8.1. Організація матеріально-технічного забезпечення виробництва

Матеріально-технічне забезпечення виробництва як ком­понент логістики і підсистеми системи, що забезпечує, виробни­чого менеджменту багато в чому визначає якість процесу пере­робки входу системи в її вихід — готовий продукт. При низькій якості входу системи неможливо одержати високу якість її вихо­ду. Процес матеріально-технічного забезпечення виробництва спрямований на своєчасне постачання на склади підприємства чи відразу на робочі місця необхідних відповідно до бізнес-плану матеріально-технічних ресурсів. До складу матеріально-техніч­них ресурсів входять: сировина, матеріали, комплектні вироби, покупне технологічне устаткування, і технологічне оснащення (пристосування, що ріже і міряльний інструменти), нові транспо­ртні засоби, вантажно-розвантажувальне устаткування, обчислю­вальна техніка й інше устаткування, а також покупне паливо, енергія, вода і т.д. Іншими словами, усе, що надходить на підпри­ємство в речовинній формі й у вигляді енергії, відноситься до елементів матеріально-технічного забезпечення виробництва. Мета матеріально-технічного забезпечення виробництва:

• своєчасне забезпечення підрозділів підприємства необхід­ними видами ресурсів необхідної кількості і якості;

• поліпшення використання ресурсів: підвищення продуктив­ності праці, фондовіддачі, скорочення тривалості виробничих циклів виготовлення продукції, забезпечення ритмічності проце­сів, скорочення оборотності оборотних коштів, повне використання вторинних ресурсів, підвищення ефективності інвестицій та ін.;

• аналіз організаційно-технічного рівня виробництва і якості продукції, що випускається, у конкурентів постачальника і підго­товка пропозицій по підвищенню конкурентоспроможності мате­ріальних ресурсів, що постачаються, або зміні постачальника

182

конкретного виду ресурсу. Заради підвищення якості «входу» підприємствам не слід боятися зміни неконкурентоспроможних постачальників ресурсів.

Для досягнення перерахованих цілей на підприємстві необ­хідно постійно виконувати такі роботи:

1. проведення маркетингових досліджень ринку постачальни­ків по конкретних видах ресурсів. Вибір постачальників реко­мендується здійснювати виходячи з таких вимог: наявність у по­стачальника ліцензії і достатнього досвіду роботи в даній області; високий організаційно-технічний рівень виробництва; надійність і прибутковість роботи; забезпечення конкурентоспроможності товарів, що випускаються; прийнятна (оптимальна) їхня ціна; простота схеми і стабільність постачань;

2. нормування потреби в конкретних видах ресурсів;

3. розробка організаційно-технічних заходів щодо зниження норм і нормативів витрати ресурсів;

4. пошук каналів і форм матеріально-технічного забезпечення виробництва;

5. розробка матеріальних балансів;

6. планування матеріально-технічного забезпечення виробни­цтва ресурсами;

7. організація доставки, збереження і підготовки ресурсів до виробництва;

8. організація забезпечення ресурсами робочих місць;

9. облік і контроль використань ресурсів;

10. організація збору і переробки відходів виробництва;

11. аналіз ефективності використання ресурсів;

12. стимулювання поліпшення використання ресурсів.

Усіма перерахованими роботами повинний займатися відділ матеріально-технічного забезпечення виробництва, що знахо­диться в підпорядкуванні в заступника керівника підприємства з виробництва. Оскільки якість роботи відділу багато в чому ви­значає якість виробничого процесу, то він повинний бути укомп­лектований висококваліфікованими фахівцями. Крім того, багато питань носять комплексний характер, вимагають знань в області маркетингу, логістики, техніки, технології, економіки, нормуван­ня, прогнозування, організації виробництва; міжвиробничих зв'язків.

Структура відділу матеріально-технічного забезпечення ви­робництва складається з таких бюро:

• маркетингу постачальників ресурсів;

• нормування і планування забезпечення виробництва ресурсами;

183

• керування запасами;

• забезпечення робочих місць ресурсами;

• керування ефективністю використання ресурсів.

У свою чергу, кожне бюро може складатися (залежно від роз­міру підприємства) із груп, що відповідають за конкретну про­блему чи об'єкт. Наприклад, бюро маркетингу можна підрозділя­ти або по групах ресурсів (устаткування, технологічне осна­щення, сировина, матеріали, комплектні вироби) або по функціях маркетингу (група інформаційного забезпечення, група вивчення іміджу постачальників, група вивчення конкурентоспроможності постачальників і їх товарів, група цін, група зв'язків із громадсь­кістю). Очевидно, що при формуванні бюро по предметній ознаці вимагаються фахівці, що володіють усіма функціями маркетингу. При формуванні бюро по функціональній ознаці фахівці повинні добре розбиратися в особливостях усіх видів ресурсів, викорис­товуваних підприємством.

Бюро нормування і планування забезпечення виробництва ре­сурсами можна доручити виконання таких функцій: розробка ме­тодів оптимізації використання ресурсів в умовах даного підпри­ємства; розробка нормативів витрати найважливіших видів ресурсів по основних об'єктах підприємства; аналіз ефективності використання ресурсів на підприємстві; розробка стратегічних і тактичних норм і нормативів; розробка матеріальних балансів; розробка плану забезпечення підприємства та його підрозділів ма­теріально-технічними ресурсами (входить до складу бізнес-плану підприємства).

Бюро керування запасами могло б займатися такими питання­ми: розрахунок нормативів різних видів запасу (оборотний, стра­ховий, видатковий) по видах ресурсів, оптимізація запасів по ви­дах ресурсів, організація поповнення запасів, облік і контроль використання ресурсів, технічне забезпечення керування запасами.

Бюро забезпечення робочих місць ресурсами повинне вирішу­вати такі питання: оснащення основним і допоміжним устатку­ванням, інвентарем, тарою, пристроями охорони праці і санітар­но-гігієнічних пристроїв; організація оперативного забезпечення робочих місць технологічним оснащенням, матеріалами, компле­ктними виробами, напівфабрикатами, паливно-енергетичними ресурсами; облік, контроль і аналіз використання ресурсів на ро­бочому місці.

Бюро керування ефективністю використання ресурсів могло б займатися виявленням факторів поліпшення використання ре­сурсів (по видах), установленням залежностей між організаційно-

184

технічними й економічними показниками, організацією обліку і контролю використання ресурсів у цілому по підприємству, роз­робкою заходів щодо поліпшення використання різних видів ре­сурсів, організацією їх впровадження і стимулювання. За аналогі­єю з бюро маркетингу структуру інших бюро відділу матеріаль­но-технічного забезпечення виробництва можна формувати по функціональній або предметній ознаці. Процес руху ресурсів включає:

• залучення ресурсів для виконання маркетингових дослі­джень, НДДКР, організаційно-технологічної підготовки вироб­ництва, виробництва продукції і виконання послуг, гарантійного обслуговування товарів підприємства, капітального будівництва. У свою чергу, залучення ресурсів для виробництва продукції і надання послуг підрозділяється на ресурси для виготовлення продукції, надання послуг, ремонтно-експлуатаційних потреб; для капітального будівництва — на нове будівництво, розширен­ня виробництва, технічне переозброєння, реконструкцію;

• використання ресурсів по одному з перерахованих напрямків;

• відновлення ресурсів (при необхідності);

• чи утилізацію списання ресурсів.

Планування матеріально-технічного забезпечення виробницт­ва включає комплекс робіт з аналізу питомих витрат матеріаль­них ресурсів за звітний період, використання технологічного устаткування й оснащення, прогнозування і нормування окремих видів ресурсів на плановий період, розробку матеріальних балан­сів по видах ресурсів, джерелах надходження і перерахованих вище напрямках використання. Перераховані роботи з плануван­ня дуже трудомісткі. Вони виконуються економістами і планови­ками при участі інших фахівців. Менеджери не беруть участі в розробці планів, їх задача— перевірити дотримання принципів планування, склад планових документів, їхню якість.

Факторами поліпшення використання ресурсів є:

• застосування до процесів руху ресурсів сукупності наукових підходів менеджменту;

• оптимізація формування і використання ресурсів;

• удосконалювання конструкції чи структури продукції;

• удосконалювання технології виготовлення продукції;

• застосування матеріалів із заздалегідь заданими властивос­тями;

• застосування оптимальних для даних умов форм і методів забезпечення ресурсами;

• стимулювання поліпшення використання ресурсів.

185

Форми забезпечення ресурсами: а) через товарно-сировинні біржі; б) прямі зв'язки; в) аукціони, конкурси; г) спонсорство; д) власне виробництво й ін. Конкретну форму (метод) забезпе­чення матеріально-технічними ресурсами підприємство вибирає виходячи з особливостей ресурсу, тривалості його одержання, числа пропозицій, якості і ціни ресурсу й інших факторів. При визначенні форми забезпечення підприємства ресурсами варто вивчати надійність постачальника і рівень конкурентоспромож­ності продукції, що випускається ним. При укладанні з постача­льниками контрактів (договорів) варто пам'ятати про необхід­ність відображення в них кількісних і якісних показників, конкретних форм постачань, термінів, санкцій і ін.