3.4. Антропогенні ландшафти та їх класифікація

Аналізуючи генезис антропогенних ландшафтів, доходять до трьох основних висновків:

1. Культурний ландшафт є продуктом господарської діяльності людини. Форми антропогенного ландшафту відображають рівні людської цивілізації, суспільно-економічних відносин та естетичної думки того чи іншого періоду суспільного розвитку (рис. 3.2 - 3.7).

2. Зміни ландшафту відбуваються внаслідок трьох головних причин, які можуть діяти одночасно чи окремо: а) стихійні – спонтанність забудови, характерна, наприклад, для індустріалізації кінця ХІХ - початку ХХ ст., що і дотепер має стихійний характер; б) функціональні – цілеспрямоване перетворення ландшафту з врахуванням інтересів господарської діяльності й об’єктивних потенційних можливостей ландшафту; в) естетичні – відповідає естетичним потребам і нормам, існуючим у суспільстві. Сюди належать, передусім садово-паркові ландшафти.

3. Послідовність зміни типів ландшафтів може бути прогресивною і регресивною. Розвиток ландшафту має послідовний характер: первісний-натуральний-культурний. Культурний ландшафт не може відразу відновитися в натуральний. Спочатку він має пройти стадію культурного гармонійного ландшафту (наприклад, заліснення, залуження чи озеленення), а тільки після цього можна створити натуральний ландшафт.

За характером наслідків впливу господарської діяльності на ландшафти їх поділяють на культурні й акультурні.

Культурний ландшафт – свідомо змінений господарською діяльністю природний ландшафт для виконання ним певних функцій (сільськогосподарських, лісогосподарських, житлових, виробничих тощо), який постійно підтримується людиною в такому стані, який би був максимально наближений до його природного оточення (збереження і відтворення компонентів ландшафту).

В зв΄язку з цим між природною і штучною системами ландшафту утворюються позитивні і негативні зв΄язки, від яких залежить стан природно-територіальних комплексів. Ці зв΄язки географ об΄єднує в декілька груп:

1. суплетивні (++) – збагачують взаємодіючі системи і піднімають їх на вищий організаційний рівень (наприклад, садово-паркові чи лісопаркові ландшафти);

2. компенсаційні (00) – компенсують завдані ландшафту збитки, причому організаційний рівень системи не знижується (сільськогосподарський ландшафт з системою сівозмін, садами, луками);

3. редукційні (+-) – сприяють зміні порушених зв΄язків (або елементів) з іншими поза тією ж підсистемою (озеленення житлових масивів чи промислових зон).

Акультурний ландшафт виникає внаслідок нераціональної господарської діяльності або ж несприятливого впливу сусідніх ландшафтів, які втратили здатність виконувати функцію здорового середовища (промислові комплекси, отруєна заводськими і комунальними викидами ріка тощо). В таких умовах переважають деструктивні зв΄язки (--), в яких під дією ланцюгів зворотного зв΄язку порушується функціонування взаємодіючих підсистем, причому залежно від інтенсивності зворотності явищ виникають:

а) деградації, внаслідок яких дана система переходить з вищого організаційного рівня на нижчий, зберігаючи, однак, можливість для свого функціонування (розорювання гірських схилів чи вирубка лісу);

б) дегенерації, що характеризуються глибокими змінами, які порушують функціонування системи (ознакою дегенерації, крім недорозвинутості, є також гіпертрофія, наприклад, евтрофія водних екосистем, яка супроводжується “цвітінням” і гниттям). На відміну від деградації процеси дегенерації є незворотні;

в) дисфункції, які обмежують можливості виконання екосистемою функцій (річка, взята в колектор, земля, покрита бетоном чи асфальтом); сучасні антропогенні ландшафти поділяють на декілька груп (рис. 3.8) та таксономічних типів (табл. 3.1);

г) декомпозиції, які є наслідком порушення просторової структури екосистеми. Це терикони, відвали, звалища, а також висотна забудова, яка закриває простір і змінює компоновку ландшафту. Декомпозиційні зміни вносять і велетенські виїмки землі в зоні промислових кар΄єрів (наприклад, Криворізький чи Яворівський (поблизу Львова) рудники). Такі ландшафти ще називають девастованими і вони є об΄єктами майбутніх фітомеліорацій.