вони мають місце і в обробних галузях.

Великомасштабні довгострокові компенсаційні угоди зі зворотною закупівлею товарів різняться залежно від рівня і розмірів поставок. Угоди, в яких зобов'язання по зустрічним закупівель вище вартості поставленого устаткування, оформляються трьома групами взаємопов'язаних контрактів - контрактом на поставку обладнання та надання технічних послуг, контрактом на поставку кінцевої продукції на основі довгострокової угоди і банківським угодою про надання кредитів. Зустрічні закупівлі здійснюються протягом 20 - 25 років за цінами, що встановлюються на базі світових цін. Угоди, в яких зобов'язання по компенсаційним закупкам рівні або нижче вартості поставленого устаткування, мають специфічні особливості залежно від галузей промисловості. Так, у багатьох угодах замість готової кінцевої продукції передбачаються компенсаційні поставки проміжних виробів. Ціни можуть встановлюватися на базі цін, що визначаються фірмами, або на основі витрат виробництва у підприємств-постачальників.

Зустрічна торгівля в рамках промислового співробітництва іноді виступає і в формі угод типу «розвиток - імпорт». Ці угоди мають місце переважно в галузях обробної промисловості і припускають, що зустрічні поставки будуть покривати витрати іноземних постачальників обладнання та послуг. У той же час в угодах «розвиток - імпорт» країни, що розвиваються для зустрічних поставок використовують не тільки продукцію побудованих підприємств, а й товари свого традиційного експорту. У зв'язку з тим, що такий оборот справи не завжди задовольняє експортера обладнання, він може переуступити свої зобов'язання по зустрічній закупівлю третій стороні. Подібна переуступка іменується цессией, а третя сторона, що приймає на себе зобов'язання по зустрічній закупівлю, - цессіонером.

При оформленні експортних угод на ліцензовані товари необхідно оформити відповідний дозвіл (ліцензію) на товар, що вивозиться.

Для пропуску товарів через кордон відправник повинен заповнити вантажну митну декларацію.

Організація доставки товарів закордонному партнеру припускає поряд з вибором транспорту укладання договорів на транспортування товарів, а також забезпечення підготовки та відправки вантажів.

Експортно-імпортні операції складають основу зовнішньоторгової діяльності держав. Зовнішня торгівля представляє собою торгівлю однієї країни з іншими країнами, що складається із ввозу (імпорту) і вивозу (експорту) товарів. В основі зовнішньої торгівлі, як розвинутої сфери товарного обміну лежить міжнародний поділ роботи. Розширення міжнародної спеціалізації і кооперації приводить до лібералізації зовнішньої торгівлі. Відміна кількісних обмежень імпорту і суттєвому зниженню митних. Держава здійснює економічне і адміністративне регулювання зовнішньої торгівлі, що забезпечує захист національних виробників від іноземних конкурентів і здійснюючи вплив на об’єм і структуру зовнішньоторгового обороту. Важливим економічним регулятором зовнішньої торгівлі являються митні тарифи. Митні тарифи – це систематизований перерахунок митних , якими обкладаються товари при імпорті чи експорті з неї. Митний тариф являє собою один із джерел постування ресурсів в державний бюджет. Митний тариф звичайно використовується на національному рівні, але можуть використовуватись і загальні для ряду країн, які об’єднались в торгово-економічну групу. Митні тарифи будуються на основі товарних класифікаторів, що містять перерахунок товарів, розподілених по підгрупах в відповідності з визначеними призначеннями. Нетарифні міри регулювання зовнішньої торгівлі: Ліцензування. Ліцензійна система передбачає, що держава через спеціально уповноважене відомство видає дозвіл на зовнішньоторгові операції з визначеними тарифами. Контингенти (чи квоти) – це обмеження в ціні чи фізичному виразі, що вводяться на імпорт і експорт визначених товарів на встановлений період часу. Організація експортно-імпортних операцій. Торгові організації і підприємства зовнішньоторгові операції можуть здійснювати по власній ініціативі чи ініціативі вищестоящих органів (об’єднань, асоціацій) і інших підприємств, що займаються організацією зовнішньоторгових операцій, шляхом укладання контрактів з іноземними фірмами. В практиці зовнішньоторгових операцій використовуються такі форми економіко-фінансових зв’язків між експортерами і імпортерами товарів, як бартер, кліринг, розрахунок в ВКВ. Бартер – договір, що передбачає обмін визначеної кількості товару на обумовлену кількість другого товару. Кліринг – це система безготівкових розрахунків, заснована на зарахуванні взаємних вимог і обов’язків. Розрахунок в вільно конвертуючій валюті, дозволяє експорту використовувати виручку в ВКВ для розрахунків з любою другою державою при двосторонніх зовнішньоторгових зв’язків. Організація зовнішньоторгових операцій включає в себе слідуючи етапи: вивчення зовнішнього ринку і його коньюктури; формування експортних ресурсів для їх реалізації на зовнішньому ринку; пошук і вибір контрагента для укладання контракту; заключення і виконання контракту.