Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kucheryavy_-_ONM_-_Rozdil_2_Ozelenennya_v_lands...doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
949.25 Кб
Скачать

2.7.3. Дендрологічні сади (арборетуми)

У дендрологічних садах (арборетумах), як і у ботанічних садах, здійснюється акліматизація й інтродукція деревних порід – дерев, чагарників і ліан. В окремих випадках вони входять у структуру ботанічних садів.

Дендрарії створюють, користуючись такими принципами:

еколого-типологічний (в основу покладено тип лісорослинних умов);

фітоценотичний (беруться до уваги біотичні стосунки між рослинами);

систематичний (рослини групують за родовими ознаками);

декоративний (створюють пейзажні картини).

Одним з найбагатших і найстаріших арборетумів (від лат. “арборо” - дерево) України є дендрарій УкрДЛТУ у Львові на вул. О.Кобилянської, 1 (кафедра екології та ландшафтної архітектури), закладений в кінці ХІХ ст. на території лісової школи (створена у 1874 р.). В.Тинецький, професор лісової школи, закладаючи дендрарій вважав, що він має поєднати “корисне з красивим”, а тому передбачав не лише заповнення його території різноманітними деревно-чагарниковими породами, але й продумане планування з урахуванням вимог садово-паркової архітектури.

Детальний план дендрарію розробив міський садівник А.Рерінг - відомий як творець Стрийського парку. Розгалужена система доріжок розмежувала територію дендрарію на окремі куртини. Більшість дерев і чагарників розташували вздовж доріжок, що й сьогодні дає можливість краще розглянути рослини, ознайомитися з написами на табличках. До груп рослин, близьких за родинною схожістю, підсаджували рослини з інших родин, передусім садові високодекоративні форми. Таким чином групи компонувалися за систематичним і декоративним принципами.

Справу, розпочату В.Тинецьким, продовжили професори лісової школи С.Соколовський і В.Веєдрак. Завдяки їх зусиллям в арборетумі зібрано багато екзотів: тюльпанове дерево, болотний кипарис, каштан їстивний, гікорі, горіхи чорний і сірий, бархат амурський, багряник, туя гігантська, магнолії та ін. В 1957 р. тут зареєстровано 213 порід, з яких лише 39 місцевих. Незважаючи на невелику площу дендрарію – близько 1 га, більшість дерев і чагарників розвиваються задовільно.

2.7.4. Озеленення кладовищ

Кладовища, які займають значну територію і знаходяться поблизу житлових районів, відіграють важливу роль у комплексному озелененні міста. При формуванні кладовищної зелені враховують її утилітарне значення як місця захоронення і як паркової зони після закриття кладовища. В 60-х роках, коли Личаківське кладовище було діючим, міський садівник К.Бодер спланував його як садово-парковий обєкт. У даний час воно закрите для захоронення і є архітектурно-парковим заповідником, повязаним з іменами Івана Франка, Івана Труша, Марії Конопницької та ін.

Зелень Личаківського кладовища творить суцільний зелений масив разом із зеленню Винниківського лісопарку, меморіального парку Пагорба Слави, Ботанічного саду Львівського Національного університету

Озеленення на території кладовищ представлене алеями вздовж основних доріг, захисною зеленою смугою вздовж межі кладовища, захисно-роздільними смугами між спорудами; декоративними композиціями на ділянках поховання.

Розташування насаджень повинно забезпечувати достатні провітрюваність та інсоляцію.

Алеї формують з насаджень одного виду, однак для кращої орієнтації відвідувачів бажано, щоб вони відрізнялися за породами. Класичні алеї - липові, каштанові, кленові, березові, модринові. Висаджувати живоплоти або групи чагарників на задньому плані алей не рекомендується, оскільки це погіршує орієнтацію.

Захисна зона по межі кладовища створюється з щільних посадок дерев першої та другої величин і крупних чагарників, які забезпечують досить потужний візуальний захист від зовнішнього впливу.

Головний вхід і центральну алею при строгому регулярному вирішенні оформляють найбільш урочисто, однак алею не слід перевантажувати рослинами, особливо квітами. Тут можливе розташування невеликих рабаток, партерів, квіткових груп.

Оформлення кожної ділянки поховання вирішується індивідуально залежно від традицій, а також прийнятих в даному регіоні прийомів оформлення і благоустрою місць поховань. При озелененні таких місць найбільш доцільні низькорослі форми переважно хвойних дерев і чагарників, які уособлюють траурні мотиви. Також використовують квітково-декоративні рослини в асортименті і кольорових поєднаннях за особистим смаком. В якості фону для квіткових рослин використовують квіткові грунтопокривні рослини, догляд за якими значно простіший, ніж за газоном.

198