3.6. Організація одиничного виробництва

Цей вид організації виробництва поширюється на ви­готовлення окремих (одиничних) або неповторюваних невеликих серій виробів. Так виготовляється унікальне обладнання (прокат­ні стани, турбіни та ін.), спеціальне оснащення (моделі, штампи, ливарні форми, прилади), вироби дослідного виробництва та зра­зки нової продукції.

Обладнання цехів, що виконують разові замовлення, повинне бути універсальним. На кожний виріб розроблюється маршрутна технологія, котрою визначаються цехи-виконавці, порядок опе­рацій, вказується обладнання, основний інструмент, матеріали і т. ін. В основу розрахунків закладаються збільшені нормативи витрат робочого часу. У подальшому ця технологія доопрацьову­ється безпосередньо на робочому місці робітниками з участю технологів та майстрів.

48

Кількість робочих місць А за кожною групою обладнання та на збірних операціях орієнтовно розраховується за формулою:

Л = П_Н:Т_ЦФ_Р, (3.7)

де П„ — обсяг робіт на замовлення по даній групі робочих місць, нормо-годин;

Т_ц — тривалість циклу виконання замовлення по даній групі місць у місяць, годин;

Ф_р— місячний фонд робочого часу одного робочого місця, час.

Довжина циклу виконання замовлення визначається за гра­фіком залежно від термінів, намічених при оформленні замов­лення.

3.7 Оперативна підготовка виробництва

Оперативна підготовка полягає в забезпеченні робочих місць матеріалами, заготівлями, інструментами, технічною доку­ментацією, що створюють умови для безперервної роботи цехів та ділянок. Вона планується і забезпечується функціональними службами підприємства і цехів (відділом матеріально-технічного забезпечення, інструментального господарства, комплектації, тех­нічним відділом і т. ін.). Повна перевірка оперативної підготовки виконується планово-диспетчерським бюро (ПДБ) цеху. При складанні місячних та тижневих планів робіт перевіряється наяв­ність усього необхідного і встановлюється термін надходження того, чого не вистачає. Про необхідність додати до графіка неза-безпечені позиції повідомляє диспетчер підприємства, а робітни­ки ПДБ, бюро інструментального господарства (БІГ) та інших служб вживають заходів для отримання відсутніх матеріалів, ін­струменту і т. д. Останній етап оперативної підготовки — доста­вка на робоче місце всього необхідного — здійснюється комплек­тувальниками ділянок під контролем робітників ПДБ або майстра ділянки.

У змінні завдання включаються тільки повністю забезпечені позиції. На основі змінного завдання майстер (плановик ПДБ) дає розпорядження:

1. обліковцю — виписати наряди;

2. комірникам — підготувати й видати матеріали і облад­нання;

49

3) транспортним робітникам — підвезти все необхідне до ро­бочих місць.

Деталі, що переходять з операції на операцію, після прийняття їх ОТК відправляються майстром на наступне робоче місце за-здадлегідь.

3.8. Організація оперативно-виробничого планування

Зміст і завдання. Календарне планування здійснюєть­ся як для підприємства в цілому, так і в межах окремих цехів. Функції оперативного планування представлені в табл. З.9.

Осмислене і якісне виконання основних завдань оперативного планування покращує майже всі основні показники виробництва (табл. 3.10), сприяє організації ритмічної роботи і рівномірного завантаження ділянок на протязі всього планованого періоду (що в умовах ринкових відносин підприємства має першочергове значення).

Загальний порядок розробки планів. Послідовність визна­чення номенклатури і розробки виробничих програм цехів (збір, обробка, заготівля) зображена на рис. 3.1.

50

Періодичність видачі оперативних планів цехам обумовлю­ється ступенем налагодженості виробництва всередині підприєм­ства (табл. 3.11).

Програма на наступний місяць складається і видається між 20-м і 25-м числом, що дає можливість провести оперативну під­готовку до її виконання. Корегуються плани в період з 2-го по 4-те число планованого місяця після з'ясування кінцевих результатів виконання завдань за попередній місяць.

Питання про те, хто повинен складати, оформлювати, затвер­джувати і передавати цехам оперативні виробничі плани, вирішу­ється індивідуально на кожному підприємстві залежно від його організаційної структури (табл. 3.12)

Таблиця 3.12

РОЗПОДІЛ ФУНКЦІЙ ПО СКЛАДАННЮ ОПЕРАТИВНИХ ВИРОБНИЧИХ ПРОГРАМ

Система оперативно-виробничого планування (табл. 3.13) з незначними видозмінами застосовується на переважній більшо­сті підприємств. Система з детального планування передбачає складання жорстких годинних і добових графіків завантаження робочих місць, випуску деталей і подачі їх на наступну опера­цію. Система комплектного планування передбачає виготовлен­ня і здачу комплектів деталей, необхідних для збору вузла або виробу. Деталі при цьому групуються у вузлові комплекти з розрахунку подачі комплектів до початку зборки відповідних вузлів.

53

Намагання пов'язати роботу всіх основних цехів з безпосе­реднім випуском продукції підприємством і забезпечити ком­плектність незавершеного виробництва призвело до створен­ня системи безперервного оперативно-виробничого планування, її суть полягає в такому. Як планово-облікова одиниця прийма­ється умовний виріб або добово-комплект, до яко­го входять деталі і вузли всіх виробів у кількості, рівній се­редньодобовій потребі. Розрахунковий нормативний заділ та­кож планується в добово-комплектах і дорівнює прийнятому на даному підприємстві періоду випередження (у середньому 4—5 діб).

55

Цей метод суттєво спрощує оперативне планування, оскільки заготівельним, обробним та збірним цехам видається єдиний план. Знаючи тривалість виробничого циклу з моменту здачі ма­теріалу в розкрій до моменту подачі комплекту деталей на збір, ПДБ кожного цеху розробляє добовий графік виробництва по за­пуску і випуску кожної деталі на основі даних, наведених в табл. 3.14—3.18.