- •Міністерство освіти і науки України ХарківськИй національнИй університет міського Господарства імені о. М. Бекетова
- •Конспект лекцій з дисципліни «соціально-економічні технології бізнесу»
- •6.030601 Менеджмент»)
- •Тема 1. Змістовні компоненти соціальнО-економічних технологій
- •Тема 2. Соціально-економічні технології у контексті соціальної відповідальності бізнесу
- •Тема 3. Моделі соціальної відповідальності бізнесу
- •Тема 4. Класифікація концепцій соціальної відповідальності
- •Тема 5. Сфери реалізації соціально-економічних технологій бізнесу
- •1. Споживачі
- •2. Права людини
- •3. Трудові відносини
- •4. Соціальні інвестиції
- •5. Залучення і розвиток територіальної громади
- •6. Навколишнє середовище
- •7. Корпоративне управління
- •Тема 6. Переваги соціально відповідального бізнесу
- •Тема 7. Систематизація зв'язкІв стейкхоЛдерів
- •Список літератури
- •Список використанИх джерел
- •«Соціальні технології»
6. Навколишнє середовище
Незалежно від характеру діяльності або розташування, бізнес впливає на навколишнє середовище, що є результатом використання ресурсів, викидів забруднень або продукування відходів.
Ключовим пріоритетом соціально відповідального бізнесу на разі є зменшення негативного впливу від функціонування шляхом впровадження прогресивних технологій, модернізації устаткування, скорочення обсягів відходів і викидів, а також створення безпечних умов праці на робочих місцях з урахуванням вимог чинного законодавства в області охорони праці й охорони навколишнього природного середовища.
Актуальним на разі є «триєдиний підхід» (triple-bottom line approach), який включає економічні, соціальні й екологічні аспекти рішень і дій, оскільки сьогодення все більше загострює екологічні питання. Це зумовлене вичерпанням природних ресурсів, забрудненням природного середовища, руйнуванням цілісних екосистем і, як наслідок, кліматичними змінами. Отже, екологічна відповідальність кожного окремого закладу є передумовою виживання і добробуту людства в цілому.
Однією з основних сфер, в яких природоохоронна діяльність може бути найбільш помітною є запобігання забрудненню, тобто не тільки дотримання, але і постійне перевищення екологічних стандартів, в т. ч. зменшення викидів в атмосферу, воду, обсягів продукування твердих або рідких відходів; забруднення землі і ґрунтів, використання і розміщення токсичних і шкідливих хімікатів тощо.
У цьому контексті соціально-економічні технології спрямовані на:
визначення джерел забруднення і відходів, пов'язаних з діяльністю, продуктами, послугами;
вимірювання, реєстрування й інформування громадськості щодо значних джерел забруднення;
розроблювання і оприлюднення програми, прийнятної для бізнесу, заінтересованих осіб і їх груп, орієнтовану на зменшення існуючих викидів, інформування громадськості про результати її реалізації;
ініціювання системного діалогу із специфічними групами заінтересованих осіб, зокрема науковими і аналітичними установами, направленого на інформування щодо зменшення рівня забруднення.
Відносно новим компонентом природоохоронної діяльності бізнесу є політика споживання ресурсів. Цей аспект пов'язаний з погіршенням на планеті клімату і зменшенням запасів непоновлюваних ресурсів, таких як залізняк, природний газ, нафта тощо. Отже, сьогоденне споживання ресурсів повинне відповідати меншому або рівнозначному рівню природного відтворення. Використання непоновлюваних ресурсів доцільне в менших обсягах, ніж тих, які можуть забезпечити поновлювальні ресурси, такі як енергія води, сонця, вітру, геотермальних джерел тощо. Використовуючи інноваційні підходи, бізнес може об'єднувати власне енергоспоживання з такими видами активності, як енерго-, ресурсоефективність, що призведе до екологізації діяльності і, як наслідок, до виникнення і розповсюдження лояльніших до навколишнього середовища видів продукції і послуг.
У цьому контексті соціально-економічні технології спрямовані на:
закріплення відповідних принципів в області охорони атмосферного повітря, збереження біологічної різноманітності, управління і захисту водних і земельних ресурсів, охорони надр і управління відходами у відповідних програмних стратегічних документах;
аналізування джерел ресурсів і енергії, необхідних для безперебійної діяльності;
вимір денного (місячного, квартального, річного) обсягу ресурсів, і споживаної енергії, розроблювання комплексноо плану ресурсо- і енергозбережних заходів;
зменшення продукування відходів від діяльності за умови доцільності повторного використовування сировини або матеріалів;
упровадження альтернативних видів використання енергії з акцентом на поновлювану енергію (по можливості та доцільності).
