Показник ефективності інвестицій

У західній економічній літературі значного поширення набув бухгалтерський підхід, згідно з яким на тривалому проміжку часу основним показником є прибутковість, а на короткому - ліквідність, тобто здатність перетворення активів підприємства, його цінностей на готівкові гроші, платоспроможність підприємства. Загалом інвестиційний проект є ефективним, якщо очікуваний прибуток перевищує очікувані витрати.

Точнішим критерієм загальної ефективності інвестиційного проекту є показник чистої приведеної вартості, який визначається як різниця між поточною приведеною вартістю загальних майбутніх витрат на реалізацію інвестиційного проекту та експлуатування певного об'єкта протягом усього періоду його існування.

Ще одним важливим показником ефективності інвестиційного проекту є внутрішня норма дохідності (або окупності), що визначається як розрахункова відсоткова ставка, за якої чиста приведена вартість дорівнює нулю. Іншими словами - це розрахункова відсоткова ставка, за якої доходи від інвестиційного проекту дорівнюють витратам на нього. На практиці його розраховують шляхом кількох спроб за різної відсоткової ставки і наступного пошуку внутрішньої норми між цими ставками.

Похідними показниками ефективності інвестиційного проекту є показник найменших витрат (розраховується як розміри витрат на проект за найдешевшим варіантом) і показник рентабельності (визначається як співвідношення між усіма дисконтованими доходами від проекту і всіма дисконтованими витратами на проект).

Дисконтування є зворотним процесом до нарахування складного відсотка. Дисконтування витрат означає встановлення еквівалента суми, яка виплачуватиметься у майбутньому. Ця сума залежить від норми банківського відсотка і терміну дисконтування. Наприклад, Ви збираєтесь через три роки купити торгівельний кіоск за 10 тис. дол. США, якщо ці гроші помістити в комерційний банк, який виплачує 15% річних, то через три роки сума зросте до 15,1 тис (1,153), або у півтора рази (остання цифра є коефіцієнтом дисконтування). Таким чином, нинішній еквівалент суми в 10 тис. дол. США становитиме приблизно 6700 дол. США (10 тис.: 15,2 тис).

Водночас обсяг грошових ресурсів для фінансування розширеного відтворення залежить насамперед від розмірів податків. Однією з підфункцій головного бухгалтера є розрахунок податків. Виходячи з цього, проаналізуємо роль податків у фінансовій системі держави та підприємства, в управлінні фінансами.

Вихідним пунктом реалізації фінансового менеджменту є фінансове планування.

Сутність та механізм фінансового планування на підприємстві

Людині грошей потрібно не так вже й багато - рівно стільки, щоб про них можна було б не думати.

/Остап Бендер/

Фінансове планування - складова частина фінансового менеджменту, яка передбачає визначення стратегічної мети в управлінні фінансами; розробку і фактичну реалізацію фінансових планів на довготерміновий (понад 5 років), середньотерміновий (від і до 5років) і поточний (до І року) періоди та конкретних дій для впровадження цієї стратегії.

Мета фінансового планування полягає в забезпеченні підприємства необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності. У зв'язку з цим треба визначити напрями ефективного вкладання капіталу, оцінити ступень Його раціонального використання, виявити внутрішньогосподарські резерви збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових коштів та встановлення раціональних фінансових відносин з бюджетом, банками та контрагентами. Фінансовий план має великий вплив на економіку підприємства. Це зумовлено двома обставинами.

По-перше, в фінансових планах відбувається порівняння початкових витрат для здійснення діяльності з реальними можливостями, і в результаті коригування, досягається матеріально-фінансова збалансованість.

По-друге, статті фінансового плану пов'язані з усіма економічними показниками роботи підприємства та з основними розділами підприємницького плана: виробництвом продукції та послуг; науково-технічним розвитком; удосконаленням виробництва і управління, капітальним будівництвом, економічним стимулюванням тощо. Таким чином, фінансове планування має вплив на всі сторони діяльності господарюючого суб'єкту.

Основними фінансовими документами, в яких втілюється фінансове планування, є бюджет грошових доходів - видатків, прогнозування обсягів очікуваного прибутку, обсягів інвестицій, розміру дивідендів, зовнішніх запозичень та інше.

Довготермінове фінансове планування містить такі основні елементи:

o визначення потреб у грошових ресурсах, у тому числі на фінансування основного та оборотного капіталів, на будівництво нових філіалів, цехів, на модернізацію та реконструкцію існуючого підприємства;

o визначення оптимального співвідношення між власним і залученим капіталами, шляхів та умов отримання довготермінових кредитів;

o розробку інвестиційного плану, який є ширшим за план капіталовкладень (тобто вкладень лише в основний капітал) і передбачає передусім вкладення у розвиток всіх продуктивних сил підприємства, в тому числі у розвиток особистісного чинника, інформаційне забезпечення, науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР);

o довготермінове планування ліквідності балансу підприємства, тобто співвідношення між активами і пасивами. До активів належать грошові ресурси, банківські вклади, товарно-матеріальні запаси (тобто поточні активи) і основний капітал за остаточною вартістю. До пасивів - рахунки до оплати, нараховані заробітна плата і податки, облігації до оплати (тобто поточні пасиви), а також іпотечні цінні папери, звичайні акції, нерозподілений прибуток.

П'ятирічний фінансовий план враховує:

o цілі підприємства;

o різні види економічних ризиків (постачальницько-збутові, інвестиційні, кредитні, відсоткові, валютні, маркетингові, ризик вкладень у цінні папери тощо);

o сферу прикладення капіталів корпорації;

o підсумок аналізу очікуваних підприємницьких результатів; планування у сфері виробництва товарів та послуг;

o проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок тощо.

П'ятирічні фінансові плани є також конкретизацією фінансової стратегії. На крупних підприємствах у розвинутих країнах світу вони складаються протягом 6 і більше місяців фінансовими відділами.

На відміну від довго та середньо герм і нових планів, які конкретизують фінансову стратегію підприємства, є засобами реалізації такої стратегії, оперативні плани, які складають, як правило, на один рік, конкретизують тактику підприємства.

Найважливішими принципами при складанні фінансових планів є:

o інвестиції (в тому числі капіталовкладення) з тривалими термінами окупності повинні фінансуватися за рахунок довготермінових надходжень за максимального використання внутрішніх джерел фінансування;

o необхідно обирати найдешевші способи інвестування, а брати кредити лише тоді, коли вони дешевші за власні джерела самофінансування;

o слід обирати ті варіанти інвестицій, які дають найвищу рентабельність та ефективність;

o планові показники виробництва, збуту товарів і послуг повинні відповідати обсягам платоспроможного попиту та його структурі;

o найбільш ризикові інвестиції слід здійснювати за рахунок власних джерел фінансування;

o при складанні фінансових планів, зокрема при розробці інвестиційної політики, необхідно враховувати, що частка самофінансування у загальному обсязі інвестицій, передусім крупних підприємств, становить приблизно 75%.

У практиці фінансового планування застосовуються такі методи: економічного аналізу, нормативний, балансових розрахунків, грошових потоків, метод багатоваріантності, економіко-математичне моделювання.

Метод економічного аналізу дозволяє визначити основні закономірності, тенденції руху натуральних і вартісних показників, внутрішні резерви підприємства. На основі доступної звітно-облікової інформації оцінюється фінансове положення підприємства. Це дозволяє охарактеризувати його платіжоспроможність, ефективність, доходність діяльності та інші показники, а потім по результатам прийняти кінцеві рішення.

Нормативний метод полягає в тому, що на основі раніше встановлених норм і техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб'єкта в фінансових ресурсах та їх джерелах. Такими нормативами є ставки податків та зборів, норми амортизаційних відрахувань та інше. Існують нормативи господарюючого суб'єкта - це нормативи, розроблені безпосередньо на підприємстві, та використані їм для регулювання виробничої господарської діяльності, контролю за використанням фінансових ресурсів, інших цілей для ефективного вкладання капіталу.

Балансовий метод використовується для визначення майбутньої потреби в фінансових коштах.

Метод грошових потоків носить універсальний характер при складанні фінансових планів та служить інструментом для прогнозування розмірів та кроків надходжень необхідних фінансових ресурсів. Теорія прогнозу грошових потоків базується на очікуваних надходженнях коштів на визначену дату та бюджетування всіх витрат. Цей метод дає набагато об'ємнішу інформацію, ніж балансовий.

Метод багатоваріантних розрахунків являє собою розробку альтернативних варіантів планових розрахунків, з тим, щоб вибрати з них оптимальний, при цьому критерії вибору можуть бути різними. Так, наприклад, в одному варіанті може бути закладений в подальшому спад виробництва, інфляція та слабкість національної валюти, а в іншому - ріст відсоткових ставок і, як наслідок, зниження темпів світової економіки та зниження цін на продукцію. Цей метод цікавий тим, що він дає можливість проаналізувати діяльність підприємства в різноманітних економічних ситуаціях.

Методи економіко-математичного моделювання дозволяють кількісно виразити близькість зв'язку між фінансовими показниками та основними факторами, що їх визначають.

Процес фінансового планування включає в себе п'ять етапів.

На першому етапі аналізуються фінансові показники за минулий період. Для цього використовують основні фінансові документи підприємств - бухгалтерський баланс, звіти про прибутки та збитки, звіт про рух грошових коштів. Вони мають важливе значення для фінансового планування, оскільки мають у собі дані для аналізу і розрахунку фінансових показників діяльності підприємства. Баланс підприємства входить до складу документів фінансового планування, а звітний бухгалтерський баланс являється базою на першій стадії планування.

Другий етап передбачає складання основних прогнозних документів, таких як прогноз бал а пса, звіт про прибутки і збитки, рух грошових коштів, котрі відносяться до перспективних фінансових планів і включаються в структуру науково-обгрунтованого бізнес-плану підприємства.

На третьому етапі уточнюються і конкретизуються показники прогнозних фінансових документів методом складання наявних фінансових планів.

На четвертому етапі виконується оперативне фінансове планування. П'ятий етап. Завершенням процесу фінансового планування є практичне втілення планів та контроль за їх виконанням.