11. Поняття та призначення комп'ютерних презентацій та публікацій

У звичайному значенні презентація (від англ. presentation — подання, вистава) — це виступ, доклад, захист проекту тощо. Ка­жучи узагальнено, демонстрація ідей, людей, виробів, матеріалів і послуг — де завжди презентація.

Один із напрямів підвищення ефективності презентацій — це використання наочності, зокрема плакатів, діаграм, фотоматері­алів, а також кіно-, відео- і діапроекторів, комп’ютерної техніки тощо.

Комп'ютерні презентації – це електронні документи осо­бливого виду. Вони відрізняються комплексним мультимедійним вмістом і особливими можливостями керування відтворенням (по­казом). Відтворення може бути автоматичним або інтерактивним, у тому числі й дистанційним. Документи цього типу готують за до­помогою спеціальних програмних засобів, але при цьому широко використовують і традиційні універсальні засоби, такі як текстові і табличні процесори, графічні редактори, засоби обробки аудіо-, відео інформації та інші програмні засоби.

Властивості слайдових та потокових презентацій

Загалом, комп’ютерні презентації поділяють на два типи: слай­дові і потокові.

Слайдова презентація – це набір картинок-слайдів з певної теми, що зберігаються у файлі спеціального формату. На кожному слайді можна вміщувати довільну текстову, графічну, відеоінформа- цію, анімації, звук. Слайдова презентація надає можливість інтерак­тивної взаємодії користувача з презентацією, розширює можливості керування порядком показу слайдів (розгалужені презентації).

Потокова презентація – це вид подання мультимедійних да­них, що зібрані й рекодовані в потоковий файл (фільм). Демонстрація потокової презентації.

Сфери використання презентацій:

1. у навчальному процесі для:

• наочного подання навчального матеріалу;

• керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів (учні мають змогу опрацьовувати матеріал з урахуванням індиві­дуальних здібностей);

• контролю знань;

• узагальнення та систематизації знань;

2. в інших сферах діяльності для:

• рекламування товарів, послуг;

• створення фотоальбомів;

• супроводу виступів;

• демонстрація ідей тощо.

Призначення та можливості програмних засобів, що ви­користовуються під час створення презентацій

Демонстрація програмного забезпечення з поясненням осно­вних можливостей.

Зрозуміло, що для створення презентацій необхідне спеціальне програмне забезпечення, наприклад:

Слайдові презентації:

• Microsoft Office (PowerPoint);

• OpenOffice (Presentations);

• Ashampoo Office (Presentations) та ін.

Потокові презентації:

• Movie Maker;

• Microsoft Producer;

• ProShow Producer та ін.

Microsoft Publisher — це програма, за допомогою якої можна створювані,  оформлювати  та  публікувати  документи  різного  типу.  У  ній  можна готувати інформаційний бюлетень та буклет до друку, форми для розсилан­ня  електронною  поштою  та публікації  в  Інтернеті.  У  програмі містяться шаблони  та макети  публікацій.

Публікація (від лат. publico – проголошу­вати публічно) – це оприлюднення певних повідомлень (новин, розпоряджень, указів, науко­вих досягнень, літературних творів тощо).

Цей термін також вживають і для позначення єдиного за змістом і за формою опублікованого твору (наукового, літературного). Нині важко уявити собі фахівця, який для створення дру­кованої праці використовував би друкарську машинку (як це було раніше). У наші дні для цього застосовують комп’ютерні процесори типу MS Word, адже це зручно. І власне публікацію у такому разі називають комп’ютерною публі­кацією.

Нині є багато різновидів публікацій. їх мож­на класифікувати по-різному (найчастіше засто­совують класифікацію за способом поширення).

Публікації бувають:

• електронні;

• друковані:

• книги, енциклопедії;

• журнали, газети;

• буклети, листівки;

• реферати, брошури.

Електронні публікації поширені у вигляді файлів на сайтах, розміщених у мережі Інтернет, або на СБ-дисках чи інших електронних носіях. Традиційні друковані публікації також поділяються на свої підвиди. Отже, розглянемо їх.

Газета (засіб масової інформації) — друковане періодичне видання, що ви­ходить через короткі проміжки часу і містить офіційні матеріали, оперативну інформацію, статті з актуальних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори й рекламу.

Журнал (від франц. journal — щоденні записи) — засіб масової інформа­ції, друковане періодичне видання, що має постійну рубрикацію і містить статті (реферати) з різноманітних наукових, виробничих або суспільно-політичних пи­тань, літературно-художніх творів.

Книга (вид друкованої продукції) — неперіодичне видання, що складається зі зброшурованих паперових аркушів (зошитів), на які типографським (або руко­писним) способом нанесено текстову і/або графічну інформацію, обсягом понад 48 сторінок. Книгою називають також літературний або науковий твір, надруко­ваний типографським способом.

Брошура (від франц. brochure, brocher — зшивати) — вид друкованої ре­кламної (або навчальної) продукції, неперіодичне видання обсягом 4—48 сторі­нок, що з’єднані за допомогою нитки, скобки, пружинки тощо.

Бланк — тип поліграфічної продукції у вигляді паперового аркуша певного формату з нанесеним на нього інформаційним блоком постійного змісту (назва фірми, логотип фірми, назва документа, текстовий блок тощо) та з блоком для змінної інформації, яку наносять вручну або за допомогою друкарської машинки чи комп’ютера. Саме на бланках оформлюють більшість ділових документів.

Буклет (від англ. booklet — книжечка) — видання, надруковане на одному паперовому аркуші, який зазвичай паралельними згинами складають у вигляді ширми.

Листівка — вид поштової картки для відкритого листа (переважно віталь­ного змісту), який можна відправляти поштою без конверта.

Інформаційний бюлетень — друковане видання, яке створюють із метою інформування цільової групи людей (фахівців і/або споживачів) з певних акту­альних тематичних питань.

Реферат (від нім. Referat, від лат. Rйfйrй — доповідати, повідомляти) — письмова доповідь із певної (наукової, суспільно-політичної, економічної або лі­тературно-мистецької) теми, у якій зібрані відомості з одного або кількох інфор­маційних джерел.