5.2.2. Активізація пізнавальної діяльності на семінарських та практичних заняттях

Однією з важливих форм самостійної навчальної роботи студентів є підготовка до лабораторних, практичних і семінарських занять. На цих заняттях особлива увага звертається на формування в них логічного мислення, правильності побудови виступів, міркування, відповідного підбору найбільш важливих фактів до аналізу та узагальнення, здобуття навичок наукової дискусії. Обговорення на семінарському занятті рефератів може стати ще одним додатковим засобом вивчення основних питань теми, якщо будуть виконані деякі умови. Наприклад, заслуховування рефератів не повинно звільняти студентів від самостійного ознайомлення їх з питаннями, що вивчаються. У цьому вападку реферат можна присвячувати не основним питанням теми, яка вивчається, а додатковим питанням, пов’язаним із цією або близькою до неї темою. Якшо питання, висвітлені в рефератах, становлять певний інтерес, то студенти їх зможуть опанувати, вислухавши повідомлення доповідачів. Можливо, що викладачеві ще до семінарського заняття слід пересвідчитися в готовності “доповідачів”, чи добре вони розуміють матеріал проблеми, можуть вільно доповісти це питання і дати відповіді на запитання своїх колег.

Практичні заняття орієнтовно можуть мати таку структуру: 10-хвилинна контрольна робота за матеріалом попереднього заняття; теоретичний вступ і розв’язування типових задач з теми заняття (з коригуванням навчальної карти і складанням довідкової таблиці); самостійна робота студентів; видача домашнього завдання і методичних вказівок для підготовки чергового завдання.

Задачі для самостійного розв’язування на занятті можуть складатися у двох-трьох варіантах і відрізнятися складністю і кількістю.

Методичні рекомендації та вказівки видаються студентові на весь період вивчення теми, тому студент наперед знає програму занять та їх мету. Детальний виклад у методичній розробці розв’язання типових задач дозволяє провести їх навчальний розбір. Час тут економиться ще й тим, що в розробці наведені питання для самопідготовки до нього. Нарешті, якщо студент не встиг розв’язати задачі в аудиторії, він може виконати це завдання вдома.

Однією з важливих форм самостійної роботи студентів є підготовка до семінарських занять та їхньої активної участі в обговоренні поставлених проблем. На семінарі необхідно навчати студентів теоретично правильно і логічно будувати свої думки, узагальнювати факти, самостійно й обмірковано викладати вивчений матеріал, формувати навички наукової дискусії.

На семінарських і практичних заняттях студентові потрібно навчитися самому організовувати свою діяльність як на рівні переконань, знань, так і на рівні практичних умінь. Це сприяє вихованню самостійності суджень, розвитку інтересу до оволодіння знаннями, які необхідні майбутньому фахівцеві, формуванню його активної життєвої позиції. При цьому студентові необхідно допомогти у формуванні в нього відповідних поглядів, підходів, алгоритмів мислення в ситуаціях, коли доводиться приймати рішення щодо цілей і завдань діяльності; запропонувати методи діагностики певних умінь і навчити ними користуватися; підказати, як правильно підійти до вибору методів і визначення критеріїв їх ефективності і т.д. Ясно, що тут у студентів виникне чимало проблемних, а може й критичних ситуацій, для розв’язання яких потрібна буде кваліфікована допомога викладача. Це питання можна передбачити, визначивши найзагальніше для всіх і розробивши систему спільної діяльності на заняттях.

Отже, на практичних, семінарських, лабораторних заняттях повинна вибудуватися певна програма діяльності з комплексного оволодіння темою, яка визначить і напрям подальшої самостійної роботи. Найдійовішими стимулами тут можуть виступати бажання вивчити себе, інтерес до результатів, апробація теоретичних підходів і власної програми діяльності, перевірка власних здібностей, об'єктивність самооцінки в зіставленні з оцінкою викладача.

Практика показує, що обговорення на двогодинному семінарі одного-двох рефератів може стати корисним додатковим засобом вивчення основних питань за умови, коли, по-перше, заслуховування рефератів не звільняє студентів від самостійного вивчення питань, які розглядаються, а, по-друге, ще до початку семінару викладач повинен упевнитися в тому, що студент, який готував реферат, добре розібрався у проблемі і може не лише доповісти, а й дати відповіді на запитання своїх товаришів. Важливо, щоб розв’язуванням задач і виконанням вправ на семінарі займався кожний студент, кількість завдань не повинна перевищувати можливості їх виконання студентами як у часі, так і за складністю. Активна участь студентів в обговоренні питань семінарських занять допомагає формувати вміння мислити, зіставляти, формує культуру усного виступу, необхідну вчителеві.

Важливе місце у вирішенні завдань підготовки творчого фахівця посідають лабораторні та практичні заняття, особливо за наявності в них елементів наукових досліджень. Основою лабораторних робіт можуть бути, наприклад, дослідження нових фізичних, хімічних явищ, властивостей матеріалів, розробка сучасної техніки і технології на основі нових або вдосконалення існуючих вузлів, властивостей матеріалів і т.п. Практикуми, в яких поєднуються навчальні цілі й наукові дослідження, мають на меті навчити студента самостійно досліджувати ті чи інші явища, планувати й здійснювати відповідний експеримент, обробляти отримані дані, ставити нові завдання щодо подальшого розвитку наукової ідеї та вдосконалення сфери практичного життя.

Якщо завдання, які поставлені перед студентом при виконанні ним лабораторно-практичних робіт, несуть елемент творчості, то хід виконання таких робіт дозволяє студентові не лише ближче пізнати процес наукового пошуку, а й глибше зрозуміти суть явищ, які вивчаються, творчо підійти до засвоєння теоретичного матеріалу, допомагає зробити знання теорії міцнішими, знайти їх практичне використання. Такий підхід дає змогу забезпечити кращу підготовку фахівця до майбутньої роботи, сприяє ефективнішому формуванню вмінь і навичок практичної діяльності у майбутнього вчителя, розвиткові його творчих здібностей.

Дуже важливими при вирішенні завдання формування творчої особистості є підбір і структурування відповідних лекційних, лабораторних, практичних, семінарських занять і практикумів з елементами науково-дослідної роботи, достатній рівень індивідуалізації завдань при підготовці і постановці, а не лише відтворення вже розроблених лабораторних робіт, дослідів чи демонстрацій.

Традиційно студенти виконують лабораторні роботи після вивчення ними відповідних теоретичних курсів та подальшого ознайомлення з методичними вказівками чи інструкціями. В останніх, як правило, студентові дається необхідне – від теоретичних основ до повної послідовності всіх етапів чи операцій, які необхідні для виконання роботи (складання схеми, вимірювання, розрахунки, висновки і т.д.).

При виконанні роботи студент робить у свій зошит виписки з інструкції, розрахунки і т.п. Це все робиться переважно для полегшення здійснення викладачем контрольної функції. Як свідчить досвід, у більшості випадків за такої методики виконання лабораторних робіт студент задовольняється опрацюванням інструкції, часом механічно переписуючи її повністю (особливо це характерно для студентів заочної форми навчання). Щодо самостійної пізнавальної діяльності, то тут існують лише окремі її елементи.

Щоб піднести самостійну пізнавальну діяльність на вищий щабель, можна рекомендувати виконати частину лабораторних робіт без використання методичних вказівок чи інструкцій. Нехай навіть ці роботи будуть менш важкими в методичному плані, проте користі для студента буде більше після її виконання, ніж у традиційному варіанті. Для цього слід поставити перед студентом завдання (назву лабораторної роботи, термін виконання) та рекомендувати список необхідної літератури. Це дає можливість студентові навчитися самостійно виконувати, а не відтворювати заготовлене для нього раніше викладачем. До цього, звичайно, студент повинен бути підготовленим, виконавши певну частину робіт за традиційною системою.