11. Поняття операційної системи, її призначення. Функції ос

Операційна система, як і апаратне забезпечення, є невід’ємною частиною ПК

Операційна система (ОС) - це комплекс програм (модулів), які забезпечують діалог комп’ютера з користувачем, управління всіма пристроями комп’ютера, його ресурсами, забезпечують запуск інших програми на виконання. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. ОС управляє всіма підключеними до комп'ютера пристроями, забезпечуючи доступ до них іншим програмам. Нарешті, ще одна задача ОС - забезпечити зручність роботи з комп'ютером для користувача.

Кожна ОС складається з таких обов’язкових частин:

1. Ядро - це командний інтерпретатор, «перекладач» з програмної мови на мову машинних кодів.

2. Драйвери - спеціалізовані програми для управління різними пристроями, що входять до складу комп'ютера. Сюди ж відносяться так звані «системні бібліотеки», використовувані як самою операційною системою, так і програмами, що входять до її складу.

3. Інтерфейс – це зручна оболонка, за допомогою якої користувач дає команди ядру, сукупність програмних засобів, призначених для обміну інформацією між користувачем і ОС. Існують два типи інтерфейсів - текстовий та графічний. Для текстового інтерфейсу характерним є введення команд з клавіатури, а не клацання мишею по піктограмах, як у графічному інтерфейсі.

Крім того, до складу ОС можуть входити такі програми як текстові і графічні редактори, системні монітори, транслятори і т.д.

Основними функціями ОС повинні бути:

• Забезпечення завантаження призначених для користувача програм в оперативну пам'ять та їх виконання.

• Забезпечення роботи з пристроями довготривалої пам'яті, такими як магнітні диски, стрічки, оптичні диски і т.д. Як правило, ОС управляє вільним простором на цих носіях і структурує призначені для користувача дані.

• Надання стандартного доступ до різних пристроїв введення/виведення, таким як термінали, модеми, пристрої, що друкують.

• Надання деякого призначений для користувача інтерфейс. Слово деякий тут сказано не випадково - частина систем обмежується командним рядком, тоді як інші на 90% складаються із засобів інтерфейсу користувача.

Для спілкування ОС з користувачем використовується спеціальна командна мова ОС. На персональних комп’ютерах спілкування відбувається в режимі діалогу. ОС в певній формі виводить на екран запрошення користувачеві, користувач у відповідь вводить з клавіатури команду для здійснення певної дії (запустити програму, вивести на екран список файлів та каталогів, скопіювати, перейменувати, знищити файл та ін. ОС забезпечує виконання цієї команди і знову повертається до діалогу з користувачем.

Деякі ОС: MS DOS, UNIX, LINUX, Windows.

11. Пошук інформації в ос Windows. Використання маски пошуку

Сучасні накопичувачі інформації мають досить високу ємність – десятки гігабайтів. Дуже рідко інформація на них представлена єдиним масивом – як правило, на одному носії знаходиться інформація різного виду і призначення (програми, архіви, графіка, звук, і т.д.)

Для ідентифікації інформації на накопичувачі вводиться поняття файлу.

Файли – це програми, тексти, дані чи інша інформація, яка зберігається на диску та ідентифікується за допомогою унікального імені, що дає змогу відрізнити один файл від іншого. Кожен файл може складатися з кількох частин, кожна з яких може зберігатися на різних ділянках диску або навіть на різних дисках. Будь-який файл може бути прочитаний, перейменований, вилучений.

Операційна система Windows підтримує так названі довгі імена файлів. В ОС Windows ім'я файлу – це послідовність до 255 символів за винятком ?, *, <, >, “, :, /, |, \ . Використання довгих імен дуже зручно – ім'я файлу дає користувачу досить повне представлення про зміст файлу. Наприклад,

Звіт навчальну практику.

Улюблені мелодії

На тип інформації, що знаходиться у файлі (програми, архіви, графіка, звук і т.д.) вказує розширення імені файлу. Розширення вказується після крапки, яка розташована за ім'ям файлу.

В ОС Windows розширення імені файлу – це послідовність до 255 символів за винятком ?, *, <, >, “, :, /, |, \ . Незважаючи на досить широкі можливості при формуванні розширень, рідко зустрічаються розширення, що містять більш 3-х символів.

Безпосередньо операційна система файли не створює. Для створення і редагування файлів різних типів використовуються спеціальні програми – додатки. Деякі додатки встановлюються на комп'ютер разом з ОС Windows (стандартні програми), інші встановлюються користувачем. При установці (інсталяції) додаток реєструється в системному реєстрі Windows.

При створенні файлу визначеного типу спочатку завантажується відповідний додаток, у якому і формується файл. Додатки автоматично додають розширення до імен тих файлів, які вони створюють. Надалі, при відкритті файлу, операційна система по розширенню файлу визначає відповідний додаток, завантажує його і вже в рамках додатка відкривається власне файл. До відкритого файлу можуть бути застосовні всі дії, припустимі даним додатком.

Для запуску пошуку вибрати пункт меню Пуск → Найти → Файлы и папки. У вікні, що відкрилося в полі Имя ввести ім’я папки або файлу, який треба знайти.

При пошуку файлів, що мають загальні ознаки використовується шаблон (маска) файлів.

Для створення маски використовуються глобальні символи, (символи-замінники) * ?

Символ * заміняє довільну послідовність символів в імені або розширенні імені файлу, а символ ? заміняє один будь-який символ в імені або розширенні імені файлу. Наприклад:

a*.txt - текстові файли, імена яких починаються на букву а;

bis.* - усі файли з ім'ям bis;

*.doc - усі файли з розширенням doc;

????.bmp - усі файли з розширенням bmp, імена яких містять не більш 4-х символів.