2. Епікриз.

2.1. Коротке визначення хвороби.

Сальмонельоз (паратиф) Salmonellosis suum - це група інфекційних хвороб, переважно молодняку сільськогосподарських тварин усіх видів і людини, що характеризується при гострому перебігу лихоманкою, діареєю, явищами септицемії, токсикозу і ураженням кишечника, а при хронічному - пневмонією та дегенеративними змінами в тонкому і товстому кишечнику.

2.2. Епізоотична характеристика.

Основним джерелом інфекції є хворі і перехворіли тварини-бактеріоносії та їх екскременти. Особливу небезпеку становлять підсисні свиноматки - носії сальмонельозних бактерій. Хвороба виникає в гніздах таких свиноматок і поширюється на інші гнізда. Відзначено випадки всередині маточного зараження поросят. Зараження відбувається через корми, воду, молоко і обрат, отримані від тварин, хворих на мастит сальмонельозної етіології. Маточне поголів'я може заражатися при поїданні гризунів хворих або померлих внаслідок сальмонельозу. Для людини і домашніх тварин джерелом інфекції може бути м'ясо та м'ясні конфіскати від тварин сальмонелоносіїв.

3. Етіологія і патогенез.

Сальмонели, потрапивши в кишечник з кормом і водою, розмножуються в тонкому кишечнику, заселяють товстий, проникають в солітарні фолікули і пеєрові бляшки, а також мезентеральні лімфатичні вузли, з яких потрапляють у кров. Захворювання в таких випадках протікає по типу септицемії. Якщо організм тварини володіє достатньою резистентністю, то під впливом захисних факторів (фагоцити, антитіла та інші) частина збудників гине в крові. В організмі виробляється імунітет.

Якщо ж резистентність організму слабка, то збудник розмножується, і мікробні клітини частково руйнуються з звільненням ендотоксину. У місцях розмноження розвивається запалення (слизова кишечника, жовчний міхур, печінка), а ендотоксин обумовлює ексудативні процеси та діапедез з подальшою появою рясних геморагій на серозних і слизових оболонках, і призводить до некрозу клітин печінки, селезінки і нирок. Можливі ураження легень, суглобів, головного мозку, матки і плода. Загибель тварини настає від обезводнення, численних крововиливів, інтоксикації та сепсису.

3. Діагноз та диференційна діагностика.

Діагностика. У всіх випадках остаточний діагноз встановлюють на підставі лабораторних досліджень з урахуванням епізоотологічних, клінічних та патологоанатомічних даних. У лабораторію надсилають нерозкритий труп або шматочки паренхіматозних органів у 30%-му розчині стерильного гліцерину.

Диференційний діагноз. Сальмонельоз поросят слід в першу чергу диференціювати від дизентерії, потрібно мати на увазі колібактеріоз і чуму.

При дизентерії ціаноз відсутній, з появою проносу температура підвищена на початку хвороби, знижується. На відміну від сальмонельозу протікає тільки гостро. У полеглих від дизентерії поросят селезінка не збільшена, немає казеїнозно - некротичних виразок в кишечнику, лімфовузлах, брижі і легенях.

Колібактеріозом хворіють поросята в перші 3-5 днів життя, а на сальмонельоз - у більш старшому віці. На відміну від колібактеріозу сальмонельоз завжди супроводжується високою температурою тіла.

Чума відрізняється швидким поширенням всередині господарства і за його межами серед свиней різного віку. Пронос з'являється лише після ускладнення сальмонельозом.