3.1. Виробнича структура підприємства

Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи, або самостійні дільниці.

Цехом називається відособлена в адміністративно-господар­чому плані виробнича дільниця підприємства, що складається із декількох дільниць та спеціалізується на випуску певної продук­ції (заготівок, деталей, вузлів, виробів) або на виконанні однорід­них технологічних процесів (термічних, гальванічних, оздоблю­ваних і т. ін.).

Вирізняють такі види цехів:

Основні, у котрих здійснюється основний виробничий процес із випуску продукції, що розчленовується на три стадії— заготівель­ну, обробну та складально-оздоблювану. До основних цехів також належать цехи, що випускають продукти іншого призначення, ніж ті, на яких спеціалізується підприємство, але з того ж основного ма­теріалу (не з його відходів), та цехи, що випускають напівпродукти (наприклад, цех нормалей — гвинтів, шайб, гайок і т. д.).

Допоміжні, безпосередньо ті, що не беруть участі у виробни­цтві готової продукції, але забезпечують основним цехам безпе­ребійне виконання виробничого процесу: інструментальний, мо­дельний, ремонтно-механічний і т. п.

Обслуговуючі, що сприяють нормальній роботі основних та допоміжних цехів: транспортування та зберігання сировини, на­півфабрикатів, готової продукції, подача енергії і т. п.

Побічні (ширвжитку), що займаються переробкою відходів основного виробництва та виготовленням товарів народного споживання. Побічне виробництво може бути організовано і як самостійна галузь роботи підприємства, що виконує частину його основної виробничої програми (наприклад, виготовлення паркету з відходів та обрізків деревини).

32

Експериментальні, призначення яких — виготовлення дослід­них зразків виробів та виконання різних експериментальних робіт.

Виробнича структура цеху — це склад його дільниць та допо­міжно-обслуговуючих ланок, форма їх зв'язків, характер їх спе­ціалізації та кооперування за сумісним процесом виготовлення продукції.

Дільниця являє собою первинний виробничий підрозділ про­мислового підприємства. Початковим його елементом є робоче місце. Дільниці можуть входити до складу цехів або бути само­стійними структурними ланками. Підприємства, що мають без-цехову структуру, складаються тільки із самостійних дільниць.

Залежно від масштабів виробництва та характеру спеціалізації дільниця може мати різну назву: майстерня — це відносно вели­ка та слабо спеціалізована дільниця; відділення цеху — це велика дільниця або декілька функціонально пов'язаних дільниць; у по­точному виробництві вузько спеціалізовану дільницю називають лінією, у серійному — конвеєром.

Дільниця має оперативну та організаційну самостійність: отримує окреме виробниче завдання та виділяється в оператив­ному обліку; госпрозрахункова дільниця характеризується опера­тивно-плановою самостійністю. Керівництво дільницею здійснює майстер, старший майстер або начальник дільниці.

Виробничі дільниці (отже, і цехи) можуть бути організовані за технологічним або предметним принципом.

При технологічній спеціалізації кожна дільниця (цех) виконує технологічні операції певного виду. Дільниці у цеху сполучені між собою таким чином, що кожна наступна виконує доробку продукції, що отримується від попередньої. Номенклатура виро­бів— різноманітна, але з однорідним технологічним процесом. Через постійну зміну номенклатури виробів міняється і послідо­вність операцій, тому устаткування розташовується не за ходом технологічного процесу, а за групами однорідних агрегатів. Це призводить до збільшення часу на транспортування виробів, пе­реналагодження устаткування, а також до подовження виробни­чого циклу.

Цехи та дільниці, що спеціалізуються за технологічними озна­ками, є переважними на підприємствах металургійної, хімічної та текстильної промисловості. На машинобудівних та металооброб­них підприємствах вони характерні для одиничного та дрібносе-рійного виробництва.

При предметній спеціалізації на дільниці (у цеху) здійсню­ються різнорідні технологічні процеси, що утворюють замкнутий

33

цикл із виробництва окремого виробу або його складових частин, що потім надходять до складального цеху. На предметно-замкнутих дільницях виробляється повна обробка (або майже повна, без окремих операцій), у результаті котрої виходить закін­чена продукція (заготівка, деталь, виріб).

Предметна спеціалізація у порівнянні з технологічною має ряд переваг:

1. забезпечує прямоточність виробничого процесу завдяки розміщенню обладнання протягом технологічного процесу;

2. спрощуються міждільничі зв 'язки, що покращує та полег­шує оперативно-виробниче планування, скорочує внутрішньоце-хові переправи;

3. скорочує виробничий цикл, тому що оброблювані вироби не мають зворотних маршрутів;

4. створюються широкі можливості втілення групових методів обробки та поточних методів виробництва;

5. зростає роль та відповідальність майстра, бо перед ним ставиться конкретне виробниче завдання— виконання плану в точно вираженій номенклатурі: деталях, комплектах і т. д.

У випадках, коли неможливо організувати предметну спеціа­лізацію у зв'язку з невеликим виготовленням продукції, застосо­вують спеціалізацію цехів та ділянок за змішаним предметно-технологічним принципом.