Сучасні ландшафти – ландшафтна сфера Землі

Первісні ландшафти

Відновлені ландшафти

Змінені ландшафти

Тою чи іншою мірою перебувають під впливом людини

Природні ландшафти

Корінна перебудова під впливом людини відсутня

Антропогенні ландшафти

Структура і виникнення пов’язані з діяльністю людини

Культурні ландшафти

Акультурні ландшафти

Рис. 3.9. Місце антропогенних ландшафтів в ландшафтній сфері Землі

Таблиця 3.2

Таксономічні одиниці антропогенного ландшафту

Клас	Підкласи	Типи
1.Сільськогосподарський	1.1. Польовий
	1.2. Лучно-пасовищний
	1.3. Садовий
	1.4. Виноградників
	1.5. Змішаний
2. Промисловий		Кар’єрний
		Відвальний
		Териконів
		Промисловий карст
		Звалища і полігони ТПВ
3. Лінійно-дорожний		Автомобільних доріг
		Залізничних доріг
		Аеродромів
		Нафто-, газопроводів
		Ліній електропередач
4. Лісовий	4.1. Лісові культури	Типи виділяються згідно З підходів лісової типології
	4.2. Вторинні ліси
5. Водний	5.1. Водосховища	Крупні водосховища
		Середні водосховища
		Дрібні водосховища і ставки
	5.2. Канали
6. Рекреаційний	Ландшафти і ландшафтно-техногенні комплекси навколо санаторіїв, пансіонатів, будинків і баз відпочинку, туристичні бази, крупні міські і приміські парки з атракціонами, лісопарки, лугопарки, гідропарки і т.д.
7. Сельбищний	7.1. Сільський
	7.2. Міський	Садово-парковий
		Малоповерховий
		Багатоповерховий
		Заводський

За соціально-економічними функціями культурні ландшафти поділяють на агрокультурні (сільських поселень, виробничих зон, полів, садів, пасовищ), лісогосподарські, гігроморфні (озера, стави), індустріальні (промислові зони, фабрики, проммайданчики), урбанізовані з елементами садово-паркових ландшафтів, комунікаційно-стрічкові (автостради, шляхи, вулиці), рекреаційні (парки, лісопарки, гідропарки, лугопарки тощо).

Ландшафтний аналіз, який здійснює ландшафтний архітектор у процесі підготовки до проектування саду чи парку, полягає у виділенні і картуванні меж ландшафтів і їх структурних елементів – місцевостей, урочищ і фацій, а також у вивченні властивостей ландшафту та діагностиці його стану (рівень господарського освоєння і встановлення типу зв΄язків) та обґрунтуванні прогнозу, спрямованого на оптимізацію.

3.5. Садово-парковий ландшафт

Український теоретик садово-паркового мистецтва і архітектури Л.І.Рубцов (1902-1980) у 50-х роках ХХ ст. визначив садово-парковий ландшафт як організований простір, що має свої межі, який характеризується певним набором компонентів і елементів і відрізняється від інших територій парку або саду своїми функціями і своїм художнім виглядом. Під компонентами Л.І.Рубцов розумів компоненти природного ландшафту (рельєф, гідрологію, клімат, грунти і т.д.), а під елементами – окремі характерні об΄єкти, з допомогою яких формується садово-парковий ландшафт – форми рельєфу, види рослинності, водойми, архітектурні споруди, малі форми, скульптури тощо (рис. 3.9).

Садово-паркові ландшафти Л.І.Рубцов об΄єднує в більш крупні території, які називає ландшафтно-планувальними районами, а також виділяє менші одиниці – пейзажні картини.

Пізніше, в 60-ті роки, до цих термінологічних аспектів садово-паркового ландшафту звертаються російські архітектори М.Коржев і Л.Залєська, які також виділяють три територіальні одиниці: ландшафт як певна ділянка, пейзаж як обмежений простір, який сприймається з певної точки, і вид як частина пейзажу. Згодом, у 80-х роках, А.А.Кіщук вводить термін видовий кадр як вид частини ландшафту.

Як бачимо, однозначні німецьке “Landschaft” і французьке ‘paysage” в ландшафтному мистецтві несуть різне смислове навантаження. Під ландшафтом розуміють територіальну одиницю з певними подібними ознаками, а під пейзажем – видиму картину ландшафту.

У лісопарковому будівництві широко використовують класифікацію ландшафтів за їх просторовою структурою (представники ленінградської школи Г.І.Толочинов, М.М.Тюльпанов). В її основу покладено поділ території за типами просторів: закриті (деревні масиви з високою зімкнутістю намету), напіввідкриті (ділянки із зрідженими насадженнями) і відкриті (ділянки без насаджень).