6.5. Організаційно-технологічна підготовка виробництва

Відповідно до практики міжнародної статистики роз­робка нових технологій та їх експериментальна перевірка вхо­дять до складу НДДКР. Однак до складу технологічної підготов-

но

ки виробництва входить ще організаційна робота по нормуванню потреб у різних видах ресурсів, розробка методів організації ви­робництва та праці, капітальне будівництво (інвестиційна діяль­ність), які потребують у 3—10 разів більше затрат, ніж НДДКР. Тому тему по технологічній підготовці виробництва доцільно розглядати самостійно.

Сучасний етап науково-технічного прогресу характеризується технологічною революцією, яка пов'язана з переходом від меха­нічної обробки предметів праці до комплексного використання багатоманітних складних форм руху матерії, особливо фізичних, хімічних, біологічних процесів.

Технологія визначає не тільки порядок виконання операцій, але й вибір предметів праці, засобів впливу на них, оснащення виробництва обладнанням, інструментами та засобами контролю, способи взаємодії власних та матеріальних елементів виробницт­ва у часі та просторі, зміст праці та ін. Тому освоєння принципово нових технологій— одночасно і наслідок, і передумова ефектив­ного використання нових засобів та предметів праці. Чому?

По-перше, мова йде про перехід від дискретних (перервних) багатоопераційних процесів, які можуть розвиватися лише за на­прямком все більшого роздроблення операцій, а отже, збільшен­ня монотонності, непривабливості, до малоопераційних виробни­чих процесів.

По-друге, механічна обробка предметів праці поступається міс­цем неперервним процесам: вібраційній обробці, порошковій мета­лургії, точній пластичній деформації, точному литтю за моделями, які виплавляються, центробіжному, під тиском, штампуванню та ін.

По-третє, починається перехід до замкнених технологічних схем з повною переробкою напівпродуктів (безвідходна технологія).

По-четверте, в технології все частіше використовуються екс­периментальні умови: наднизькі та надвисокі температури та тиск, глибокий вакуум, імпульсно-вибухові методи, ядерне ви­промінювання та ін. Плазмова технологія використовується для отримання нових матеріалів, зміни їх складу та властивостей, ра­діація — для модифікації полімерів у кабелях та електроізоляції.

По-п'яте, нова технологія, як правило, зв'язана я використан­ням електроенергії не тільки як двигун сили, але й для безпосе­редньої обробки предметів праці — електрохімічних, електрофі­зичних (лазерна, електроіскрова, електроімпульсна, електрокон­тактна), токів високої чистоти. Електронні пучки високої енергії використовуються для збільшення термом і цності матеріалів, фарбування без розчинників, миттєвої полімеризації, дезінфекції

111

стічних вод та ін. Лазерна технологія використовується для зва­рювання, різки, термообробки, зміцнення деталей, прошивки отворів, безконтактного контролю та ін.

По-шосте, для нової технології характерна велика універсаль­ність, яка пов'язана з переходом від пізноманітних машин з ру­хомими механічними агрегатами до уніфікаційних апаратів, ви­користання електрики як універсального посередника при обробці матеріалів.

По-сьоме, нові технології частіше за все носять міжгалузевий характер. Так, і в металургії, і в машинобудуванні використову­ється пластична деформація, жорстке штампування прокату шес­терень, осей, валів, шарів, втулок, роликів, свердел, гвинтів та інших метизів.

Найбільш масова промислова технологія епохи науково-технічної революції— планарна. З її допомогою виробляються численні транзистори для логічних та запам'ятовуючих при­строїв — оптичних, магнітних, акустичних, твердотілих у складі інтегральних схем, а також датчики для різних фізичних сигна­лів. Фізико-хімічні процеси (фотолітографія, отримання плівок та ін.) замінюють механічну обробку. Це дозволяє формувати на одній площині тисячі та десятки тисяч ідентичних пристроїв, проектувати з використання ЕОМ та потім створювати мікропро­цесори та інші вироби з найважчою структурою.

На промислових підприємствах з високим рівнем науково-технічного потенціалу є приблизно 200 високих малоопераційних базових технологій, які базуються на фундаментальних наукових винаходах та забезпечують різке зниження питомих затрат, ко­рінне підвищення якості продукції, яка випускається, комплексну автоматизацію виробництва, екологічну чистоту. Одиничні ма­шини поступаються місцем технологічним комплексам, які вико­нують весь виробничий цикл. Нова технологія залишається про­гресивною набагато довше, ніж обладнання, та продукція старішає повільніше. Тому інвестиції в неї окупаються швидше. Класифікація технологій представлена в табл. 6.6.

Організаційно-технічна підготовка виробництва (ОТПВ) як стадія життєвого циклу продукції включає технологічну підгото­вку виробництва (ТПВ) та організаційну підготовку виробництва (ОПВ). Метою ОТПВ є підготовка технологічної та організацій­ної документації для виготовлення нової продукції. Задачі ОТПВ:

• аналіз технологічності нової продукції;

• аналіз існуючих технологій, обладнання та виробничих по­тужностей підприємства;

112

• розробка технологічних процесів виробництва нової проду­кції, стандартного технологічного обладнання та оснастки, їх ви­готовлення;

• нормування потреби в різних видах матеріально-технічних ресурсів;

• проектування нових виробничих ділянок;

• договори з новими постачальниками матеріально-технічних ресурсів;

• розрахунок нормативів організації виробничих процесів;

• розробка оперативно-календарних планів запуску та випуску продукції; оперативне управління ОТПВ та ін.

Таблиця 6.6