5.5. Транспортне господарство

Транспортні роботи, що виконуються на промислово­му підприємстві, можна об'єднати в такі групи:

• постачання палива, сировини, матеріалів, напівфабрикатів і обладнання;

• розвантаження вантажів;

• подальше транспортування вантажів до місць зберігання;

• транспортування всередині складів і обслуговування склад­ського господарства;

• доставка вантажів зі складів до місць споживання і переробки;

• транспортування між цехами;

• транспортування у цехах;

• транспортування готових виробів до місця завантаження;

• завантаження готової продукції (іноді доставка її безпосеред­ньо споживачу);

• завантаження і транспортування відходів виробництва;

• вивіз сміття і шлаку.

Залежно від потужності, специфіки і дислокації промислові підприємства оперують певними транспортними засобами, які підрозділяються (умовно) на дві зони: зовнішнього транспорту і внутрішньозаводського транспорту. Остання складається із між­цехового і внутрішньоцехового транспорту (табл. 5.1).

Раціональна організація транспортного господарства повинна забезпечити виконання перевезень відповідно з загальним рит­мом виробництва при мінімальній собівартості і трудомісткості транспортних операцій.

Структура транспортного господарства підприємства зале­жить від масштабу і типу виробництва. При різних видах транс­порту і його обслуговування доцільно об'єднання всього транс­портного господарства в єдиному транспортному органі (відділі, цеху).

На деяких підприємствах, які мають різні види транспорту в значній кількості, створюється не один, а декілька транспортних цехів: залізничний, автотранспортний і автокарові депо.

Основними функціями заводського транспорту (незалежно від виду останнього) є:

• перевезення вантажів;

• завантажувально-розвантажувальні роботи;

• експедиційні роботи.

91

Технічною базою транспортного господарства є:

• цех (цехи) пересувного потягу з ремонтними майстернями і з відповідними екіпірувальними і заправними приладами при них;

• шляхове господарство для підтримки в потрібному стані як рейкових шляхів, так і безрейкових доріг.

92

_РОИЛ

₆

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

6.1. Сутність, класифікація та кодування нововведень та інновацій

Згідно з «Керівництвом Фраскі» (документ прийнятий ОЄСР у 1993 р. в італійському місті Фраскаті) інновація визнана-ється як кінцевий результат інноваційної діяльності, який отримав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впрова­дженого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, який використовується в практичній діяльності, або у но­вому підході до соціальних послуг. У словнику «Науково-техніч­ний прогрес» інновація (нововведення) трактується як результат творчої діяльності, яка спрямована на розробку, створення та роз­повсюдження нових видів виробів, технологій, впровадження но­вих організаційних форм та інше. Інновація — використання в тій чи іншій сфері суспільства результатів інтелектуальної (навчаль­но-технічної) діяльності або її результатів.

Слід розмежовувати поняття «нововведення» та «інновація». Ін­новація — оформлений результат фундаментальних, прикладних до­сліджень, розробок або експериментальних робіт в якій-небудь сфе­рі діяльності по підвищенню її ефективності. Нововведення можуть оформлюватися у вигляді: відкриттів; винаходів; патентів; товарних знаків; раціоналізаторських пропозицій; документацій на новий або удосконалений продукт, технологію, управлінський або виробничий процес; організаційної, виробничої або іншої структури; ноу-хау; понять; навчальних підходів або принципів; документів (стандартів, рекомендацій, методик, інструкцій та ін.); результатів маркетинго­вих досліджень тощо. Інвестиції в розробку нововведення — поло­вина справи. Головне — впровадити нововведення, перетворити но­вовведення в форму інновацій, тобто закінчити інноваційну діяль­ність та отримати позитивний результат, потім продовжити дифузію інновацій. Для розробки нововведень необхідно провести мар­кетингові дослідження, НДЦКР, організаційно-технологічну підго­товку виробництва, здійснити виробництво та оформити результати.

93

Інновація— кінцевий результат впровадження нововведень з метою зміни об'єкта управління та отримання економічного, соціа­льного, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту. Нововведення можуть розроблятись як для власних потреб (впрова­дження у власне виробництво або накопичення), так і для продажу. На «вході» фірми як системи будуть нововведення їх продавців, які можуть одразу впроваджуватися, переходячи в форму інновацій, або просто накопичуватися, чекаючи свого часу для впровадження. На «виході» фірми будуть тільки нововведення як товари. Неправо­мірно у визначення «інновація» включати розробку інновації, її створення, впровадження та дифузію. Ці етапи відносять до іннова­ційної діяльності як процесу, результатом якого можуть бути ново­введення або інновації. Схема перетворення нововведень в іннова­цію та основну продукцію фірми показана на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Перетворення нововведень в інновації та основну продукцію фірми:

НП— нововведення покупні; НПН— нововведення покупні для накопи­чення; НПП — те ж на продаж; НПИ — те ж в інновації; НСИ — нововве­дення власного виробництва (розробки), які реалізуються в інноваціях; НСП — те ж на продаж; НСН — те ж для накопичення; ИПН — інновації покупних нововведень; ИСН — інновації власних нововведень; ОП — ос­новна продукція фірми

Нововведення можуть бути покупними або власної розробки, які призначенні для накопичення, продажу або впровадження в продукцію (послугу), яку випускає фірма, перетворення в форму інновацій. На сучасному етапі технологічної революції прагнуть звеличити питому вагу нововведень, реалізованих в інноваціях, що дозволяє їм підвищити рівень монополізму в даній сфері та диктувати покупцям свою політику. Добробут суспільства визна-

94

чається не масою факторів виробництва та не обсягом інвестицій, а ефективністю інноваційної діяльності, яка дає кінцевий позити­вний результат. Нововведення можуть розроблятися по різних проблемах, на різних стадіях життєвого циклу товару (стратегіч­ний маркетинг, НДЦКР та ін.). Процес по стратегічному марке­тингу, НДЦКР, організаційно-технологічній підготовці виробни­цтва, виробництву й оформленню нововведень, їх впровадження (або перетворення в інновацію) та розподіл в інші сфери (дифу­зія) називається інноваційною діяльністю.

Можна виділити такі структурні джерела економічного розви­тку країни:

1. розвиток на основі факторів виробництва;

2. розвиток на основі інвестицій;

3. розвиток на основі інноваційної діяльності.

Кожна країна одночасно використовує всі джерела розвитку. Конкурентоспроможність та ефективність економіки визнача­ються структурою джерел. Якщо для функціонування та розвитку народного господарства країни, придбання товарів вжитку вико­ристовується частіше валюта від експорту природних ресурсів, то рівень економічного розвитку такої країни буде низьким.

Напрямок розвитку на основі інвестицій характеризується вкладанням капіталу не в підвищення конкурентоспроможності окремих галузей країни, а в їх звичайне відтворення. В українсь­кій економіці в даний час інвестицій не вистачає навіть на зви­чайне відтворення, внаслідок цього росте питома вага зношених основних фондів, підвищується їх аварійність. Економічна полі­тика країни, орієнтована на міжнародні кредити, безперспектив­на, оскільки кредити треба повертати, та й з великим процентами. Пріоритет треба віддати не розвитку країни на основі факторів виробництва та інвестицій, а розвитку на основі активізації інно­ваційної діяльності в царині базових наукомістких галузей на­родного господарства, який є двигуном розвитку економіки. Фак­тори виробництва та інвестицій є засобами науково обгрунто­ваної інноваційної діяльності, а не її метою.

Основним критерієм класифікації інновацій повинен бути:

а) комплексний набір класифікаційних ознак, які враховують­ ся, для аналізу та кодування;

б) спроможність кількісного (якісного) визначення критеріїв;

в) наукова новизна та практична цінність запропонованої ознаки класифікації.

З урахуванням отриманого досвіду та приведених критеріїв про­понується така класифікація нововведень та інновацій (табл. 6.1).

95

96

Приведена класифікація охоплює всі аспекти інноваційної ді­яльності.

Для спрощення управління інноваційною діяльністю на основі цієї класифікації інновації можна кодувати. Кодування може бу­ти укрупненим (з одним знаком для ознаки) та детальним (з дво­ма або більше ознаками).