ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АПК……………………………………………….……………8

1. Соціально-економічна сутність інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств……….........................................................8

2. Принципи управління інвестиційною діяльністю підприємств АПК........23

3. Методичні аспекти дослідження ефективності інвестиційної діяльності підприємств АПК………………………………....................................................30

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТОВ «ПЕРЕМОГА»……………………………………………………………………..39

2.1. Фінансово - економічна характеристика СТОВ «Перемога»……................39

2.2 Оцінка організації управління інвестиційним процесом на підприємстві………………………………………………………………………...44

3. Аналіз фінансово–економічного забезпечення інвестиційного процесу...49

РОЗДІЛ 3. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПІДПРИЄМСТВАХ АПК…………….58

3.1. Поліпшення фінансового прогнозування щодо забезпечення інвестиційної діяльності СТОВ «Перемога»…..............................................................................58

3.2. Впровадження інвестиційної стратегії в СТОВ «Перемога».........................62

3.3. Вдосконалення фінансово–інвестиційного забезпечення підприємств аграрного сектору.....................................................................................................71

ВИСНОВКИ............................................................................................................85

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...................................................87

ДОДАТКИ...............................................................................................................93

ВСТУП

Постановка проблеми проектування інформаційних технологій управління інвестиційними процесами особливо актуальна в умовах ринку. Сьогодні виникла нагальна необхiднiсть інтеграції рiзнопланових систем (автоматизованих), розроблених в основному в другій половині ХХст., на основі сучасної теорії й методології управління інвестиційними процесами, оптимізації підготовки підтримки, прийняття рішень зі створенням інтегрованих баз даних і знань. Розробка таких баз буде сприяти підвищенню ефективності управлінських рішень, поліпшенню якості обробки інформації з урахуванням її уніфікації й стандартизації для всіх учасників інвестиційного процесу з метою прискорення обміну даними між усіма учасниками.

Існуючі дослідження в галузі створення інформаційних технологій управління інвестиційними процесами спрямовані на комплексний розгляд ефективності й надійності реалізації інвестиційних проектів, а також інноваційно-інвестиційної й інвестиційно-будiвельної діяльності його учасників. Інформаційні технології повинні забезпечувати підвищення ефективності на всіх стадіях інвестиційного процесу від передпроектних розробок до завершення проекту, ув’язування інтересів усіх учасників інвестиційних проектів і оптимізацію роботи кожного з них.

При цьому інтереси власників проектів пов’язані зі створенням продукції з високими споживчими якостями, значним економічним ефектом, мінімізацією витрат на реалізацію проекту й експлуатацію об’єктів.

Інтереси інвесторів-кредиторів полягають у своєчасному поверненні кредитів і відсотків за ними, а інвесторів – власників інвестиційних проектів – в одержанні максимального прибутку від реалізації продукції проекту.

В існуючій практиці більшість інформаційних технологій призначено для вирішення завдань обробки даних, а не для аналітичних розрахунків з метою підготовки й підтримки прийняття рішень. Разом з тим світовий досвід показує, що пріоритетним напрямом у розвитку інформаційної технології є розробка системи підготовки й підтримки прийняття рішення.

Подальший розвиток теорії й методології управління підприємством і інвестиційними проектами пов’язаний з підвищенням ефективності й надійності інвестиційного процесу, більш глибоким обґрунтуванням інвестицій для реалізації проектів, удосконалюванням економічних й інших інтересів його учасників, комп’ютеризацією інноваційноінвестиційної й iнвестицiйно-будiвельної діяльності суб’єктів управління, підвищення точності оцінювання техніко-економічних показників на основі застосування сучасних методів і нормативних баз.

На сьогодні у світі і в Україні зокрема однією з найважливіших є проблема підвищення ефективності управління інноваційно-інвестиційною й інвестиційно-будiвельною діяльністю на всіх рівнях, особливо на рівні підприємства і його структурних підрозділів.

В умовах великого розмаїття в Україні організаційно-правових форм підприємств, у тому числі в інвестиційно-будівельній сфері, виникає проблема розробки (використання, впровадження) інноваційних методів управління, які, з одного боку, погоджують інтереси учасників інвестиційного проекту, а з іншого – їх порівняно просто пристосувати до специфіки діяльності конкретної організації. Як показує світовий досвід, найбільш ефективними інноваціями, які враховують зазначені вимоги, є методологія управління проектами (Project Management), контролінг (Controlling). Разом з тим теорії й методології Project Management і Controlling, розроблені на Заході, вимагають суттєвого дороблення й адаптації до конкретних умов насамперед до стану й тенденцій розвитку інвестиційно-будівельної діяльності в Україні.

Управління інвестиційною діяльністю у АПК є одним з основних напрямків розширення та відтворення основних фондів і виробничих потужностей господарства на базі науково-технічного прогресу, що уможливлює регулювання розвитку економіки, істотне підвищення її ефективності.

Ефективність управління інвестиційної діяльності залежить від рівня розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово-будівельного комплексів, що, у свою чергу, зумовлюється виробничим потенціалом їх матеріально-технічної бази, кваліфікацією виконавців, науково-технічним рівнем проектних рішень, станом організації та планування інвестиційного процесу забезпечення його фінансовими ресурсами, особливо це стосується сільськогосподарських підприємств.

В АПК на сучасному етапі розвитку економіки необхідною мовою ефективності інвестиційної діяльності є відродження фінансово-кредитного та інвестиційного ринків. Економічного підсилення та активності інвестиційної діяльності можна досягти тільки шляхом створення ринку капіталів. Це завдання багатопланове й містить як короткостроковий, так і довгостроковий аспекти, пов'язані з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів і державних цінних паперів. Останнє досягається заохоченням надходжень та інвестицій, а також коштів від приватизації.

Діючий нині механізм інвестиційної діяльності є неповним і поки що не має методологічної основи. У ньому не відпрацьовані такі напрямки, як фінансовий механізм інвестиційного процесу відтворення капіталу, механізм формування ресурсів і джерел інвестування на підприємстві, формування ринку цінних паперів та ін. Все це визначає актуальність теми дослідження.

Головною метою даної роботи є розробка теоретичних і практичних підходів щодо управління інвестиційною діяльністю сільськогосподарських підприємствах, визначення першочергових заходів, спрямованих на створення механізму раціонального господарювання за ринкових умов.

Для досягнення поставленої мети в роботі передбачалося вирішити такі завдання:

• розглянути теоретичну основу управління інвестиційним процесом в сільськогосподарських підприємствах;

• провести аналіз інвестиційних можливостей на прикладі конкретного підприємства;

- розробити пріоритетні напрямки вдосконалення управління інвестиційним процесом сільськогосподарських підприємствах.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти щодо інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств.

Об’єктом дослідження є процес інвестиційної діяльності в сільськогосподарських підприємствах, а також економічні відносини, що виникають в процесі вкладання інвестицій в СТОВ «Перемога» с.Мале Старосілля Смілянського району Черкаської області.

Методологічною основою проведеного дослідження стали наукові концепції сучасної економічної теорії, що міститься у працях вітчизняних і зарубіжних вчених, наукові дослідження і розробки з питань управління інвестиційною діяльністю та інвестиційного менеджменту.

В процесі вирішення поставлених завдань застосовувались різні методи обробки інформації і формування одержаних результатів: абстрактно – логічний, розрахунково–конструктивний, економіко–статистичний, порівняльного аналізу, монографічний і інші.

Інформаційною базою дослідження були статистичні дані про виробничо – фінансову діяльність СТОВ «Перемога», літературні джерела з обраної теми дослідження, законодавчі та нормативні акти.

Розділ 1. Теоретичні основи інвестиційної діяльності підприємств апк

1. Соціально-економічна сутність інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств

Ефективна діяльність сільськогосподарських підприємств у довготерміновій перспективі, забезпечення високих темпів розвитку та підвищення конкурентоспроможності в умовах ринкової трансформації значною мірою визначаються рівнем їх інвестиційної активності та розмаїттям напрямів інвестиційної діяльності.

Поняття “інвестиція” (від лат. Investio - одягаю) означає вкладення капіталу у певні види економічної діяльності як у самій країні, так і за її межами [65].

Інвестиції – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно – матеріальних цінностей тощо) засоби, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери, патенти, ліцензії тощо) [8].

Інвестиції – це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій – це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина – це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини та будівлі).

При деяких особливостях у тлумаченнях під інвестиціями розуміють всі види активів, що вкладаються в господарську чи іншу діяльність для отримання доходу чи ж соціального ефекту. Таку точку зору розділяють Б. Кваснюк, А. Пересада, Д. Черваньов та ін. [48].

Таким чином, інвестиціями є ті економічні ресурси, які спрямовані на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату, а також на забезпечення розширеного відтворення. Це може бути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, дослідження і розробки та підготовку кадрів. Такі витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному етапі розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, оскільки результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і, найголовніше, головний фактор сучасного економічного розвитку – це інтелектуальний продукт, який визначає економічний стан країни в світовій ієрархії держав.

Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальне зростання економіки, в результаті чого збільшуються обсяги виробництва, росте національний доход, розвиваються та йдуть вперед в економічній конкуренції галузі та підприємства, що найбільше задовольняють попит на ті чи інші товари і послуги. Отриманий приріст національного доходу частково знову накопичується, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно [52].

Безпосередній аналіз економічного змісту проблеми передбачає перехід від рівня її розгляду в рамках формальної логіки до рівня опрацювання якісної характеристики кожного елементу в виділеній лінії зв’язку. Реалізація подібного підходу вимагає, на першому етапі, класифікації цих елементів в загальному вигляді і лише потім їх понятійну характеристику.

З метою обліку, аналізу, планування і контролю використання інвестиції класифікують за певними ознаками (рис. 1.1). Наведена класифікація форм інвестицій відображає найбільш істотні їхні ознаки, але за необхідності вона може бути більш деталізована залежно від інвестиційної політики с.-г. підприємства і визначених цілей.

К ритерії класифікації інвестицій

Об’єкти вкладення к оштів

Характер участі в інвестуванні

Період інвестування

Форма власності інвестиційних ресурсів

Регіональна ознака

Реальні інвестиції

Фінансові інвестиції

Непрямі інвестиції

Прямі інвестиції

Короткострокові інвестиції

Довгострокові інвестиції

Приватні інвестиції

Державні інвестиції

Іноземні інвестиції

Спільні інвестиції

Інвестиції у вітчизняні об’єкти

Інвестиції в іноземні об’єкти

Форми інвестицій

Рис. 1.1. Класифікація інвестицій за окремими ознаками [52]

Інвестиційна діяльність, що виступає відображенням розвитку комплексу соціально-економічних явищ, відрізняється складним і багаторівневим механізмом. Вона являє собою сукупність низки складових системи, яка полягає в поєднанні етапів інвестиційної діяльності і носить цілісний характер. Одні з цих складових відіграють роль утворюючих, інші – його умов. Утворюючі складові діяльності відповідають на питання „що розвивається?” і являють собою її результат. І ті, й інші є центральними, ведучими складовими інвестиційної діяльності.

Сільськогосподарське підприємство являє собою відкриту соціально-економічну систему, що складається із органічно взаємопов’язаних структуроутворюючих елементів, функціонування кожного з яких взаємообумовлює розвиток як решти елементів, так і всієї системи загалом. Відкритість такої системи проявляється насамперед в тому, що істотний вплив на її функціонування здійснює не тільки внутрішнє (мікро), але і зовнішнє (макро) середовище (рис. 1.2).

Р инки споживання

К онкуренти Інвестори

ВНУТРІШНЄ

СЕРЕДОВИЩЕ

Посередники Профспілки

Ринки збуту

СЕРЕДОВИЩЕ ОПОСЕРЕДКОВАНОГО ВПЛИВУ

Природні фактори

Науково - технічні фактори

Соціально-культурні фактори

Політична та економічна обстановка

Демогра- фічні фактори

Рис. 1.2. Основні фактори внутрішнього та зовнішнього середовища сільськогосподарського підприємства [52]

Певною мірою формування особливостей господарювання на сільськогосподарських підприємствах здійснювалось за рахунок як факторів прямого впливу, серед яких найбільш значимі: забезпеченість матеріальними та фінансовими ресурсами, так і опосередкованого – досягнення науково-технічного прогресу, політичне становище і економічна ситуація в країні.

Особливості здійснення відтворення в сільськогосподарських підприємствах обумовлені тим, що в порівнянні з підприємствами інших видів економічної діяльності визначальне значення тут має відтворення природно-біологічної системи землі, рослин і тварин [23]. Як наслідок, у цій сфері суспільно-виробничих відносин найбільш важливим є забезпечення єдності техніки, біології, економіки й екології.

Однією із головних особливостей є наявність диференційної ренти. Диференційна рента – це надлишковий (додатковий) прибуток, який отримують, коли індивідуальна ціна виробництва нижче суспільної, яка формується на основі середньосуспільних умов виробництва. Розрізняють два види ренти:

• диференційна рента І – додатковий прибуток, що виникає в наслідок диференціації земельних ділянок за родючістю чи за місцерозташуванням, що отримується на середніх чи кращих ділянках ;

• диференційна рента ІІ – додатковий прибуток, що виникає в результаті нових інвестиційних надходжень. Цей вид ренти притаманний будь-якому виду економічної діяльності і виникає в тому випадку, коли рентабельність здійснення капітальних вкладень вище норми прибутку в даній галузі чи регіоні. Крім того, в сільському господарстві може мати місце також абсолютна (монопольна) рента – додатковий прибуток, який виникає в наслідок того, що господарство розташоване в більш сприятливих природних умовах. На даний час для вітчизняних сільськогосподарських підприємств стає дуже важливим момент отримання додаткового прибутку саме від обґрунтованої, виваженої інвестиційної діяльності.

Розглядаючи в подальшому особливості сільськогосподарського відтворення, слід відмітити таку особливість, як сезонний характер виробничих процесів. Це обумовлює порядок формування оборотного капіталу і відтворення робочої сили. Оскільки технологічний процес виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції займає декілька місяців, то забезпечить норматив оборотних засобів за рахунок власних джерел не тільки неможливо, але й економічно не виправдано – надлишок обігових коштів, що утворюється в міжсезоння, умертвляє капітал і створює передумови для нецільового чи неефективного використання тимчасово вільних коштів [29].

Для дослідження організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності дуже важливим є знання специфічних особливостей організаційно-виробничого та економіко-управлінського характеру, які притаманні сільськогосподарським підприємствам.

Дослідники Л.І. Бровко й І.І. Сталєв зазначають, що сучасний ринковий механізм сільського господарства формується не як природний еволюційний процес, а на „уламках” адміністративно-командної системи господарювання. Якщо на перших етапах у пошуках шляхів інтенсифікації виробництва та підвищення ефективності відбувалася інтеграція аграрного сектора з підприємствами обслуговуючими, переробними та торгівельними, то сьогодні відбувається реформування організаційної структури на основі поступового витіснення вертикальних зв’язків та їх зміни на горизонтальні економічні відносини між партнерами. Проте супутні галузі є більш монополізованими, ніж сільське господарство, що дозволяє їм диктувати ціни, умови тощо [9], а тому цей чинник слід враховувати при вивченні особливостей інвестиційної діяльності в сільському господарству.

Крім того, особливості сучасного стану аграрної сфери зумовлені тим, що до початку реформ держава брала істотну участь у фінансуванні капітальних вкладень в сільське господарство, сьогодні ж вона практично усунулась від цих проблем. Особливостями інвестиційної діяльності є і наявність різноманітних форм господарювання на селі, а також таких специфічних суб’єктів господарювання, як присадибні господарства населення. Хоча більшість фахівців не відносить їх до складу підприємств аграрної сфери, але вони виробляють суттєві обсяги продукції, що зумовлює необхідність їх урахування в аграрній інвестиційний політиці держави [54; с. 37-41].

Важливою особливістю інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств є їх потреби в інвестуванні соціальної сфери та інфраструктури сільського господарства, адже сучасна аграрна економіка є не лише галуззю виробництва, а й способом життя сільського населення. Нерозривність побуту та виробництва обумовлює необхідність будівництва й розвитку шкіл, дитячих дошкільних закладів, автомобільних та залізничних шляхів сполучення, газо -, водо - та електропостачання тощо.

Однією з визначальних сучасних особливостей переважної більшості суб’єктів господарювання на селі є їх нестійкий фінансовий стан та низька платоспроможність, що обумовлює специфіку інвестиційної діяльності та необхідність залучення інвестицій з метою фінансового оздоровлення господарств.

Сучасні тенденції динаміки ресурсозабезпеченості сільськогосподарських підприємств країни, які в недалекому минулому були основними виробниками сільськогосподарської продукції, мають свої особливості. Скорочення ними площ використовуваних с.-г. угідь і обсягів матеріально-технічних ресурсів відбувається значно вищими темпами, ніж за всіма галузями національної економіки. Разом з тим зменшується і чисельність зайнятих у них працівників. Актуальним стає питання формування джерел інвестиційного забезпечення с.-г. підприємств.

Основне завдання, що ставить перед собою практично будь-яке сільськогосподарське підприємство, – це підвищення ефективності використання наявних фінансових ресурсів, які формуються з різних джерел.

Інвестиційна активність підприємств виражається в їхній дієвій, цілеспрямованій і результативній діяльності щодо залучення інвестицій із усіх внутрішніх і зовнішніх джерел, а також ефективного використання залучених інвестиційних ресурсів. Для сільськогосподарських підприємств особливо актуальною стала проблема вибору і пошуку джерел інвестицій. Стимулювання інвестиційної діяльності, вироблення чіткої стратегії інвестування, визначення її пріоритетних напрямів, мобілізація всіх джерел інвестицій є найважливішою умовою стійкого і якісного розвитку сільськогосподарських підприємств.

Всі джерела інвестиційного забезпечення можна підрозділити на власні (внутрішні) і залучені (зовнішні), формування яких на сільськогосподарських підприємствах у перехідний період має свої особливості (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Класифікація джерел інвестицій сільськогосподарських підприємств [19]

До внутрішніх джерел інвестиційного забезпечення віднесено:

- власні фінансові засоби, яки формуються в результаті нарахування амортизації на діючий основний капітал, відрахувань від прибутку на потреби інвестування, сум, що сплачуються страховими компаніями і закладами у вигляді відшкодування збитку від стихійних та інших лих;

- інші види активів ( основні засоби, земельні ділянки, об’єкти промислової власності у вигляді патентів, програмних продуктів, торгівельних марок і т.п.);

- залучені засоби в результаті випуску підприємством і продажу акцій;

- засоби, які виділяються головними холдінговими і акціонерними компаніями, промислово-фінансовими групами на безповоротній основі.

Як засвідчив аналіз фінансової діяльності крупнотоварних сільськогосподарських підприємств, частка внутрішніх джерел інвестиційного забезпечення в загальних обсягах інвестиційних надходжень становить від 65% до 85%, причому основна їх частина припадає на амортизаційні відрахування та відрахування від прибутку на фінансування поточних витрат. Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу засобів, що були вкладені в виробництво, і відносяться до власних інвестиційних ресурсів сільськогосподарських підприємств. Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку за цільовим призначенням дозволяє поновлювати виробництво продукції на розширеній основі.

Прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства, – це багатоцільове джерело фінансування його потреб, але головними напрямами його використання є накопичення та споживання. Амортизаційні відрахування і частина прибутку, що направляється на споживання, складають грошові ресурси підприємства, які використовуються на його виробничий і науково-технічний розвиток, формування інвестиційних активів – придбання цінних паперів, вкладання в статутний капітал інших підприємств. Друга частина прибутку, що використовується на накопичення, направляється на соціальний розвиток підприємства. (рис. 1.4).

Інвестиційна діяльність сільськогосподарських підприємств здійснюється, насамперед, за рахунок внутрішніх інвестиційних ресурсів, а саме коштів амортизаційного фонду, який має формуватися на економічно обґрунтованих засадах і використовуватись тільки на відтворення, внутрішньогосподарських підприємницьких нагромаджень з прибутку і рентних доходів, грошових нагромаджень державного і місцевого бюджетів.

Частина яких завжди направлялася і направлятиметься на реалізацію загальнодержавних і регіональних економічних, науково-технічних і соціальних програм, цілеспрямованої акумуляції і використання кредитних ресурсів банків, функціонування всієї банківсько-фінансової системи в інтересах відтворення і зростання національного товаровиробника [3].

Виробництво сільськогосподарської продукції

Реалізація с ільськогосподарської продукції

Доходи від реалізації с.-г. продукції