Природа та економічна сутність підприємництва Сутність та зміст підприємництва
Уперше термін "підприємець" був сформульований англійським економістом Р. Кантільйоном в XVII ст. наступним чином: підприємець - це людина, яка за певну ціну купує засоби виробництва для виготовлення продукції та /7 продажу з метою отримання прибутку. Приймаючи на себе зобов'язання щодо витрат, підприємець не знає, за якими цінами здійсниться реалізація. Ж.-Б. Сей вже розглядав підприємця як людину, що наділена не тільки виробничими здібностями і талантом, але й як керівника, який об'єднує людей навкруги виробничого процесу, об'єднуючи та комбінуючи три фактори виробництва: землю, капітал та працю. На початку XX ст. А. Маршалл додав до класичних факторів виробництва четвертий - організацію, надаючи при цьому підприємцю активну інноваційну спрямованість при веденні бізнесу.
Основи теорії сучасного підприємництва були закладені Й. Шумнетером на початку XX ст. Він сформулював функцію підприємництва, яка полягає у реформуванні структури виробництва за допомогою застосування певного винаходу, невикористаної технологічної можливості, знаходження нових джерел постачання матеріалів і сировини, нових ринків збуту продукції, реорганізації певної галузі тощо. Основною вимогою до виробничих структур малих підприємств являється гнучкість. Тобто можливість у разі необхідності реорганізації старої або створення нової структури, яка найбільше відповідатиме вимогам ринку.
Підприємництво часто зв'язують з поняттям "бізнес", хоча ці слова мають різний сенс. Синоніми слова "бізнес"-комерція, торгівля, фірма, ділова активність.
Підприємницька ж діяльність-це діяльність енергійної й ініціативної людини, що, володіючи визначеним капіталом, використовує його для організації бізнесу, яким керує. Саме підприємництво, що асоціюється з поняттям "динамізм", "ініціатива", "сміливість", втілює в реальність багато цікавих ідей.
У вільному підприємництві використовується природне честолюбство людини, його прагнення до самореалізації і самоствердження. Витягаючи користь для самого себе, підприємець діє на благо суспільства.
Основним мотивом діяльності підприємців були матеріальна і моральна незадоволеність своїм становищем, що обумовило пошук нових шляхів і рішень ряду питань.
Економічний лад, що базувався на безмежному пануванні державної власності, не зміг забезпечити умов для творчості й ініціативи, без яких неможливо широке поширення нововведень. Варто визнати, що неодмінною умовою розвитку підприємництва є приватна власність.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна систематична діяльність господарюючих суб'єктів (громадян і їх об'єднань з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг), яка здійснюється на власний ризик і під свою майнову відповідальність з метою одержання прибутку або власного доходу.
У Законі України "Про підприємництво" зазначається, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, на власний ризик діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та зайняття торгівлею з метою одержання прибутку.
За словом "підприємництво" стоїть "справа", підприємство, виробництво продукту (корисної речі) або послуги (нематеріального продукту). Часто підприємницьку діяльність називають бізнесом.
Найважливішою ознакою підприємництва є самостійність і незалежність суб'єктів, що хазяюють. В основі їхнього поводження лежать внутрішні спонукання. Кожна людина, стаючи підприємцем, самостійно вирішує всі питання діяльності свого підприємства виходячи з економічної вигоди і ринкової кон'юнктури.
У щільній єдності із самостійністю знаходиться принцип особистої економічної зацікавленості і відповідальності. Власна вигода є рушійним чинником підприємницької діяльності, але суб'єкт, що хазяює, переслідуючи свої власні інтереси, працює на суспільні.
Підприємництво немислиме без новаторства, творчого пошуку. Ефективно працювати може тільки той, хто забезпечує високу якість і постійно обновляє продукцію. Здатність до прийняття нестандартних рішень, творчий підхід до оцінки ситуації завжди високо цінувалися в діловому світі.
Характерною ознакою підприємницьких економічних відносин є господарський ризик. Ризик постійно супроводжує бізнес. Законодавчо встановлено, що підприємницька діяльність є ризиковою, тобто наміри і дії учасників підприємництва в умовах сформованих ринкових відносин, конкуренції, функціонування всієї системи економічних законів не можуть бути з повною визначеністю розраховані й реалізовані.
Наявність підприємницького ризику - це, по суті, зворотний бік економічної волі, своєрідна плата за неї. Багато рішень у підприємницькій діяльності приходиться приймати в умовах невизначеності, коли необхідно вибирати напрямок дій з декількох можливих варіантів, здійснення яких складно пророчити (розрахувати на сто відсотків).
Ризик формує особливий спосіб мислення і поведінки, психологію підприємця. За оцінкою фахівців, зі ста нових бізнес-ідей реальне застосування знаходять не більш двох. Ви повинні бути готові до невдачі. Право на помилку зобов'язує здійснити все можливе для попередження невиправданого ризику.
Ризик властивий будь-якій сфері людської діяльності, що пов'язано з безліччю умов і факторів, які впливають на позитивний результат прийнятих людьми рішень.
Підприємницька діяльність - праця індивіда, заснована на розвитку особистісних чинників, розширенні знань про свої можливості, спрямована на досягнення найкращого результату в господарській діяльності, на отримання економічної вигоди і насамперед привласнення додаткового продукту.
Основи підприємницької діяльності - наука про закони, що управляють, з одного боку, відносинами економічної власності між різними суб'єктами підприємницької діяльності та найманими працівниками, а з іншого - діями підприємців у процесі вибору ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.
Важливу роль сучасна теорія підприємництва відводить раціональній інвестиційній діяльності, інноваційному підприємництву, науково обґрунтованому підприємницькому управлінню, шляхам та засобам підвищення ефективності функціонування підприємств, передбаченню можливих ризиків у підприємницькій діяльності тощо.
Підприємництвом не вважають виконання будь-якого завдання, якщо виконавець не мав хоча б одного особистого чинника і права на свободу такої діяльності.
Особистісні чинники підприємництва - особиста власність, фізичні, розумові здібності, знання і досвід, становище в суспільстві, права тощо.
Основними завданнями, які необхідно вирішити на початку підприємницької діяльності, є:
o вибір сфери та масштабів діяльності;
o вибір місця розташування підприємства, компанії;
o вибір форм підприємницької діяльності та назви фірми;
o фінансування та інвестування.
Підприємництво - один з важливих чинників соціально-економічного прогресу. Тому суспільство зацікавлене в цивілізованому підприємництві, яке повинне мати правову підтримку у таких основних формах:
І), надання свободи підприємницької діяльності;
2). надання підприємцю статусу комерсанта;
3). створення умов для відкриття і реєстрації підприємства.
Соціальне значення розвитку малих підприємств, працюючи на яких людина не відчуває себе відчуженою та має можливість самореалізації, підкреслював один із прихильників розвитку малого бізнесу Шумахер Ернст Фрідріх. Він розглядав малі підприємства як засоби вдосконалення співпраці між людьми, зміцнення людської гідності та реалізації потенціалу. Проте, за часів Шумахера, крупні підприємства вважалися найефективнішою формою організації бізнесу, тому, на його думку, малі підприємства повинні були бути складовою частиною корпорацій. Багато ідей Шумахера використовуються політичними партіями й сьогодні як елемент ідеології.
Функціями підприємництва є:
1. Ресурсна. Полягає в мобілізації матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних та інших ресурсів, необхідних для виробництва продукції та надання послуг. Підприємці знаходяться в постійному пошуку нових додаткових ресурсів.
2. Організаційна. Підприємець самостійно налагоджує не тільки виробництво продукції, але й проводить необхідні дослідження ринку, на основі яких ухвалює рішення на свій риск та під власну відповідальність.
3. Творча. Прагнення максимально збільшити прибуток спонукає підприємця до творчих пошуків, нових розробок і відкриттів, що сприяє розвитку науково-технічного прогресу.
Види становлення підприємництва в Україні: промислове, торгове і кредитне. Задачами промислового підприємництва є створення матеріального продукту відповідно до вимог споживачів, реалізація науково-технічних ідей та прискорення тим самим науково-технічного прогресу.
У сучасних умовах господарювання суб'єкт підприємницької діяльності повинен використовувати при плануванні, виробництві та реалізації продукції економіко-математичні методи і моделі.
Перш ніж сформулювати задачу і ціль дисертаційної роботи, були вивчені основні законодавчі акти, згідно з якими здійснюють господарську діяльність малі підприємства, а також їхнє положення і розвиток в сучасних умовах, що склалися в Україні Основними факторами, які стримують розвиток малого підприємництва, є :
1) обмеженість фінансових ресурсів;
2) невпевненість у майбутньому та загроза швидкого банкрутства;
3) недосконале законодавство;
4) низька конкурентоспроможність продукції;
5) недостатній розвиток інфраструктури ринку;
6) порушення сталих зв'язків та невпевненість у партнерах.
На сучасному етапі розвитку малого бізнесу є необхідною підтримка і стимулювання підприємницької діяльності з боку держави шляхом вдосконалення законодавчої бази та ухвалення Податкового кодексу, спрощення процедур реєстрації та видачі ліцензій. Необхідно розглянути можливість звільнення від податків на декілька років підприємців - початківці в і здійснювати вибіркове фінансування суб'єктів підприємницької діяльності виробничої сфери, а також підприємств, які створюють робочі місця для соціально незахищених груп населення.
Слід зазначити, що процес формування сучасного підприємця проходить дві стаді.
Перша стадія - комерційна. Наданому етапі відбувається накопичування необхідного капіталу, тому підприємці головним чином працюють у торгово-посередницькій сфері. Отримання максимального прибутку являється головною метою, досягнення якої можливо або у сфері легального бізнесу, або в "тіньовій" економіці. Який саме шлях обере підприємець, багато в чому залежить від законодавчої та податкової бази, підтримки з боку уряду, а також від рівня ідеології та моральності.
Друга стадія формування сучасного бізнесмена - це його прагнення реалізувати себе у промисловій, фінансовій, аграрній та інших сферах економіки в якості легального підприємця.
Розвиток малих та середніх підприємств є головним напрямком становлення підприємництва. Частина малих підприємств з часом накопичує необхідний капітал та перетворюється у крупні компанії. У світовій практиці ця частина складає близько 10 %, але в Україні подібні випадки одиничні.
Першою причиною цього є принцип взаємодії держави з підприємствами. Він полягає у тому, що підприємства повинні робити лише те, що дозволено державою, однак, має бути навпаки: підприємство може робити все, крім того, що заборонено.
Друга причина полягає у штрафних санкціях, які, згідно з чинним законодавством, сплачує підприємець у разі можливих помилок (правопорушень). В той час, як з боку держслужбовців відсутня будь-яка відповідальність за завдання матеріальних збитків, що були спричинені їх діями. Крім того, більшість підприємців переконані, що для спокійного закінчення перевірки та отримання будь-якого дозволу необхідно "віддячити" держслужбовцю.
За вибором форми підприємництва беруть до уваги масштаб діяльності, форму відповідальності підприємця, можливості отримання кредитів, рівні оподаткування, можливий обсяг реалізації продукції тощо. Основними суб'єктами підприємництва є приватні особи, групи осіб (в акціонерних компаніях, кооперативах) і держава (відповідні органи).
Підприємництво - це стимулятор ринкових перетворень, оскільки воно суттєво впливає на позитивні зрушення у структурному оновленні системи господарювання, вносить певний вклад у збільшення загальних обсягів виробництва, роздрібного товарообігу, сприяє економії та раціональному використанню усіх ресурсів, створює сприятливе конкурентне бізнес-середовище, забезпечує сильнодіючі стимули до інноваційних процесів та високоефективної праці, укріпленню економічного потенціалу регіонів.
Пропонуючи свою продукцію на товарний ринок для реалізації, підприємницькі структури сприяють більш повному задоволенню споживчого попиту населення. Вони створюють нові робочі місця, залучають працюючих та непрацюючих у суспільно-корисну діяльність, стимулюють формуванню середнього класу суспільства.
Значне місце у підприємницькому середовищі посідає малий та середній бізнес. В економічно розвинутих країнах у малому і середньому бізнесі створюється більше половини внутрішнього валового продукту. Підприємства малого бізнесу створюються в різних галузях економіки.
Розвиток підприємництва здійснюється на підставі проведення послідовної державної політики.
Державна політика розвитку підприємництва є частиною загальної економічної та соціальної політики України і визначає основні принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового впливу, які передбачаються Урядом у сфері бізнесу.
Основними принципами державної політики є створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, зокрема: системність та комплексність механізмів державного регулювання; цілеспрямованість та адресність підтримки суб'єктів малого бізнесу шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їх реалізації; рівноправний доступ суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності до фінансових, матеріальних, природних, інформаційних та інших ресурсів.
Окрім вітчизняних державних органів проблемами підприємництва опікується й Європейська бізнес-асоціація, структура якої наведена на рис.2.1.
Дерегулювання необхідно для спрощення контролю за діяльністю підприємців, скорочення витрат підприємницької діяльності, пов'язаних з виконанням нормативно-правових актів, визначення відповідальності органів державної влади, їх посадових осіб за прийняття незаконних рішень або дій, що призвели до заподіяння шкоди суб'єктам підприємницької діяльності, порушенню їх прав, встановлених законами.
Незважаючи на низку прийнятих нормативних документів вищими органами влади і управління, розвиток підприємництва в Україні здійснюється у несприятливому макро- та мікросередовищі, існує багато проблем, які необхідно вирішувати на різних рівнях.
Аналіз практики діяльності суб'єктів бізнесу свідчить про те, що значна кількість новостворених підприємств не можуть розпочати стартову діяльність через відсутність достатнього статутного капіталу, сировини та матеріалів, власних площ та обладнання, практичних навичок та підприємливості працівників у здійсненні бізнесу. Вони мають труднощі в одержанні кредитів за прийнятними умовами, проблеми у виробництві, реалізації продукції, формуванні клієнтури.
Рис. 2.7. Структура Європейської бізнес-асоціації
Негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності такі дестимулюючі фактори як зростання цін, інфляція, низький рівень платоспроможності населення, високий ступінь ризику у господарюванні.
Результати проведених досліджень показали, що основними причинами гальмування розвитку підприємницької діяльності в Україні є: не-відпрацьованість законодавства як з питань розвитку підприємництва в цілому, так і малого бізнесу зокрема; високий тягар оподаткування; недостатня державна фінансово-кредитна і майнова підтримка малих підприємств; відсутність спонукальних стимулів для інвестицій; психологічне несприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових перетвореннях серед окремих верств населення.
Основними напрямками подальшого розвитку і стимулювання підприємництва в Україні у найближчій перспективі є:
o формування належної законодавчої бази розвитку підприємництва;
o вдосконалення фінансово-кредитної підтримки;
o забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов розвитку малих підприємств;
o інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу.
Формування відповідної законодавчої бази розвитку підприємництва передбачає, перш за все, встановлення правових гарантій для забезпечення свободи і захисту приватної власності; розробку дійових законодавчо-нормативних актів, спрямованих стимулювати бізнес; усунення правових суперечностей і скасування положень, що гальмують розвиток приватної ініціативи та підприємництва. Наразі найактуальнішими проблемами постають розробка нових та вдосконалення вже діючих законодавчо-нормативних документів з питань визначення чітких підходів до власності та форм її захисту; створення більш сприятливого податкового, інвестиційного та цінового режимів для суб'єктів малого бізнесу.
Важливе значення має фінансово-кредитна підтримка підприємництва.
Державну політику щодо його фінансового забезпечення проводиться у напрямку створення розвинутої мережі фінансово-кредитних установ, страхових фірм, інвестиційних та страхових фондів; розвитку товариств взаємного кредитування та страхування; розробці й впровадження системи стимулювання комерційних банків, які б надавали пільгові кредити підприємствам.
Активізується діяльність Українського фонду підтримки підприємництва щодо сприяння розвитку регіональних фондів (відділень) для фінансової допомоги суб'єктів підприємництва.
Для розвитку вітчизняного підприємництва необхідно:
o розробити чіткий механізм спрямування певної частини коштів від приватизації державного майна на підтримку малих підприємств;
o створити систему гарантій для забезпечення кредитів, що налаються фінансово-кредитними установами суб'єктів підприємництва, які діють у пріоритетних напрямках господарської діяльності;
o забезпечити сприятливі умови для розвитку такої перспективної форми фінансування бізнесу, як лізинг.
Фінансове забезпечення розвитку підприємництва може здійснюватись за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, приватних вітчизняних та іноземних інвесторів, міжнародних фінансових організацій.
Одним із значущих напрямків розвитку підприємництва є матеріально-технічне оновлення виробництва та його інноваційне забезпечення.
Створення сприятливих матеріально-технічних умов та інноваційного клімату щодо розвитку підприємницьких структур передбачає:
o розробку та впровадження механізму передачі виробничих площ і виробничих потужностей, в тому числі тих, що вивільняються у процесі ліквідації або реорганізації підриємств-банкрутів;
o формування розвинутого ринку нерухомості;
o розробку механізму передачі підприємствам нових технологій, а також обладнання, необхідного для здійснення бізнесу, на пільгових умовах:
o розширення сфери надання малим підприємствам частини замовлень на виконання робіт і поставок для державних потреб та сприяння забезпечення їх матеріально-технічними та іншими ресурсами з боку державних структур.
Необхідним також є:
o використання можливостей фінансової підтримки підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність, впроваджують нові технології та інноваційні проекти за рахунок коштів Державного інноваційного фонду;
o сприяння створенню регіональних інноваційних фондів;
o надання допомоги у проведенні наукових досліджень та впровадженні прогресивних технологій, сприяння у пошуку замовників та виконавців інноваційних проектів для підприємців.
Таким чином, реалізація стратегічних економіко-правових, організаційно-координуючих заходів у життя сприятиме активізації підприємницької діяльності, прискоренню розвитку бізнесу, розв'язанню існуючих економічних та соціальних проблем в Україні.
Методологічна база "основ підприємницької діяльності" - діалектичний метод дослідження, найважливішими елементами якого є:
o системно-структурний аналіз;
o єдність історичного і логічного;
o принцип суперечності;
o аналіз і синтез;
o метод абстракції тощо.
Системний підхід передбачає комплексну характеристику основних ланок підприємницької діяльності (виробничої, цінової, товарної, збутової тощо) в їх єдності та взаємообумовленості, внутрішній суперечності.
Логічний підхід передбачає, зокрема, з'ясування чіткої послідовності основних заходів у діяльності підприємця - рід зародження підприємницької ідеї до привласнення підприємницького доходу, найважливіших закономірностей цього процесу.
Принцип суперечності означає, що будь-яка дія підприємця пов'язана з необхідністю вирішувати суперечливі проблеми. Наприклад, привласнення максимального прибутку вступає в суперечність з потребою спрямовувати значні кошти на збереження довкілля, виплату заробітної плати найманим працівникам відповідно до вартості робочої сили та кількості й якості праці.
Метод аналізу передбачає розподіл цілого .на окремі складові частини, елементи й відокремлений аналіз кожної з них, після чого настає етап синтезу, тобто комплексної характеристики цілого на основі знань, отриманих на попередньому етапі.
Метод абстракції означає відмову від поверхових, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих зв'язків.