Функції та рушійні сили підприємництва

Підприємництво - самостійна, ініціативна, систематична діяльність на власний ризик виробництва продукції, виконання робіт чи послуг або заняття торгівлею з метою отримання прибутку.

Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції (рис. 2.2):

Рис. 2.2. Основні функції підприємницької діяльності

Інноваційна (творча) функція підприємництва полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових комерційних ідей, у здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

Ресурсна функція підприємництва передбачає мобілізацію на добровільних засадах матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів.

Організаційна функція підприємництва полягає у безпосередній організації виробництва, збуту, рекламі тощо; зводиться до поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх виконанням.

Стимулююча (мотиваційна) функція підприємництва зводиться до формування стимулюючого (мотиваційного) механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.

Згідно з даними економічної науки підприємцями (тобто особами, які займаються підприємницькою діяльністю з метою привласнення прибутку) можуть бути до 5% населення. Отже, не кожна людина може стати підприємцем, так само, як і художником, ученим, адвокатом тощо. Про те, яким повинен бути підприємець, йтиметься в одній з наступних тем. Але з погляду рушійних сил підприємництва важливими рисами підприємця є цілеспрямованість, енергійність, наполегливість, ініціативність, працелюбність, готовність до ризику тощо.

Важливими рушійними силами підприємництва є:

1. Потреби та інтереси класу підприємців. Ці потреби різноманітні. Одні підприємці займаються підприємницькою діяльністю для того, щоб реалізувати власну мету, отримати задоволення від своєї роботи, від прикладання своїх знань і здібностей, що є ознакою економічної свободи. Так, внаслідок опитування дрібних компаній Великобританії з'ясувалося, що майже 80% підприємців головними стимулами своєї діяльності вважають можливість відчути себе незалежними і мати задоволення від власної праці. Інші підприємці прагнуть до самозбагачення, отримання максимальних прибутків. Треті намагаються реалізувати свої ідеї, винаходи тощо. В історії суспільства, і передусім у межах економічної системи, ніщо не робиться без свідомого наміру, без бажаної мети.

2. Дія закону зростання потреб, який відображає внутрішньо необхідні сталі й суттєві зв'язки між прогресом продуктивних сил, еволюцією відносин економічної власності та розвитком сутнісних сил людини (її якісних рис, здібностей тощо), основою яких є задоволення зростаючих потреб. Внутрішніми суперечностями цього закону є суперечність між зростанням потреб і можливістю їх задоволення колишніми засобами виробництва, між виробництвом і особистим споживанням, між потребами та інтересами індивідів. А суперечності, як відомо, є рушійною силою розвитку будь-яких економічних явищ і процесів.

Дія цього закону щодо підприємців виявляється у тому, що привласнення ними більшого прибутку у поточному році дає змогу водночас збільшити обсяги виробництва та особистого споживання, майна, що, у свою чергу, породжує прагнення отримати ще більші прибутки наступного року. Задоволення одних потреб розширює коло нових бажань і потреб, прагнення економічної та політичної влади. Так, до Верховної Ради України у 1998 р. було обрано чимало бізнесменів, кожен з яких витратив на виборчу кампанію не менше 1 млн грн.

3. Конкурентна боротьба між товаровиробниками. Щоб вижити у такій боротьбі, необхідно постійно вдосконалювати виробництво, а отже впроваджувати нову техніку, покращувати організацію виробництва і праці тощо.

4. Тип економічної системи, зокрема такі її риси, як економічна демократія та економічна свобода. Вони зумовлюють "дух" підприємництва. Тому не випадково західні науковці, характеризуючи економічну систему, нерідко на перший план виносять саме цю ознаку, тобто основні спонукальні сили економічної діяльності. Так, "духом" економічної активності за капіталізму називають прагнення до найвищого прибутку.

5. Прагнення підприємців задовольнити суспільні потреби, зокрема потреби споживачів. Ця мета, хоч і є похідною стосовно максимального привласнення прибутків, але відіграє відносно самостійну роль серед стимулів підприємницької діяльності, а, отже, рушійних сил підприємництва. Г. Форд з цього приводу зазначав, що робити бізнес на основі чистої наживи - вищою мірою ризикована справа, а завданням підприємця є виробляти для споживання, а не для наживи чи спекуляції.

6. Стабільна та ефективна політика держави, спрямована на підтримку підприємництва. Вона здійснюється шляхом надання податкових пільг, кредитів, субсидій, звільнення новостворених підприємств у перші роки від податків тощо.

Для ведення бізнесу перш за все необхідно:

o мати бажання робити бізнес, усвідомлювати мету, заради якої ним займаєтеся, а також готовність нести відповідальність за його результати;

o мати вміння, професіоналізм, знання; бажання постійно вчитись та підвищувати свою кваліфікацію;

o ніколи не зупинятись на досягнутому, не опускати руки;

o мати ресурси; розраховуючи лише на власні ресурси, підприємець суттєво зменшує ризики, але в той же час зменшує і можливості бізнесу.

Успіх будь-якого бізнесу залежить від трьох основних складових: особистості підприємця, ідеї бізнесу і ресурсів, які він має в своєму розпорядженні. Тому, обираючи свій бізнес, варто оцінити такі фактори: