Непрямі податки

Основним видом непрямих податків на юридичних осіб є податок на додану вартість, тобто податок з підприємств, який вилучається на суму приросту вартості або вартості, яка додається на кожній стадії виробництва і реалізації товарів, а також наданих послуг та виконаних робіт. Так, щоб ви готовити двері, необхідно: а) зрубати дерево; б) транспортувати його до лісокомбінату; в) розпиляти дерево на дошки; г) висушити їх у сушил ці; г) виготовити двері у столярному цеху. Якщо кожну з цих операцій виконує окреме підприємство, то при цьому додається частина вартості.

Платники податків - окремі підприємства, які в процесі виконання наведених специфічних видів робіт додають до них предмети праці, отримані з інших підприємств і виплачують податок з цієї доданої вартості. Тому додана вартість є різницею між вартістю продукту, виготовленого окремим підприємством, і витратами на придбання проміжних товарів (предметів праці) в інших підприємств. Структурними елементами доданої вартості є заробітна плата (разом з нарахуванням на соціальне страхування), амортизація основних фондів, відсотки за кредит, витрати на електроенергію тощо.

Для сплати податку на додану вартість (ГІДВ) підприємці повинні знати передусім базу оподаткування. Така база визначається у залежності від контрактної вартості проданих товарів, виконаних робіт або наданих послуг, встановленої за ринковими або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита та інших обов'язкових платежів, за винятком ПДВ, що зараховується в ціну товарів, робіт або послуг. Якщо ПДВ сплачується уперше, то для визначення величини цього податку користуються формулою:

де: X - база оподаткування.

У разі виготовлення підприємством продукції з використанням куплених деталей, матеріалів тощо за цінами з додатковим нарахуванням ПДВ розрахунки обсягів цього податку здійснюють за формулою:

Податок на додану вартість використовують приблизно у 50 країнах світу, в тому числі в Україні. Із 24 розвинутих країн світу він не вилучається в США, Швеції та Австралії. В країнах Європейського Союзу основна ставка цього податку становить майже 15% вартості товару або послуг, в Україні - 20%. У більшості країн, які вилучають цей податок, використовують кілька ставок податку на додану вартість. В інших державах збирають податок з обігу, який вилучається у вигляді частки відсотка від ціни товару в міру його реалізації.

Другим видом непрямих податків на підприємства є акцизи, тобто податки, не пов'язані з отриманням доходу продавцями товарів, які входять у ціну товарів масового вжитку і оплачуються споживачами. Найчастіше цим видом податку оподатковуються спиртні напої, тютюнові вироби, делікатеси, предмети розкоші та автомобілі, а також комунальні, транспортні послуги, інколи - показ кінофільмів.

Перелік товарів, на які існує акциз, неоднаковий в різних країнах світу. Так, у ФРН, Росії ним оподатковується майже 20 найменувань товарів, в Японії - понад 600. Акцизи встановлюють з таким розрахунком, щоб після їх сплати підприємство мало оптимальний рівень рентабельності.

Третім видом непрямих податків з підприємств є митні тарифи. Водночас ним оподатковується й населення. Цей податок вилучають з товарів, які перевозять через кордон, згідно зі ставками митного тарифу. Так, Кабінет Міністрів України встановив у липні 1998 р. мінімальну митну вартість таких видів імпортних товарів, як мило, вироби швейного виробництва, килими та покривала. Наприклад, мінімальна митна вар гість вовняних пальто становить 50, а теплих курток з вовни - 25 дол. США.

Загалом в Україні налічується майже 35 видів центральних та місцевих податків, сплата яких залежить від виду діяльності підприємства. До прямих податків належать податок на прибуток підприємства, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, плата за майно підприємств. До непрямих - ПДВ, акцизний збір, мито. За внесками до державних пільгових фондів належать такі види податків: внески в пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд зайнятості, інноваційний фонд, на будівництво та експлуатацію автомобільних шляхів. Крім того, підприємства виробничого профілю вносять плату за забруднення довкілля, за спеціальне використання природних ресурсів, державне мито, а також місцеві податки і збори.

Значного поширення в сучасних умовах набуває діяльність підприємств з мінімізації податків, тобто спроби зменшити ставки податків або уникнути окремих з них шляхом податкового маніпулювання у межах закону. Ця діяльність здійснюється за допомогою спеціальних консультаційних фірм шляхом пошуку суперечностей і недосконалостей у податковому законодавстві, нечітких формулювань тощо.