Методичні рекомендації до теми «Культура Візантії»

Візантійська імперія виникла на рубежі двох епох – загибелі пізньої ан-тичності та народження середньовічного суспільства. Культурна історія цієї дер-жави міцно пов'язана з історією соціально-економічною та політичною, зазнала її впливу і у свою чергу впливала на неї.

У 1-му пит. характеризуючи ранній період візантійської культури ІV–VІІ ст., слід показати перехідний характер культури цього періоду. Він пов’язаний з народженням нової ідеології, коли християнська церква не тільки веде боротьбу проти античної культури, а й намагається надати класичній античній спадщині богословського забарвлення, перероблюючи її у дусі християнського богослов’я.

2-е пит. присвячене важливому феномену візантійської культури VІІІ – дру-гої половини IX століття – іконоборству. Слід розглянути його соціально-політич-ний та власне культурний аспекти, показати причини поразки іконоборства.

У 3-му пит. семінару слід окреслити яскраві факти розвитку класичної візан-тійської культури, коли вона набула досить усталених форм. Значна увага повин-на бути приділена зокрема, художній культурі, показу канонічних форм у різних видах мистецтва – монументальному та станковому живопису, архітектурі, цер-ковному співі тощо.

4-е пит. присвячене культурі пізньої Візантії (XIII – сер. ХV ст.). В ньому слід насамперед окреслити загальні тенденції розвитку пізньовізантійської куль-тури, а потім висвітлити досить яскраве явище культури цієї епохи, яке може бути назване «візантійським гуманізмом». Саме це поняття в основному і характеризує прояви ренесансних тенденцій у пізньовізантійській культурі. Воно означає той культурний, духовно-інтелектуальний, психологічний, естетичний комплекс, що був характерним для світогляду ерудитів ХІV–ХV ст. і може вважатись аналогом італійського гуманізму. Йдеться не про завершену культуру гуманізму, а про гу-маністичні тенденції, не стільки про відродження античності, скільки про певне переосмислення античної спадщини, перетворення її на фактор світогляду. Ряд італійських гуманістів були учнями візантійських учених Але суперечливі відно-сини пізньої Візантії, натиск турків, гостра ідейна боротьба перешкодили тому, щоб передренесансні явища, які там виникли, дістали розвиток і завершення.

Візантійська культура – це важливий етап розвитку європейської і всієї світо-вої культури, в якій вона посідає визначне місце. Слід наголосити на тому впливі, який зробила візантійська культура на розвиток культур ряду країн Європи, се-редньовічної Русі, Закавказзя.

Методичні рекомендації до теми «Культура класичного Арабського Сходу».

Дана тема присвячена характеристиці однієї з великих регіональних та істо-ричних культур – середньовічній арабо-мусульманській культурі, що охоплює пе-ріод приблизно VІІ – ХІV століття. Перше питання семінарського заняття пов’яза-не з важливою складовою цієї культури – ісламом. Усвідомивши його базові ідеї, студент повинен основну увагу приділити показу його впливу на різні галузі ара-бо-мусульманської культури. Серед цих галузей особливе місце займає арабська середньовічна наука. Розвинувшись на базі засвоєних і систематизованих досяг-нень науки давніх східних цивілізацій та античної культури, вона дала новий по-штовх у розвитку різних галузей наукового знання, особливо точних і природни-чих наук. Слід наголосити на причинах їх розквіту, в т. ч. на стимулюючому впли-ві ісламу, що позитивно ставився до розвитку науково-практичних знань, поясни-ти логіку цього.

Разом з тим, розкриваючи особливості арабо-мусульманського мистецтва, до-цільно відповідно наголосити на гальмуючому впливі ісламу на розвиток образо-творчих мистецтв та обгрунтувати це (див. монографію Є. Г. Яковлєва). Студенти також повинні наповнити свої відповіді фактичним матеріалом стосовно важли-вих досягнень у розвитку різних галузей арабо-мусульманської культури.