- •Тема 6. Організація виробничого процесу у просторі
- •1. Питання:
- •1. Просторові зв’язки у виробничому процесі
- •2. Технологічне планування обладнання;
- •3. Виробнича структура та її види.
- •2. План семінарського заняття
- •3. Термінологічний словник
- •4. Навчальні завдання Теми рефератів
- •5. Завдання для перевірки знань Тести
- •Адміністративно відокремлену частину підприємства, в якій виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації, називають:
- •За яким критерієм розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничі структури:
- •Які функції виконують допоміжні цехи на підприємстві:
- •6. Практичні завдання
- •3.7. Організація виробничого процесу в часі
- •3.7.1. Методичні поради до вивчення теми
- •Час виробництва включає тривалість виконання технологічних, допоміжних (підготовчо-завершальних, транспортно-складських, контрольних) та природних операцій.
- •3.7.2. План семінарського заняття
- •Виробничий цикл і його структура.
- •Л ітература [2, 8, 9, 10, 11, 14, 16, 20].
- •3.7.3. Термінологічний словник
- •3.7.4. Навчальні завдання
- •3.7.5. Питання для дискусії
- •3.7.6. Завдання для перевірки знань
- •3.7.7. Практичні завдання Приклади розв’язання типових задач
- •Розв’язок
Тема 6. Організація виробничого процесу у просторі
Мета теми: розкрити практичну значущість нормування праці для управління виробничими і соціальними процесами на підприємстві.
1. Питання:
просторові зв’язки у виробничому процесі;
технологічне планування обладнання;
виробнича структура та її види.
1. Просторові зв’язки у виробничому процесі
Починати вивчення теми треба зі з’ясування зв’язків просторово відокремлених структурних елементів та підсистем виробничої системи, які мають функціональну спеціалізацію та здійснюють окремі частини й стадії сукупного виробничого процесу з виготовлення складної продукції.
Склад елементів та підсистем виробничої системи визначається технологією виготовлення кінцевої продукції, яка забезпечує максимальне здійснення основних структуроутворюючих зв’язків: взаємодії, функціонування, синергізму [2, розд. 6].
Для створення оптимальної структури виробничої системи спочатку досліджуються функціональні й синергійні зв’язки взаємодії елементів як у межах системи (підсистем), так і з зовнішнім середовищем.
Відомо, що виробничий процес реалізується завдяки виконанню впорядкованої сукупності операцій на відповідних технологічно пов’язаних видах устаткування, яке групується у виробничі осередки та ланки. Така взаємодія характеризує функціональні зв’язки елементів, які утворюють технологічну структуру виробничої системи.
Рівень функціональних зв’язків елементу (підрозділу) характеризується коефіцієнтом замкненості на функціональний вихід виробничої системи або на вхід — коефіцієнтом орієнтації (замкненості) його на споживання внутрішніх ресурсів. Ступінь функціональної замкненості структури виробничої системи в цілому характеризується середньоваговим коефіцієнтом [2; 14].
Функціональна замкненість виробничої системи буде найбільшою, якщо вона зосередить максимальну кількість операцій сукупного процесу.
Синергійні зв’язки характеризують ступінь економічно доцільної сумісності будь-якого елементу (підрозділу) з іншими та системою в цілому. Показником економічної сумісності структурних елементів є коефіцієнт синергійної замкненості системи. Він показує доцільну кількість об’єднання основних і допоміжних (обслуговуючих) елементів (підрозділів) в одну виробничу систему (підприємство).
Таким чином, склад виробничої системи, її структура формуються з елементів, які мають функціональні та синергійні зв’язки взаємодії, безпосередньо беруть участь у виробничому процесі та у формуванні системного ефекту, забезпечуючи функціонування цілісної системи в оптимальних параметрах.
Разом із тим треба звернути увагу на роль і значення просторових зв’язків для забезпечення ефективності функціонування елементів та системи в цілому. Критеріями просторових зв’язків є максимальний рівень прямоточності, пропорційності, безперервності та спеціалізації сукупного виробничого процесу і його окремих операцій.
Просторові зв’язки оптимально реалізуються в поточному виробництві, де взаємне розташування спеціалізованих елементів (верстатів, робочих місць, підрозділів) на певній площі відповідає вимогам максимального скорочення переміщень предметів праці, робочої сили, забезпечення сприятливих умов праці, безперебійності процесів, мінімізації площі їх реалізації.