4.2. Рекомендація №r (86)12 щодо заходів по недопущенню та скорочення завантаженості судів

(питання винесене для самостійного опрацювання студентами (слухачами))

У Рекомендації № R (86) 12 від 16 вересня 1986 р. Комітету міністрів Ради Європи «Про заходи щодо недопущення і скорочення надмірного робочого навантаження на суддів» наголошується на тому, що держави мають сприяти примиренню сторін як поза судовою системою, так і до (або) в процесі судового розгляду. З цією метою пропонується розглянути такі заходи: а) передбачити разом із відповідними заохоченнями процедури примирення до судового розгляду або інші заходи врегулювання спорів поза його межами; б) покласти на суддів як одне із основних завдань відповідальність за досягнення примирення сторін і укладення мирової угоди з усіх відповідних питань до початку або на будь-якій стадії судового розгляду; в) вважати етичним обов’язком адвокатів або запропонувати компетентним органам визнати як такий принцип, відповідно до якого адвокати повинні сприяти примиренню сторін до початку судового розгляду або на будь-якій стадії судового розгляду (принцип І). Крім того, підкреслюється необхідність не збільшувати, а поступово зменшувати кількість завдань, покладених на суддів, що не стосуються судового розгляду, покладаючи ці завдання на інших осіб або органи (принцип ІІ). Вказується, що держави мають визначити відповідні органи, які не входять у судову систему, до яких можуть звертатися сторони для розв’язання позовних вимог на незначні суми і з питань деяких конкретних галузей права (принцип ІІІ).

Було проведено дослідження думки суддів із цього питання. Більшість опитаних (65 %) вважає, що існування розвинутої системи органів альтернативного (досудового) врегулювання конфліктів сприяє забезпеченню доступності правосуддя. При цьому лише 12,9 % вважає ідею раціональною, але існуючий стан речей задовільним, відповідно 88 % дотримуються думки, що систему органів альтернативного (досудового) врегулювання конфліктів необхідно розвивати й надалі. Лише 17 % вважає, що всі юридично значущі справи мають вирішуватися у судовому порядку. Деякі судді на сторінках анкети висловили побажання, що було б доречно вилучити із компетенції суду незначні справи про адміністративні правопорушення (штрафи за порушення правил дорожнього руху та ін.), передавши їх спеціальним органам виконавчої влади, а також вилучити у судів справи про стягнення заборгованості із оплати комунальних послуг, повернувшись до практики виконавчих написів нотаріусів.

При визначенні найперспективніших, на думку суддів, форм альтернативного (досудового) врегулювання конфліктів їх точки зору розподілилися так:

- відновлювальне правосуддя (примирення потерпілого та правопорушника поза судовим засіданням за умови взаємної згоди на це) - 52,9 %;

- розвиток мережі третейських судів - 40 %;

- ювенальна юстиція (розгляд справ неповнолітніх) - 16,2%;

- підвищення ролі нотаріату - 9,6 %.

Таким чином, першість було віддано ідеї відновлювального правосуддя. Примирення потерпілого та правопорушника поза судовим засіданням за умови взаємної згоди на це не лише скорочує кількість кримінальних справ, які розглядає суд, а й сприяє захисту прав потерпілого, повному відшкодуванню матеріальних і моральних збитків, отриманих внаслідок вчинення злочинів. Однак ця процедура не передбачена чинним законодавством і, отже, має бути розроблена.