8.3. Організація інструментального господарства

Інструментальне господарство підприємства являє со­бою сукупність відділів і цехів, зайнятих проектуванням, при­дбанням, виготовленням, ремонтом і відновленням технологічно­го оснащення, а також її обліком, збереженням і видачею в цехи і на робочі місця. Наприклад, велике машинобудівне підприємство використовує широку номенклатуру технологічного оснащення: ріжучий і міряльний інструменти, штампи, моделі, верстатні і слюсарні пристосування, прес-форми, універсально-збірні при­стосування, допоміжний інструмент і ін.

Метою функціонування інструментального господарства під­приємства є організація безперебійного забезпечення цехів і ро­бочих місць високоякісним технологічним оснащенням у потріб­ній кількості й асортименті при мінімальних витратах на її проектування, придбання (чи виготовлення), збереження, експлу­атацію, ремонт, відновлення й утилізацію. Підприємства, напри­клад машинобудівні, використовують широку номенклатуру тех­нологічного оснащення. На середньому машинобудівному заводі число найменувань оснащення досягає 40 тис. При переході на нову модель вантажного автомобіля проектують до 20 тис. на­йменувань оснащення, у собівартості машинобудівної продукції витрати на технологічне оснащення досягають 15 %. У загальних витратах на технологічну підготовку виробництв витрати на осна­щення доходять до 60 %. Проектування і виготовлення техноло-

190

гічного оснащення має значну трудомісткість. Ці факти красно­мовно свідчать про важливість розвитку інструментального за­безпечення виробництва [22].

Значна номенклатура технологічного оснащення визначає складність організації робіт зі стадій її життєвого циклу і функцій керування. Організація робіт з інструментального забезпечення виробництва включає:

• технологічний контроль конструкторської документації на предмет технологічності конструкції, міжвидової і внутрішньо­видової уніфікації виробів, їхніх складових частин і конструкти­вних елементів (лінійні розміри, радіуси, діаметри, фаски, різьб­лення, пази, матеріали, покриття і т. ін.);

• спрощення кінематичної схеми виробів;

• розвиток предметної і технологічної спеціалізації і кооперу­вання виробництва;

• типізація технологічних процесів;

• уніфікація технологічного оснащення і конструктивних еле­ментів;

• розрахунок потреби в різних видах інструментів і оснащення;

• розрахунок запасів інструмента (експлуатаційний фонд, що знаходиться на центральному інструментальному складі);

• проектування приміщень, технічних засобів і організаційних проектів для збереження і доставки оснащення до робочих місць;

• проектування і виготовлення спеціального оснащення;

• проведення маркетингових досліджень і висновок договорів на придбання технологічного оснащення зі сторони, організація її доставки на підприємство;

• вхідний контроль якості покупного технологічного осна­щення і якості матеріалів для виготовлення універсального і спе­ціального оснащення;

• організація збереження оснащення;

• організація доставки оснащення до робочих місць;

• організація експлуатації оснащення;

• організація обліку і контролю використання оснащення;

• організація ремонту і відновлення оснащення;

• аналіз ефективності використання оснащення;

• розробка й економічне обґрунтування організаційно-техніч­них заходів щодо поліпшення використання технологічного осна­щення;

• стимулювання поліпшення використання оснащення;

• налагодження зв'язків з постачальниками технологічного осна­щення з метою подальшого підвищення її якості.

191

У зв'язку з різноманіттям розв'язуваних задач організаційна структура інструментального господарства підприємства досить складна.

Наприклад, на великому машинобудівному підприємстві ор­ганізаційна структура інструментального господарства може складатися з таких елементів (у складі інструментального від­ділу):

• заступник начальника відділу по виробництву оснащення;

• заступник начальника відділу по експлуатації оснащення;

• технічний сектор;

• планово-економічний сектор;

• інструментальні цехи;

• бухгалтерія відділу.

У свою чергу, заступнику начальника інструментального від­ділу по виробництву могли б підпорядковуватися такі підрозділи: сектор маркетингу, сектор покупного інструмента, центральний інструментальний склад, планово-диспетчерський сектор. Засту­пнику начальника по експлуатації могли б підпорядковуватися сектор технагляду і планово-попереджувального ремонту осна­щення, сектор нормативів, сектор абразивно-алмазного господарс­тва, інструментальне господарство цехів. Начальник інструмента­льного відділу, куди входять усі перераховані підрозділи, підпо­рядковуватися, як правило, головному технологу підприємства.

Основними напрямками удосконалювання інструментального господарства і підвищення ефективності його функціонування є:

1. в області проектування продукції, що випускається, і техно­логії її виробництва — спрощення конструкції (структури) проду­кції, її уніфікація і стандартизація, типізація технологічних проце­сів, контроль технологічності конструкцій, застосування при проектуванні продукції наукових підходів і методів оптимізації;

2. в області проектування і виробництва технологічного осна­щення — уніфікація і стандартизація оснащення, її складових ча­стин і конструктивних елементів, застосування систем автомати­зованого проектування на основі класифікації і кодування техно­логічного оснащення, скорочення тривалості розробки і виготов­лення оснащення;

3. в області менеджменту — застосування наукових підходів і методів, розвиток маркетингових досліджень, виявлення конку­рентних переваг підприємства, удосконалювання обліку, контро­лю, аналізу і мотивації робіт;

4. в області експлуатації, ремонту і відновлення оснащення — забезпечення нормальних умов роботи центрального інструмен-

192

тального складу, інструментально-роздавальних комор, організа­ція забезпечення робочих місць, організація централізованого за­точення інструменту, посилення технагляду, упорядкування нор­мативного господарства, поліпшення оперативного обліку і видаткових лімітів, підвищення ефективності ремонту і віднов­лення оснащення.