Висновки до розділу 3

Підписавши Болонську декларацію, Україна тим самим приєдналась до процесу інтеграції в єдиний європейський освітній простір і взяла на себе зобов’язання щодо істотної перебудови системи вищої професійної освіти. Одним з ключових компонентів такої перебудови має стати перехід до використання залікових одиниць (кредитів) у навчальному процесі. При цьому для повного вирішення проблеми забезпечення академічної мобільності студентів (як в межах одного ВНЗ, так і міжвузівської) необхідно вдосконалити навчальні плани і програми так, щоб вони були достатньо гнучкими й разом з тим забезпечували повноту і якість знань при різних траєкторіях навчання. Отже, невідкладним, на наш погляд, є формування державних освітніх стандартів нового покоління на основі кредитно-модульної системи.

Можливо, в майбутньому, слід узгодити зміст навчальних дисциплін із спорідненими освітніми програмами провідних зарубіжних навчальних закладів та прийнятими в Європі кваліфікаційними вимогами. Це дасть змогу суттєво підвищити академічну міжвузівську мобільність всередині споріднених груп освітніх програм (звичайно, за умови значного співпадіння змісту кредитів дисциплін, які вивчаються).

У формуванні та розвитку професіонала значну роль відіграє система забезпечення неперервної освіти. Неперервну освіту можна розглядати як систему, яка дає можливість задоволення інтелектувальних, громадсько-політичних, професійних, етичних і естетичних проблем людини, як принцип, який пронизує й об’єднує всю систему освіти, всі канали виховного впливу. В умовах науково-технічного і соціального прогресу, численності та відповідної структури освітньої системи в становленні неперервної освіти ще більше зростає роль загальноосвітньої школи. Саме тут повинні сформуватися перші вміння, перші бажання і смак до знань. Наступні інституції (ВНЗ, курси підвищення кваліфікації, курси за інтересами, набуття другої професії, самоосвіта і т.п.) мають функціонувати на базі тих знань, умінь та навичок, які сформовані на попередніх етапах. Вищу освіту ми повинні розглядати як одну з важливих складових системи неперервної освіти.

Для реалізації неперервної освіти необхідними є бажання, відповідні для цього процесу можливості та вміння вчитися. Особливе місце посідає вміння самостійно навчатись. Це вміння потрібне всім: учням, студентам, спеціалістам різного профілю і кваліфікації. Проте до ВНЗ здебільшого вступають абітурієнти, які, як правило, не вміють слухати і записувати лекцію, відшукувати необхідну літературу, аналізувати, знаходити в ній найважливіше, чітко й лаконічно конспектувати, використовувати найбільш ефективні методи запам’ятовування, не володіють правилами логічного мислення і т.п.

Отже, формування потреб і вміння постійно підвищувати свій рівень освіти є одним з найважливіших завдань сучасної школи. В учнів необхідно виробити навички самостійної навчальної роботи як передумови, яка дає змогу продовження освіти, а в подальшому – поєднання трудової діяльності з самоосвітою. Останній чинник є найбільш вагомим у професійному становленні, підвищенні кваліфікації та перекваліфікації.

Поки що ж самостійна пізнавальна діяльність частіше за все відіграє роль несуттєвого доповнення у структурі навчальної діяльності і ставлення до неї з боку керівників та організаторів навчально-виховного процесу здебільшого недбале і формальне; вільно тлумачаться суть, форми, методи та її основне призначення.

У сучасних умовах виникла необхідність переосмислення самостійної пізнавальної діяльності, основ її організації на практиці в умовах розвитку глобалізаційних процесів та інформатизації суспільства.

Розділ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ