Тема № 1. Предмет, система, метод і основні поняття навчальної дисципліни

«Судоустрій України».

2. План лекції (розрахунок навчального часу)

№п\п	Навчальні питання	Розрахунок часу, хв.
	Вступ	5
1	Предмет навчальної дисципліни «Судоустрій України» та методи її вивчення	15
2	Поняття, ознаки судової влади в Україні, її співвідношення з іншими гілками влади.	45
3	Нормативно - правові акти з питань судової влади	10
4	Міжнародно-правові принципи побудови судової системи держави.	Питання винесене для самостійного опрацювання
4.1.	Міжнародні та міждержавні установи Юстиції.	Питання винесене для самостійного опрацювання
4.2.	Історія становлення судової системи в Україні.	Питання винесене для самостійного опрацювання
	Висновок:	5
	Разом:	80

Перше питання Предмет навчальної дисципліни «Судоустрій України» та методи її вивчення

Навчальна дисципліна «Судоустрій України» ставить за мету ознайомлення студентів із сучасною судовою системою України, яка забезпечує право на справедливий суд, із засадами організації та діяльності судів, з правовими основами статусу суддів, а також підготувати їх до вивчення процесуальних галузей права.

Предмет галузі права – це коло суспільних відносин, урегульованих нормами відповідної галузі права.

Предмет судоустрою як галузі права складають суспільні відносини, які пов’язані з:

- організацією системи судів;

- статусом суддів, організацією та функціонуванням суддівського самоврядування;

- організацією органів та установ, що обслуговують судову систему (Вища кваліфікаційна комісія суддів, Вища рада юстиції, Державна судова адміністрація, Національна школа суддів).

Предмет навчальної дисципліни - це коло питань, які вивчаються в рамках відповідної навчальної дисципліни.

До предмету навчальної дисципліни входять такі основні елементи:

• основні поняття судоустрою (суд, судова влада, правосуддя, тощо);

• правові засади, принципи організації і діяльності судів, їх система;

• сучасна система судів, поняття ланки та інстанції;

• склад суду при розгляді справ у різних інстанціях;

• вимоги, що ставляться до суддів;

• порядок призначення та обрання суддів;

• гарантії незалежності суддів;

• питання кваліфікації та дисциплінарної відповідальності суддів;

• суддівське самоврядування, завдання, організаційні форми, повноваження;

- забезпечення діяльності судів, державна судова адміністрація, її завдання, повноваження, структура;

- судова реформа в Україні;

• забезпечення діяльності судів;

• місце в судовій системі місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів, Верховного Суду України, Конституційного Суду України, їх склад, повноваження, структура.

Система навчальної дисципліни «Судоустрій України» складається з двох частин: загальної, в рамках якої розглядаються загальні питання, що стосуються всього курсу, і особливої, в рамках якої розглядається кожна ланка судової системи окремо.

Загальна частина

1. Предмет, система і основні поняття навчальної дисципліни «Судоустрій України».

2. Правосуддя. Засади організації і діяльності судів.

3. Сучасна система судів в Україні.

4. Статус суддів України.

5. Система забезпечення судів.

Особлива частина

6. Місцеві суди.

7. Апеляційні суди.

8. Вищі спеціалізовані суди.

9. Верховний Суд України.

10. Конституційний Суд України.

Методи вивчення навчальної дисципліни.

Метод — це прийом теоретичного дослідження або практичного здійснення будь-чого, який випливає із знання закономірностей розвитку об'єктивної дійсності і досліджуваного предмета, явища, процесу; шлях, спосіб досягнення певних результатів у пізнанні і практиці; система правил і прийомів підходу до вивчення явищ та закономірностей природи, суспільства і мислення.

Основним методом вивчення дисципліни є метод діалектики.

Діалектика — це загальнонауковий метод пізнання, який розробляється філософією. У юридичній науці він визначає загальні напрями і підходи до вивчення державно-правових явищ, озброює юристів-науковців принципами та категоріями наукового пізнання. Завдяки цьому методу розглядаються в діалектичному зв’язку з такими суспільними явищами, як правосвідомість, злочинність, законність та ін. Крім загального діалектичного методу вивчення цієї дисципліни застосовуються й інші методи. Зокрема, формально-юридичний, конкретно-соціологічний, метод порівняльного аналізу, системний підхід та деякі інші.

Навчальна дисципліна «Судоустрій України» тісно пов’язана з іншими юридичними дисциплінами:

1) теорією держави, яка визначає місце судів у механізмі держави, а також розглядає судову владу у контексті державної влади;

2) конституційним правом України, в межах якого вивчають устрій державної влади в Україні та організацію судової влади як її складову, а також розглядають засади здійснення судочинства;

3) процесуальними дисциплінами (цивільне процесуальне право України, кримінальне процесуальне право України, адміністративне процесуальне право України, господарське процесуальне право України), в межах яких вивчають питання розмежування предмету судової юрисдикції, порядок діяльності судів при розгляді і вирішенні ними цивільних, кримінальних, адміністративних та господарських справ.

Основні категорії судоустрою

1. Суд.

Поняття «суд» є одним з основних як у науці судоустрою, так і в судоустрійному законодавстві. Між тим воно має декілька значень, тому що зміст його обумовлений тим, застосовується це поняття в тій чи іншій галузі права (законодавства) чи на побутовому рівні. Але й при застосуванні в галузях права зміст цього поняття іноді можливо визначити лише у контексті.

Так, в загальній теорії права та у конституційному праві термін «суд» являє собою переважно узагальнене поняття органу, наділеного повноваженням щодо реалізації одного з видів державної влади — судової. Тобто, у цьому значенні суд перш за все є органом судової влади без уточнення — який, де, з якою компетенцією тощо.

У другому значенні суд — це конкретна судова установа, що має додаткові характеристики, які уточнюють та індивідуалізують його, а також визначають його територіальну та предметну юрисдикцію (районний — міський, загальний — спеціалізований, місцевий — апеляційний).

У третьому значенні поняття «суд» є ідентичним процесуальному поняттю «судове засідання», тобто процесуальній формі здійснення правосуддя у судових стадіях і судових провадженнях.

Четверте значення слова «суд» щільно пов’язане з особами, які судять, тобто суддями, незалежно від їх кількісного складу. І суддя, що постановляє вирок чи рішення одноособово, і суд у складі декількох суддів чи у складі суддів і народних засідателів — всі вони діють як суд.

Вказані значення поняття «суд» не вичерпують всього різноманіття змісту цього слова, але дозволяють при вивченні навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів» розглянути основні ознаки названої категорії і її функціональне призначення в законодавстві про судоустрій.