6.6. Ефективність інноваційної діяльності

При розгляді класифікації інновацій відзначалось, що нововведення можуть бути купленими і власної розробки, а інно­вації як результат впровадження нововведень можуть здійснюва­тися тільки в самій організації. Інновації не можуть продаватися, продаються нововведення для перетворення їх в інновації в сфері споживання. Життєвий цикл нововведень може розвиватися по одному із трьох шляхів: 1) нагромадження в інноваційній органі­зації; 2) перетворення нововведення в інновацію; 3) продаж як товару.

Ефективність діяльності організації оцінюється економічни­ми й фінансовими показниками. В умовах ринкових відносин не може бути уніфікованої системи показників. Кожен інвестор самостійно визначає цю систему виходячи з особливостей інно­ваційного проекту, професіоналізму спеціалістів і менеджерів й інших факторів. Докладніше це питання викладається в навча­льних курсах «Економіка підприємства», «Фінансовий менедж­мент» й ін.

До системи показників пред 'являються такі вимоги:

1. показники повинні охоплювати процеси на всіх стадіях життєвого циклу товару;

2. показники повинні формуватися на перспективу (мінімум на 3—5 років) на основі ретроспективного аналізу діяльності ор­ганізації;

3. показники повинні спиратися на дані по конкурентоспро­можності конкретних товарів на конкретних ринках за конкрет­ний період;

4. найважливіші показники повинні бути виражені абсолют­ними, відносними й питомими величинами (наприклад, прибу­ток, рентабельність товару й виробництва, питома ціна товару);

1. показники повинні бути з'єднані з усіма розділами плану;

5. показники повинні відображати всі аспекти фінансової діяль­ності організації (доходи, витрати, страхування, ліквідність цін-

117

них паперів й інших активів, податки, ефективність використання ресурсів й ін.);

7) проектування остаточних показників повинне здійснюватись на основі різноманітних розрахунків, з визначенням ступеня ризику й стабільності фінансової діяльності, з використанням достатнього і якісного обсягу інформації, що характеризує технічні, організаційні, екологічні, економічні й соціальні аспекти діяльності організації.

Одним з основних показників ефективності й стабільності фун­кціонування організації є показник її стабільності.

Впровадження нововведень може дати чотири види ефекту:

• економічний;

• науково-технічний;

• соціальний;

• екологічний.

За рахунок одержання економічного ефекту у формі прибутку організація здійснює комплексний розвиток і підвищення благо­получчя співробітників. Інші види ефекту несуть у собі потенціа­льний економічний ефект. Наприклад, розроблений організацією винахід як нововведення вищого рівня може дати економічний ефект або після його продажу, або після реалізації товару, розро­бленого на основі винаходу. Або підвищення ступеня задоволен­ня фізіологічних потреб співробітників і їхніх родин скоротить втрати робочого часу по хворобах, підвищить продуктивність пра­ці, якість відновлення трудових ресурсів і т. д. Зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, ґрунт, воду зберігає екосистему, збільшує тривалість життя людини й т.д.

Наведені приклади дозволяють зробити такий висновок: еко­номічний ефект розробки нововведень, впровадження їх на фірмі (перетворення в інновації) або продаж може бути потенційним або фактичним (реальним, комерційним), а науково-технічний, соціальний й екологічний ефекти можуть мати форму тільки потенційного економічного ефекту. По суті, якщо взяти до уваги тільки кінцеві результати впровадження або продажу нововведень, то будь-який вид інноваційної діяльності можна оцінити у вартіс­ному виразі. Критеріями кінцевої оцінки тут є: час одержання фак­тичного економічного ефекту й ступінь невизначеності його одер­жання (або рівень ризику інвестицій в інновації").

При розгляді економічного обґрунтування рішень необхідно, щоб альтернативні варіанти рішень приводились в порівнянний вид по восьми факторах:

• фактору часу;

• якості;

118

• аналіз системи мотивації інноваційної діяльності. Аналіз ефективності інноваційної діяльності організації варто здійсню­вати з дотриманням таких принципів:

• діалектики (системний підхід, динамічний підхід, принцип прояву необхідності й випадковості, принцип єдності боротьби протилежностей, принцип переходу кількості в якість і якості в нову кількість, принцип «заперечення заперечення»);

• єдності аналізу й синтезу;

• ранжирування;

• забезпечення порівнянності альтернативних варіантів;

• оперативності;

• кількісної визначеності й ін.

Основні етапи аналізу ефективності інноваційної діяльності організації:

1. виявлення проблеми, формулювання цілей і завдань аналізу;

2. формування тимчасової творчої групи для проведення ана­лізу;

3. розробка проекту програми аналізу;

4. підготовка й видання наказу по організації про цілі, групу, її права й обов'язки, програму аналізу;

5. вибір методів виконання робіт;

6. збір й обробка необхідної інформації, документів і т. ін.;

7. проведення аналізу по перелічених вище завданнях і систе­мі показників;

8. підготовка, узгодження й затвердження звіту про виконану роботу;

9. вживання заходів за результатами аналізу.

Методи аналізу (порівняння, балансовий, індексний, фактор­ний і ін.), принципи раціональної організації робіт, виконання оперпрограм, мережних й інших методів, викладено в темі 6 під­ручника [39].

Висновки

1. Необхідно розрізняти поняття «нововведення» й «інновація». Нововведення — це оформлений резуль­тат досліджень, розробок або експериментальних робіт у якій-небудь сфері діяльності. Нововведення можуть оформлятись у вигляді відкриттів, патентів, товарних знаків, документації на новий товар, технологію, ме­тод, ноу-хау і т. д. Інновація— кінцевий результат

121

впровадження нововведення з метою поліпшення об'єкта керування. На «вході» й «виході» організації можуть бути тільки нововведення, а в самій організації нововведення або інновації.

2. Класифікацію нововведень й інновацій рекоменду­ється проводити по 9 ознаках: рівень новизни, стадія життєвого циклу, масштаб поширення, галузь народ­ного господарства, сфера застосування, частота засто­сування, форма, вид ефекту, підсистема системи мене­джменту.

3. Комплексний показник організаційно-технічного рівня виробництва доцільно підрозділяти на узагаль­нюючі показники (технічний й організаційний рівні) і окремі показники.

4. Основними напрямками вибору стратегій органі­зації можуть бути: а) поліпшення якості товарів; б) зни­ження ціни товару, в) зниження собівартості товару; г) збільшення програми випуску товарів; д) освоєння но­вого ринку, підвищення якості сервісу товару. Основні типи відтворення товарів визначаються сполученнями перелічених напрямків.

5. Як основні ознаки класифікації технологій реко­мендується приймати наступні: галузь застосування, рівень новизни, динаміка розвитку, сфера застосуван­ня, призначення, від носіння до ресурсів, рівень авто­матизації, конкурентоспроможність технології.

Контрольні питання

1. Коротко охарактеризуйте документ «Керівництво Фраскати».

2. На «вході» організації будуть нововведення чи інно­вації? А на «виході»? І чому?

3. За якими ознаками рекомендується класифікувати нововведення і інновації?

4. Як здійснюється дифузія інновацій?

5. Розкрийте схему класифікації по масштабу новиз­ни нововведення (інновації).

6. У чому переваги кодування нововведень й іннова­цій? Як виконується кодування?

7. Назвіть основні принципи організації НДДКР.

122

8. Перелічите види (етапи) НДЦКР.

9. На яких системах документів базуються НДЦКР?

10. Які види корисних моделей і винаходів не охороня­ються авторським правом?

11. Розкрийте систему показників ОТУ/7.

12. Які фактори впливають на технічний рівень ви­робництва?

13. Які фактори впливають на організаційний рівень виробництва?

14. Які можуть бути типи відтворення товарів?

15. Що таке технологія?

16. По яких ознаках рекомендується класифікувати технологи?

17. Які мету і завдання ставлять перед 07/7/7?

18. Що таке ЕСТПП? Яка її ціль?

19. Які роботи виконуються по стадіях ЕСТПП?

20. Розкрийте систему показників еоЬективності ін­новаційної діяльності.

123

ОРГАНІЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ