18. Локальна комп’ютерна мережа
Локальні мережі
Терміном «комп’ютерні мережі» називають сукупності комп’ютерів, що можуть здійснювати обмін даними за допомогою каналів зв’язку. За територіальним принципом комп’ютерні мережі умовно поділяють на локальні та глобальні мережі.
Локальні (місцеві) мережі функціонують в межах одного приміщення, організації, підприємства, наприклад, у школі, банку, училищі, на заводі.
Найпростіше побудувати локальну мережу з двох комп’ютерів. Для цього досить з’єднати їхні мережні адаптери спеціальним кабелем і зробити відповідні налаштування на обох комп’ютерах. Такий спосіб з’єднання називають прямим.
Для побудови більшої мережі, потрібний спеціальний пристрій – мережний концентратор («хаб») або мережний комутатор («світч»). Комутатори є більш досконалими ніж концентратори, тому останні зараз майже не використовують.
На комутатор підключаються комп’ютери та інші мережні пристрої. До нього, а отже й до локальної мережі, можуть бути під’єднані укомплектовані мережними адаптерами принтери, сканери тощо. Зовнішні пристрої, які не мають у своєму складі мережних адаптерів, підключаються до мережі через комп’ютер.
Сервер та робоча станція
У мережі комп’ютери можуть виконувати одну із функцій: надавати мережні ресурси або використовувати їх.
Мережні ресурси – це файли (програми, дані тощо) і пристрої (дисководи, принтери, сканери тощо), які спільно використовуються комп’ютерами мережі.
Комп’ютер, який надає ресурси, називають сервером. Комп’ютер, який використовує ресурси, називають клієнтом або робочою станцією.
На таких комп’ютерах встановлюють спеціальне програмне забезпечення: програму-сервер для серверу і програму-клієнт для кожної робочої станції.
Локальні комп’ютерні мережі можуть бути:
з виділеним сервером – в яких один комп’ютер є сервером з усіма ресурсами, всі інші комп’ютери-клієнти;
однорангові – де кожний комп’ютер може надавати деякі свої ресурси для спільного використання.
Адресаиія в мережі
При підключенні до локальної мережі Windows’XP використовує сімейство протоколів TCP/IP (детальніше - далі). Згідно з ним комп’ютер у мережі має IP-адресу (читається «ай-пі-адреса»),
IP-адреса являє собою 4 цілі числа в межах від 0 до 255, відокремлені крапками (інколи ці числа називають октетами). Наприклад, сервер локальної мережі шкільного комп’ютерного класу може мати адресу 192.168.0.1.
Кожна IP-адреса складається з двох частин. До першої частини можуть належати від одного до трьох чисел-октетів зліва (залежно від класу мережі). Ця частина визначає адресу мережі, до якої входить комп’ютер, має назву ідентифікатор мережі.
107.46.130.151. 193.101.49.32.
комп’ютер
ділянка мережі
комп’ютер
ділянка мережі
Існує три класи ІР-адрес: клас А (ідентифікатором мережі є один октет) – для невеликих локальних мереж, клас В (значущими є два октети) – ІР-адреси середніх мереж та клас С (три октети) – велика локальна мережа.
До другої частини ІР-адреси належить інша група чисел адреси. Вони визначають конкретний комп’ютер у мережі і називаються ідентифікатором вузла.
Жодні два комп 'ютери в мережі не можуть мати однакових ІР-адрес.