2. Особливості дихальних систем о.Стрельнікової і в.Бутейка

Дихальна гімнастика Стрельнікової. ЇЇ часто називають парадоксальною. В її основі 2 основні вправи:

1) нахил вперед і одночасно різкий і короткий вдих;

2) зведення зігнутих в ліктях рук поставлених перед грудьми на рівні плечей і одночасно короткий активний вдих.

Чому вона називається парадоксальною? Традиційно ми рухами ніби допомагаємо диханню. У цій гімнастиці при стисканні грудної клітки потрібно робити вдих, а не видих. При цьому м’язи рук та тулуба не допомагають дихальним м’язам , тому вони працюють з новим більшим навантаженням.

Стрельнікова не займається лікуванням. Вона лише навчає людей правильно виконувати вправи своєї гімнастики. Їх виконання дозволяє людині зміцнювати організм. Однак, ця гімнастика потребує від людини впертості і наполегливості. Пропонується виконувати лише 8 вправ.

На думку фахівців, звичайні дихальні вправи – це дихання в сприятливих умовах, а гімнастика О.Стрельнікової – це дихальна гімнастика з “тягарем”.

Сам автор вважає, що ЧСС під час виконання вправ не повинно перевищувати 100 ударів на хвилину, а саме заняття, незважаючи на одноманітність – 1000 повторень за одне заняття, повинно приносити радість і задоволення, тоді буде спостерігатися оздоровчий ефект.

Дихальні вправи за системою В.Бутейка або “спірокультура Бутейка”.

Сутність цієї системи полягає в ліквідації навичок глибокого дихання. Бутейко доводить, що глибоке дихання порушує кисневе голодування, призводить до виведення з організму корисних солей (натрію, калію, магнію, кальцію, фосфору). Глибоке дихання порушує діяльність нирок, печінки та інших органів.

Для одужання Бутейко запропонував використовувати вольове зменшення дихання самою людиною для накопичення вуглекислого газу в організмі.

Для контролю дихання використовується максимальна пауза (МП) на видиху до появи неприємних відчуттів, що примушує зробити вдих. МП – вимірюється 1 раз вдень і визначається кількість вуглекислого газу в альвеолярному повітрі: чим більша МП, тим вищий вміст газу.

Коли МП досягне норми – 60с, всі основні симптоми хвороби щезнуть При подальшому зменшенні дихання стан значно покращується. При МП – 180 с – людина зовсім здорова. Щоденно (30-40 хв.) проводиться тренування дихання із замірами МП через кожні 5-10 хв.

3. Особливості методики навчання і організації занять за системою індійської йоги

В цілому світі за останні роки спостерігається великий інтерес до різних нетрадиційних систем в тому числі і до індійської йоги, вчення якої приваблює людей різного віку і різних професій.

Йога – в перекладі з санскриту означає “підкорення” і розуміється власне як підкорення свідомості людини, всіх її фізичних і духовних сил. Це добре опрацьована система для розвитку тіла і психіки, досягнення гармонії між людиною і оточуючим її світом. Древні індійські рукописи повідомляють, що засновником йоги, як визначної системи, був мудрець Патанджалі, який проживав у 2-3 віках до н.е.

В Індії оздоровча система йога введена у ранг державної політики, вона включена як обов’язковий предмет в програму вищих закладів освіти, а з1971-1972 н.р. використовується у всіх школах поряд із звичайною гімнастикою.

Слід зауважити, що йога – це не набір вправ, якими можна займатися як-небудь, а добре розроблена система для досягнення гармонії між людиною та оточуючим її світом.

Комплекс йоги може бути універсальним, але підхід завжди індивідуальний. Головна мета йоги – досягнення гармонії, відчуття здоров’я. Потрібно зауважити, що йога не обмежується лише фізичними вправами. Складовою частиною в неї входять питання харчування і режиму дня, специфічні методи психорегуляції, самоаналізу.

В практиці використовується поетапний підхід у навчанні йоги.

Патанджалі створив 8-ми ступеневий шлях розвитку. В системі Патанджалі відображені всі основні аспекти йоги: 1 і 2 ступені складають крія-йогу; 3 і 4 - хатха-йогу; 5 - 8 ступені – раджа-йогу.

Йогівські вправи не тільки розвивають тіло, але й розширяють ментальні здібності людини. Крім того, йоги вчаться володіти м’язами свого організму.