- •1.1. Сутність поняття «організація»
- •1.2. Функції організації
- •2.1. Особливості виробничих систем
- •2.2. Принципи організації виробничих систем
- •2.3. Принципи розвитку виробничих систем
- •3.1. Виробнича структура підприємства
- •3.2. Виробничий процес
- •3.3. Організаційні типи виробництва
- •3.5. Організація партійного виробництва
- •3.6. Організація одиничного виробництва
- •3.7 Оперативна підготовка виробництва
- •3.8. Організація оперативно-виробничого планування
- •3.9. Диспетчерування та оперативне розпорядництво
- •3.10. Організація технічного контролю
- •4.1. Склад робіт
- •4.2. Конструкторська підготовка виробництва
- •4.4. Планування технічної підготовки виробництва
- •4.5. Освоєння нових видів продукції
- •4.6. Науково-дослідна
- •4.7. План організаційно-технічних заходів
- •5.1. Вимоги і завдання
- •5.2. Інструментальне господарство
- •5.3. Ремонтне господарство
- •5.4. Енергетичне господарство
- •5.5. Транспортне господарство
- •6.1. Сутність, класифікація та кодування нововведень та інновацій
- •6.2. Організація нддкр
- •6.3. Аналіз та прогнозування організаційно-технічного рівня виробництва
- •6.4. Формування портфелів нововведень та інновацій
- •6.5. Організаційно-технологічна підготовка виробництва
- •Класифікація технологій
- •6.6. Ефективність інноваційної діяльності
- •7.1. Принципи раціоналізації процесів
- •7.2. Сутність організації виробничого процесу
- •Сутність окремих понять, що входять у структуру системного поняття
- •«Виробничий процес»
- •7.3. Характеристика типів організації виробництва
- •7.4. Форми організації виробництва
- •7.4.3. Комбінування виробництва
- •7.5. Особливості організації основного виробництва в машинобудуванні
- •8.1. Організація матеріально-технічного забезпечення виробництва
- •8.2. Організація енергетичного господарства
- •8.3. Організація інструментального господарства
- •8.4. Організація ремонтного господарства
- •8.5. Організація транспортного і складського господарства
- •8.6. Організація й обслуговування робочих місць
- •9.2. Вітчизняний досвід керування якістю продукції
- •9.3. Закордонний досвід керування якістю продукції
- •9.3.2. Японія
- •9.4. Аналіз концепції загального керування якістю. Система забезпечення кон ку рентосп роможності
- •9.5. Міжнародна система якості: стандарти ісо серії 9000
- •9.6. Інструменти підвищення якості продукції
- •9.7. Організація контролю якості продукції
- •9.8. Сертифікація продукції і систем якості
- •10.1. Функції і структура
- •10.2. Сегментація ринку
- •10.3. Організація реклами товару
- •10.4. Організація і стимулювання збуту товару
- •10.5. Аналіз ефективності маркетингу
- •11.1. Поняття банкрутства. Суб'єкти банкрутства
- •11.2. Аспекти формування механізму банкрутства в Україні
- •11.3. Банкрутство підприємств: підстави та наслідки
- •11.4. Розробка проекту фінансового оздоровлення підприємств
- •11.5. Проблеми механізму банкрутства та шляхи їх вирішення
- •12.1. Сутність та сучасні
- •12.2. Методи та критерії вибору планів
- •12.3 Системний підхід
- •13.1. Система планів підприємства
- •13.2. Інформаційна
- •13.3. Організаційні форми планування
- •14.1. Зміст та основні завдання виробничої програми підприємства
- •14.2. Формування та методика розрахунку показників плану виробництва
- •14.3. Оптимізація та календарний розподіл виробничої програми
- •15.1. Виробнича потужність підприємства і фактори, які її визначають
- •15.2 Методика обчислення виробничої потужності
- •15.3. Динаміка виробничої потужності та ліквідація диспропорцій виробничих потужностей підрозділів підприємства
- •16.1. Зміст та основні завдання плану
- •16.2 Планування потреби в сировині і матеріальних ресурсах
- •16.3. Запаси, їх види та регулювання
- •17.1. Потреба підприємства у трудових ресурсах, основи її планування
- •17.3. Оплата праці. Показники плану, методика обчислення фондів оплати праці за різних систем та форм оплати праці
- •17.4. Матеріальне стимулювання працівників підприємства
- •18.1. Роль та склад допоміжних виробництв і обслуговуючих господарств
- •18.3. Планування ремонтного обслуговування виробництва
- •19.1. Складання плану збуту, його зміст та призначення
- •19.2. Планування реклами та комунікаційна політика у здійсненні планів збуту продукції
- •20.1. Змісті плану
- •20.2. Калькулювання собівартості продукції і кошторис витрат на виробництво
- •20.3. Планування зниження собівартості продукції
- •21.1. Зміст і завдання фінансового плану
- •21.3. Планування прибутковості підприємства
- •22.1. Формування планів
- •23.1. Завдання та зміст плану організаційного і технічного розвитку підприємства. Система показників плану, методика їх розрахунку
- •24.1. Бізнес-план, його призначення та зміст
- •25.3. Оперативно-календарне планування у масовому виробництві
- •26.3. Планування
25.3. Оперативно-календарне планування у масовому виробництві
Великі обсяги виробництва продукції при обмеженій номенклатурі окремих виробів, стабільні, чітко повторювані процеси масового виробництва дозволяють застосовувати подеталь-ну систему оперативно-календарного планування. При цьому за об'єкт планування приймаються окремі деталі, складальні одиниці та певні вироби. Високий рівень ритмічності виробництва може бути досягнутий у процесі підготовки виробництва шляхом детального розрахунку календарно-планових нормативів: такту і ритму поточних ліній; кількості робочих місць по операціях та їх завантаження; нормативних графіків і рівнів незавершеного виробництва. Розрахунок більшості цих нормативів детально розглядається при організації масового виробництва. Що ж до рівня незавершеного виробництва, то його розрахунок проводиться на основі суми запасів, види яких наведені в табл. 25.1
515
На багатьох підприємствах, що мають стійку номенклатуру продукції, використовуються внутрішньозаводські умовні оптові ціни, які встановлюються на всі види продукції цехів основного виробництва. Внутрішньозаводська умовна оптова ціна включає цехову собівартість одиниці конкретного виду продукції і прибуток, який визначається пропорційно основній заробітній платі основних робітників.
Жоден з вартісних вимірників продукції не може забезпечити її «рівновигідність» для колективів підрозділів з точки зору затрат праці та заробітної плати на одиницю обсягу продукції, тому їх доцільно використовувати тільки при постійній номенклатурі продукції, яка випускається.
Плановий ФЗП цехів основного виробництва рекомендується визначати за стабільними нормативами залежно від обсягу продукції. У відповідності з конкретними виробничими умовами застосовують нормативи витрачання ФЗП: на натуральну одиницю продукції; на одиницю обсягу продукції або приросту ФЗП на 1 % приросту обсягу продукції. Економія ФЗП у порівнянні з плановим по нормативах за фактично випущену продукцію частково залишається у розпорядженні цеху. Формування ФЗП цехів за стабільними нормативами сприяє зацікавленості трудових колективів у виконанні планових завдань меншою кількістю працюючих. При відсутності затверджувальних нормативів ФЗП цехів планується диференційовано за категоріями працівників та видами виплат.
Також цехам планується перелік організаційно-технічних заходів загальнозаводського призначення, що підлягають впровадженню у плановому періоді. Зниження норм витрат ресурсів у результаті впровадження цих заходів враховується при плануванні продуктивності праці, фонду заробітної плати, собівартості продукції. Такий порядок планування ефективний у масовому й багатосерійному виробництві з обмеженою та відносно стабільною номенклатурою продукції, де вище якість нормативної бази. На підприємствах з великою та динамічною номенклатурою продукції доцільним в якості самостійних оціночних показників є використання економічних результатів впровадження запланованих заходів: умовне вивільнення працівників, зниження собівартості продукції тощо.
До складу затверджувальних та оціночних показників для цехів основного виробництва включаються: витрати на 1 грн товарної продукції; витрати на 1 нормо/год; собівартість продукції або прибуток. При наявності на підприємстві внутрішньозаводських умов-
521
них оптових цін можна використовувати як показник прибутку, так і показник собівартості, в інших випадках — показники собівартості продукції. В цехах масового й багатосерійного виробництва визначається собівартість конкретних виробів, у дрібносерійному й одиничному — собівартість 1 нормо/год, при цьому плануються тільки ті витрати, які включаються до цехової собівартості продукції. Продукція та послуги допоміжних цехів включаються як у планові, так і у фактичні витрати цехів-споживачів за планово-розрахунковими цінами. Фактична собівартість (прибуток) коригується на різницю сплачених та отриманих сум за госпрозрахунковими претензіями.
Цехам допоміжного виробництва до випуску планується номенклатура та обсяг продукції (робіт, послуг) на основі таких показників: ліміту чисельності працюючих; фонду заробітної плати; собівартості продукції; організаційно-технічних заходів загальнозаводського значення, що підлягають впровадженню; нормативів оборотних засобів.
Плани виробництва допоміжних цехів формуються на підставі балансів потреби підприємства в їх продукції (пара, гаряча вода, стисле повітря) та послугах (ремонт обладнання, транспортні перевезення тощо). Баланси розробляються з урахуванням постачання продукції та надання послуг стороннім організаціям, отримання їх з боку спеціалізованих інструментальних, ремонтних і транспортних підприємств. В цехах-споживачах під час розрахунку повинні використовуватися прогресивні норми витрат продукції і послуг допоміжного виробництва.
Для визначення складу затверджувальних ті оціночних показників допоміжних цехів відповідно до характеру та різноманітності виготовленої продукції та послуг, способу визначення обсягу та структури витрат на виробництво допоміжні цехи можна розділити на дві групи.
До першої групи відносять цехи, продукція яких має матеріально-речовий характер та може накопичуватися (інструментальні та модельні, цехи механізації та автоматизації, ремонтно-механічні цехи тощо). Дія задоволення потреб виробництва в продукції (роботах, послугах) зазначених цехів, при рівномірному використанні їх виробничих потужностей і трудових ресурсів у якості затверджувальних та оціночних показників, поряд з іншими показниками, які використовуються в основних цехах, встановлюється обсяг продукції й собівартість одиниці продукції.
До другої групи відносять цехи, що виробляють продукцію або послуги, споживання й виробництво яких відбувається одночасно (енергетичні, транспортні й аналогічні їм цехи). Для допо-
522
міжних цехів другої групи оціночним показником є своєчасність та якість обслуговування підрозділів-споживачів, а обсяг виробництва використовується як розрахунковий показник.
Для цехів основного й допоміжного виробництва, як правило, розробляються річні плани у квартальному розрізі. Оцінка виконання плану цехами проводиться за підсумками роботи за кожний місяць та наростаючим підсумком з початку року.
