30. Поняття інформації та її види. Одиниці вимірювання інформації

Інформа́ція — абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова  «informatio», яке має декілька значень:

• Роз'яснення; Виклад фактів, подій; Витлумачення;

• Представлення, поняття;

• Ознайомлення, просвіта.

Властивості інформації:

• Об’єктивна – (інформація об’єктивна, якщо вона не залежить від суджень будь-кого)

• Вірогідна – (повідомлення вірогідне, якщо інформація, яку воно несе, відповідає істинному стану речей

• Повна – (інформація повна, якщо її достатньо для виведення правильних висновків і прийняття правильних рішень)

• Актуальна – (повідомлення актуальне, якщо воно важливе в даний момент часу)

• Корисна – (корисність оцінюється за тими завданнями, які можна розв’язати з їх використанням)

• Зрозуміла – (повідомлення зрозуміле, якщо при його сприйманні не виникає потреби у додаткових повідомленнях (не виникає запитань).

Види інформації:

Інформацію можна поділити на види за кількома ознаками:

1. За способом сприйняття

Для людини інформація поділяється на види залежно від типу рецепторів, що її сприймають.

• Візуальна — сприймається органами зору. Ми бачимо все довкола.

• Аудіальна — сприймається органами слуху. Ми чуємо звуки довкола нас.

• Тактильна — сприймається тактильними рецепторами.

• Нюхова — сприймається нюховими рецепторами. Ми відчуваємо аромати довкола.

• Смакова — сприймається смаковими рецепторами. Ми відчуваємо смак.

2. За формою подання

За формою подання інформація поділяється на такі види:

• Текстова — що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови;

• Числова — у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії;

• Графічна — у вигляді зображень, подій, предметів, графіків;

• Звукова — усна або у вигляді запису передачі лексем мови аудіальним шляхом.

За призначенням

• Масова — містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим більшій частині соціуму

• Спеціальна — містить специфічний набір понять, при використанні відбувається передача відомостей, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується дана інформація

• Особиста — набір відомостей про яку-небудь особистість, що визначає соціальний стан і типи соціальних взаємодій всередині популяції.

Інформаційні процеси

До основних інформаційних процесів відносяться:

• Пошук інформації;

• Зберігання;

• Накопичення:

• Опрацювання;

• Передавання;

• Захист.

Носії інформації

Говорячи про інформаційні процеси , зокрема про зберігання інформації, постає питання: де і на чому вона може зберігатися.

Носій – фізичне середовище, в якому зберігаються повідомлення. Отже, взагалі носіями інформації вважаються знаки, символи, сигнали. Але те на чому вони (знаки, символи) знаходяться ніби є носіями носіїв.

Ми будемо вважати носіями інформації те, на чому зафіксована інформація в певний момент часу.

Необхідність зберігання і передавання (інформації), повідомлень виникла давно, відколи існують люди, наприклад, наскальні малюнки, клинописи.

Зростаючі потоки повідомлень необхідно зберігати їх у великих обсягах, сприяли розробці і застосування носіїв повідомлень, що забезпечують можливість довготривалого зберігання в досить компактній формі.

Прикладами носіїв тривалого зберігання повідомлень: дерев’яні чи металеві поверхні, папір, фото, кіноплівка, аудіо та відео плівка, оптичні диски.

Важливе значення має подання повідомлень на довго існуючих носіях це – письмо.

Прикладами повідомлень на недовго існуючих носіях є повідомлення, що передаються телефоном, жестами.

Кодування інформації

Будь-яка робота із записами потребує їх кодування. Як правило повідомлення зберігаються у вигляді кодів.

Кодування повідомлень – це подання їх за допомогою деякої послідовності знаків, спосіб зберігання і передавання повідомлень, форма подання їх на носієві.

Одне і те саме повідомлення можна кодувати по різному.

Однією із систем кодування є азбука.

Ноти – кодування звуків.

Виходячи з того, що комп’ютер – це електронний пристрій, розмовляти з ним можна мовою електричних параметрів, зокрема напругою.

Коли немає напруги – 0, коли є – 1. Таким чином за допомогою 2-х елементів можна закодувати будь-яке повідомлення. Таке кодування – називають двійковим.

Біт (від англійського – двійкова одиниця) – найменша довжина двійкового коду (один двійковий розряд) (одну двійкову цифру) 1 або 0.

Байт – це послідовність з 8 бітів (з 8 двійкових цифр).

1Кбайт=1024 байт, 2⁸=256 різних комбінацій з 8 нулів та одиниць (256 різних байтів.)